Частина 2. Макроекономіка тема 8. Основні макроекономічні показники

8.1. Показники обсягу національного виробництва.

8.1.1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) та його види.

8.1.2. Методика обчислення ВВП.

8.1.3. Методи обчислення ВВП.

8.1.4. Інші показники обсягу національного виробництва (для самостійного опрацювання).

8.2. Показники сфери зайнятості.

8.2.1. Рівень безробіття та особливості його обчислення. Інші показники сфери зайнятості (для самостійного опрацювання).

8.2.2. Види безробіття. Повна зайнятість і природна норма безробіття.

8.3. Показники сфери цін.

8.3.1. Соціально-економічна суть інфляції. Індекси цін та способи їх обчислення.

8.3.2. Інфлювання та дефлювання ВВП.

8.1. Показники обсягу національного виробництва

8.1.1. Валовий внутрішній продукт (ввп) та його види

Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні впродовж певного періоду, зазвичай, року.

Валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних ринкових цінах, називають номінальним ВВП. На величину номінального ВВП впливають як зміна обсягу виробництва, так і зміна рівня цін.

Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних цінах, називається реальним ВВП. Його динаміку визначають лише зміною фізичного обсягу продукції, тобто наявністю у країні економічного спаду чи зростання.

Валовий внутрішній продукт, що відповідає природній нормі безробіття, називають природним ВВП. У короткостроковому періоді існує обернений взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям. Рівень безробіття, зя якого ціни практично не змінююються, називають природногою нормою безробіття.

Різницю між природним і фактичним ВВП називають ВВП-розривом.

ВВП-розрив зі знаком “плюс” означає: економіка перебуває у фазі спаду, недовиробляючи потрібні суспільству товари і послуги. Від’ємне значення ВВП-розрива засвідчує, що економіка виходить за межі природного ВВП і ціни починають прискорено зростати.

8.1.2. Методика обчислення ввп

Перш ніж з’ясувати суть методів обчислення ВВП, зауважимо такі моменти.

1) Під час обчислення ВВП не враховують продаж уживаних речей, оскільки це призвело б до завищення обсягу продукції цього року, тобто до подвійного рахунку.

2) У ВВП не враховують невиробничі фінансові операції, до яких належать:

а) державні трансферні платежі ( видатки держави на соціальне страхування, допомогу з безробіття, пенсії, стипендії та ін.);

б) приватні трансферні платежі (наприклад, приватні подарунки);

в) операції з цінними паперами (купівля-продаж акцій, облігацій тощо).

Основною рисою невиробничих операцій є те, що особи, котрі одержують ці виплати, не роблять будь-якого внеску до поточного виробництва.

3) У процесі обчислення ВВП беруть до уваги лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Урахування вартості проміжних товарів означає подвійний рахунок, що завищує обсяг ВВП.

Під кінцевими товарами розуміємо товари і послуги, які купують для споживання, а не для перепродажу, подальшого оброблення чи перероблення. Проміжними називають товари і послуги, котрі використовують для подальшого оброблення, перероблення чи перепродажу.

4) У ВВП товари і послуги враховують за їх ринковою ціною. Проте деякі товари та послуги не продаються на ринку і не мають реальної ціни У такому випадку під час обчислення ВВП застосовують умовне оцінювання. Умовну оцінку називають приписаною вартістю. Її застосовують у процесі оцінювання послуг, які надає держава (послуги пожежників, учителів, депутатів та ін.). У ВВП такі послуги враховуються згідно з бюджетними видатками на їх фінансування. Тому зарплату працівників бюджетної сфери розглядають як вартість їхньої продукції.

Приписану вартість використовують також для врахування у ВВП орендної плати за наймання житла – її власник будинку ніби сплачує сам собі.