10.1.3. Типи економічного зростання. Інтенсифікація економіки

Збільшення обсягу національного виробництва можна досягти, по-перше, внаслідок збільшення кількості факторів і, по-друге, через підвищення ефективності їхнього використання. Тому розрізняють два основні типи економічного зростання – екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання – це нарощування виробництва товарів і послуг на основі збільшення кількості факторів за попереднього рівня технології. Тобто, обсяг продукції зростає внаслідок збільшення чисельності робочої сили, обсягу інвестицій, використовуваних сільськогосподарських угідь та інших ресурсів.

Інтенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів – підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання реального капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяльності тощо.

Реально обидва типи економічного зростання співіснують, але здебільшого переважає один із них. Збільшення значення в національній економіці інтенсивного типу економічного зростання називають інтенсифікацією економіки.

10.2. Чинники, що визначають величину національного продукту (для самостійного опрацювання)

Для виробництва національного продукту використовують, як відомо, матеріальні та нематеріальні ресурси. Однак виробництво  це не просто механічне поєднання його факторів, а складна взаємодія через технологію й організацію виробництва. Технологія виражає характер взаємодії факторів виробництва, а організація виробництва узгоджує цю взаємодію.

Вагомими чинниками, що визначають величину національного продукту, є енергія (нині проблема енергетичного забезпечення виробництва національного доходу стала першорядною), інформація; зростає значення виробничої (транспорт, інформаційне забезпечення тощо) та соціальної (освіта, охорона здоров’я, соціальне забезпечення) інфраструктури.

Необхідна умова виробництва певного обсягу продукції – наявність відповідної кількості потрібних ресурсів. Тому економічні ресурси є взаємодоповнюваними. Окрім взаємодоповнюваності, виробничі ресурси характерні взаємозамінюваністю – у процесі виробництва національного доходу виробничі ресурси можуть замінювати один одного, змінюючи пропорції їхнього поєднання. Межі цього заміщення визначаються науково-технічним прогресом, рівнем технології.

Величину національного продукту визначають не лише кількістю вхідних виробничих факторів, а й ефективністю їх використання.

Усі фактори виробництва, які встановлюють обсяг виробленого національного продукту, можна виразити через кількість праці та її продуктивність. Реальний ВВП країни у будь-який рік можна визначити як добуток затрат праці, виміряних у людино-годинах, та продуктивності праці (реальний щогодинний виробіток на зайнятого).

У національній економіці кількість відпрацьованих годин залежить від чисельності зайнятих і середньої тривалості робочого року. Кількість зайнятих в економіці визначають чисельністю населення працездатного віку та коефіцієнтом участі в робочій силі. Середня тривалість робочого року залежить від середньої тривалості робочого дня, кількості вихідних і святкових днів у році й тривалості відпустки.

Продуктивність праці залежить від таких чинників, як технічний прогрес, кількість капіталу (капіталоозброєність), якість робочої сили, ефективність розподілу ресурсів, організація управління ресурсами та ін.

Найважливішим чинником, що впливає на підвищення продуктивності праці, є науково-технічний прогре – відкриття нових знань, які дають змогу принципово інакше поєднувати економічні ресурси для досягнення більшого обсягу виробництва.