Тема 9. Споживання та інвестиції
9.1. Інструментарій для аналізу споживання та заощадження.
9.1.1. Використовуваний дохід і видатки на споживання та заощадження. Функція споживання і функція заощадження.
9.1.2. Гранична та середня схильність до споживання і заощадження.
9.1.3. Вибір заощадником активу та види заощаджень (для самостійного опрацювання).
9.2. Чинники споживання і заощадження, не пов’язані з доходом.
9.3. Моделі поведінки споживача.
9.3.1. Кейнсіанська функція споживання. Загадка споживання: динаміка середньої схильності до споживання.
9.3.2. Гіпотеза життєвого циклу Ф.Модільяні (для самостійного опрацювання).
9.3.3. Гіпотеза постійного доходу М.Фрідмана (для самостійного опрацювання).
9.4. Макроекономічний аналіз інвестування.
9.4.1. Інвестиції та інвестиційний процес. Види інвестицій і напрями їхнього аналізу (для самостійного опрацювання).
9.4.2. Функція та чинники інвестицій.
9.4.3. Нестабільність інвестицій (для самостійного опрацювання).
9.1. Інструментарій для аналізу споживання та заощадження
9.1.1. Використовуваний дохід і видатки на споживання та заощадження. Функція споживання і функція заощадження
Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу становить близко 2/3 сукупних видатків на купівлю товарів і послуг.
Після сплати домогосподарствами податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, що надходить на споживання та заощадження. Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження є тією частиною використовуваного доходу, що не витрачають на споживання.
Розрізняють три групи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги.
Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом (точка А на рис. 9.1).
Криву, яка відображає зв’язок між споживанням та доходом, називають функцією споживання.
Для аналізу функції споживання з початку координат проведемо бісектрису. В кожній її точці споживання і використовуваний дохід рівні між собою; точка нульового заощадження лежить на бісектрисі. Частина функції споживання, що знаходиться праворуч від точки нульового заощадження, вказує додатні заощадження (їхню величину визначають вертикальним відрізком між функцією споживання та бісектрисою), а частина, що ліворуч – на від’ємні (див. рис. 9.1).
Функція заощадження відображає зв’язок між використовуваним доходом і заощадженнями. Частина функції заощадження, нижче від нульової горизонтальної лінії вказує на від’ємні заощадження. Додатні заощадження відображає частина функції заощадження вище від нульової лінії. Точка нульового заощадження міститься на нульовій горизонтальній лінії ( точка А на рис. 9.2).
9.1.2. Гранична та середня схильність до споживання і заощадження
Динаміку споживчих видатків і заощаджень визначають динамікою використовуваного доходу. Величину додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, називають граничною схильністю до споживання (MPC). Термін граничний означає додатковий, або приростковий. Отже, МРС — це відношення будь-якої зміни в споживанні до тієї зміни у величині доходу, що спричинила цю зміну в споживанні:
Гранична схильність до заощадження (MPS) — це величина додаткового заощадження, яку спричиняє одна додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження. Можна також сказати: MPS — це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до зміни у доході, що призвела до цієї зміни в заощадженні:
Сума MPC i MPS для будь-якої зміни у використовуваному доході завжди дорівнює одиниці:
MPC + MPS = 1.
Гранична схильність до споживання — це числове значення нахилу функції споживання, а гранична схильність до заощадження — числове значення нахилу функції заощадження.
В аналізі споживання та заощадження важлива роль належить таким показникам, як середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження. Частку, або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС).
Частку, або відсоток, заощадження у використовуваному доході називають середньою схильністю до заощадження (АРS).
Середня схильність до споживання — це числове значення нахилу променя проведеного до відповідної точки на функції споживання, а середня схильність до заощадження — числове значення променя, проведеного до відповідної точки на функції заощадження.