8.2.2. Види безробіття. Повна зайнятість і природна норма безробіття
У макроекономіці дуже часто використовують поняття “повна зайнятість”. Повна зайнятість аж ніяк не означає абсолютної відсутності безробіття або, інакше кажучи, стовідсоткової зайнятості робочої сили. Але перш ніж визначити, що таке повна зайнятість, необхідно встановити відмінність між трьома видами безробіття в економіці — фрикційним, структурним і циклічним.
Фрикційне безробіття пов’язане з постійним рухом населення між регіонами й видами праці, а також із певними стадіями життя людей. У національній економіці завжди є люди, котрі шукають роботу, — випускники шкіл, які шукають роботу вперше; ті, що переїхали на проживання в інший регіон країни; жінки, що знову входять до складу робочої сили після народження і виховання дітей; ті, які добровільно звільнилися і шукають роботу, яка відповідала б рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням; ті, котрі шукають роботу після звільнення.
Структурне безробіття виникає тоді, коли пропозиція робочої сили і попит на неї не збігаються. Така невідповідність найчастіше виникає внаслідок змін у структурі споживчого попиту. Це своєю чергою змінює структуру загального попиту на робочу силу. Внаслідок цього попит на одні види професій зменшується або взагалі зникає, а на інші— розширюється. Структура робочої сили перестає відповідати структурі робочих місць, неминуче виникає структурне безробіття. Різниця між фрикційним і структурним безробіттям невиразна. Однак істотна відмінність між ними полягає в тому, що у фрикційно безробітних є навички, які можна продати, а структурно безробітні працівники не можуть отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а інколи й зміни місця проживання.
Циклічне безробіття спричинене фазою спаду ділового циклу, яка характеризується недостатністю сукупних видатків. Коли у фазі спаду попит на товари та послуги зменшується, то зайнятість скорочується, а безробіття, відповідно, зростає.
Фрикційне і структурне безробіття неминучі, їх неможливо уникнути в будь-якій економічній системі. Стосовно циклічного безробіття, то у фазі піднесення воно дорівнює нулю. Отже, повну зайнятість досягають у тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Інакше кажучи, рівень безробіття за повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Рівень безробіття за повної зайнятості називають природною нормою безробіття.
8.3. Показники сфери цін
8.3.1. Соціально-економічна суть інфляції. Індекси цін та способи їх обчислення
Інфляція означає зростання загального рівня цін, що супроводжується падінням купівельної спроможності грошей.
Динаміку загального рівня цін, тобто темпи інфляції, визначають за допомогою індексів цін — індексів Леспейреса, Пааше та Фішера.
Індекси цін Леспейреса показують, як змінився рівень цін упродовж певного проміжку часу, якщо структура виробництва і споживання не змінилася. Цей індекс обчислюють у такий спосіб:
де р1 і р0 — ціни відповідно в поточному і базовому періодах; q0 — обсяг виробництва у базовому періоді.
Індекс цін Леспейреса, обчислений для незмінного кошика споживчих товарів і послуг, називають індексом споживчих цін (ІСЦ). Індекс споживчих цін обчислюється відношенням між сукупною ціною певного набору товарів і послуг (споживчого кошика) у поточному періоді та сукупною ціною споживчого кошика в базовому періоді:
де qk — споживчий кошик товарів і послуг.
Основними товарними групами у споживчому кошику є продукти харчування, одяг, житло, транспортні послуги, освіта, книги, медичні послуги, предмети особистої гігієни та ін.
Унаслідок того, що споживчий кошик є незмінний, під час обчислення ІСЦ виникає можливість для визначення економічної ваги товару або послуги, які входять у споживчий кошик. Цю вагу визначають часткою видатків на товар або послугу в сукупних споживчих видатках бюджету типової міської сімї. Вага встановлюється для базового року. Тому індекс споживчих цін обчислюють за такою формулою:
де Р1 — ціна товару А в розрахунковому періоді; Р0 — ціна товару А в базовому періоді; ЕA – економічна вага товару А; далі те саме для товарів В, … N.
Для виявлення динаміки загального рівня цін обчислюють також індекс Пааше. У цьому випадку змінними вагами є структура виробництва розрахункового року. Цей індекс обчислюють так:
де q1 — обсяг виробництва в розрахунковому році.
Індекс Пааше, обчислений для набору товарів і послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП.
ІСЦ і дефлятор ВВП дають дещо різні результати стосовно динаміки загального рівня цін. Оскільки ІСЦ не враховує змін у структурі споживання товарів і послуг, то цей індекс дещо завищує темп зростання рівня цін. І навпаки, дефлятор ВВП дещо недооцінює зростання загального рівня цін, бо на цей індекс впливають структурні зрушення, які нейтралізують підвищення цін на окремі товари та послуги.
Між цими двома індексами цін існує три основні відмінності:
1. Набір товарів для обчислення дефлятора ВВП містить і споживчі блага, і капітальні блага, тоді як при обчисленні ІСЦ – лише споживчі.
2. Під час обчислення дефлятора ВВП враховують експорт, але не беруть до уваги імпортні товари, а в індексі споживчих цін відображається зміна цін імпортних товарів і не враховуються експортовані товари.
3. Дефлятор ВВП є індексом із змінними вагами, а ІСЦ — з постійними.
Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Леспейреса і Пааше, згладжує неточності в оцінці зростання загального рівня цін, притаманні індексам зі змінними і постійними вагами. Індекс Фішера обчислюють за формулою:
