Тема 10. Економічне зростання

10.1. Суть, фактори та типи економічного зростання

10.1.1. Поняття економічного зростання. Погляди на економічне зростання (для самостійного опрацювання)

10.1.2. Фактори економічного зростання

10.1.3. Типи економічного зростання. Інтенсифікація економіки

10.2. Чинники, що визначають величину національного продукту (для самостійного опрацювання)

10.3. Економічний розвиток і його рівень

10.3.1. Показники рівня економічного розвитку.

10.3.2. Показники ефективності функціонування національної економіки

10.1. Суть, фактори та типи економічного зростання

10.1.1. Поняття економічного зростання. Погляди на економічне зростання

Економічне зростання – це збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка. Графічно економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей управо. Економічне зростання можна виміряти темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу – здебільшого за рік, а також темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни. Збільшення обсягу продукції в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя в країні. Економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей та ефективніше розв’язувати соціально-економічні проблеми.

Нині немає усталеного погляду: є економічне зростання благом для людства чи злом. Противники економічного зростання стверджують, що світова система використовує ресурси і нагромаджує відходи темпами, які планета не може витримати. Вичерпуються невідтворювальні ресурси (нафта, мідь, вугілля, орні землі), вилов риби зі Cвітового океану відбувається такими темпами, що вона не встигає поновлюватися, а зростання відходів – неминучий результат економічного зростання – пригнічує абсорбційну здатність світової екологічної системи. Внаслідок економічного зростання забруднюється довкілля, вичерпується озоновий шар, змінюється клімат планети. Критики економічного зростання наголошують: подальше зростання в розвинутих країнах здебільшого означає задоволення щораз менш значущих потреб коштом посилення загрози екологічній системі й самому життю на Землі.

Прихильники економічного зростання переконані, що це – єдиний шлях до поліпшення матеріального достатку й підвищення життєвого рівня. Збільшення виробництва товарів і послуг та доходів забезпечує кращі освіту й медичне обслуговування, триваліший відпочинок, продовжує середню тривалість життя і под. Науково-технічний прогрес дає змогу збільшувати розвідані запаси ресурсів і створювати нові, відкривати або розробляти замінники для наявних ресурсів і т.д.

На думку адептів економічного зростання забруднення навколишнього середовища є не стільки побічним продуктом зростання, скільки наслідком того, що частину довкілля трактують як спільною для використання власністю, яка в результаті стала загальним смітником. Боротися ж із забрудненням допоможуть спеціальні податки або законодавчі обмеження.

10.1.2. Фактори економічного зростання

Економічне зростання будь-якої країни визначають чотири групи факторів:

1) фактори пропозиції;

2) фактор попиту;

3) фактор ефективності;

4) соціокультурні, інституційні й інші фактори.

Фактори пропозиції ще називають колесами економічного зростання). Вони зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання. Їх налічується чотири:

1) кількість та якість природних ресурсів;

2) кількість та якість трудових ресурсів;

3) обсяг капіталу країни;

4) технологія.

Природні ресурси – це землі, корисні копалини, енергоносії, водні ресурси, клімат тощо. На планеті існує лише кілька країн, котрі володіють такими багатими природними ресурсами, продаж яких дає їм змогу швидко економічно зростати, зокрема Саудівська Аравія, Кувейт та інші. Проте навіть дуже бідні на природні ресурси країни – Швейцарія, Японія чи Ізраїль – демонструють високі темпи економічного зростання і забезпечують високий рівень життя своїх громадян. Найціннішим природним ресурсом України вважають орні землі.

На думку багатьох економістів, трудові ресурси – пропозиція робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці – становлять найважливіший фактор економічного розвитку. Такі фактори виробництва як капітал, сировину, технологію, можна купити в інших країн, але застосування високопродуктивної техніки у місцевих умовах вимагає кваліфікованих працівників.

Для збільшення обсягу капіталу (устаткування, виробничих будівель, доріг) необхідне скорочення поточного споживання впродовж десятиліть. У розвинутій економіці від 10 до 20% національного доходу використовують для нагромадження капіталу, і навпаки, найбідніші країни часто можуть заощаджувати лише 5% національного доходу.

Крім трудових, природних ресурсів та капіталу, четвертим життєво вагомим фактором економічного зростання є технологія, яка охоплює також науково-дослідні й проектно-конструкторські розробки, менеджмент та підприємництво.

Економічне зростання залежить також від фактора попиту, тобто макроекономічне середовище має забезпечувати такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовують наявні ресурси.

Стабільне економічне зростання передбачає не лише повне використання ресурсів, а й досягнення оптимальної структури виробництва (фактор ефективності). Тобто, країна має використовувати ресурси найекономніше (виробнича ефективність) і виготовляти з них найцінніші для суспільства товари та послуги (розподільна ефективність).

Існує низка факторів, які впливають на економічне зростання, проте важко піддаються кількісній оцінці. Це передовсім соціокультурні й інституційні чинники. Зокрема, значно позитивно впливає на економічне зростання багатьох країн сприятлива соціальна, культурна і політична атмосфера, що склалася в них. Створення у суспільства привабливого іміджу підприємництва, толерантного ставлення до його успіх та невдач – запорука успішного розвитку підприємницького сектору. Економічне зростання також залежить від політичної організації суспільства. Країни, політичні системи яких дотримуються демократичних принципів, характерні впорядкованістю відносин власності, процедурою укладання і виконання угод, розвиваються, зазвичай набагато швидше, ніж країни з недемократичними, неправовими режимами.

У всіх країнах можуть виникати перешкоди, що уповільнюють або стримують економічне зростання. Найчастіше ці перешкоди пов’язані з інституційним або громадським середовищем. Наприклад, надмірне державне втручання у підприємницьку діяльність, корупція, хабарництво чиновників створюють несприятливе макросередовище і знижують ефективність господарювання.