7.3.2. Функції домогосподарств

Домогосподарство як одна з первинних економічних одиниць ринкової системи виконує низку вагомих функцій: є постачальником ресурсів, виробником товарів та послуг, споживачем благ і заощадником доходів.

Домогосподарства як постачальники ресурсів. Згідно з простою схемою кругопотоку, домогосподарства у ринковій економіці є власниками всіх чотирьох видів ресурсів – землі, капіталу, праці та підприємницького хисту, і постачають ці ресурси фірмам. Одночасно реальна картина складніша. Навіть у країнах із розвинутою ринковою економікою частина матеріальних ресурсів перебуває у власності держави та фірм, а домогосподарства часто володіють капіталом лише опосередковано через власність на підприємства.

Платежі за запропоновані на ринку ресурси становлять доходи домогосподарств. Функціональний розподіл доходів вказує, яка частина грошового доходу суспільства припадає на кожен з чотирьох видів ресурсів.

У країнах із розвинутою економікою найважливіше джерелом доходів – плата за працю. В економіці США, зокрема, на неї припадає близько 3/4 сумарного доходу. Майже 1/10 доходу тут становлять доходи одноосібних власників, котрі за економічним змістом є фактично поєднанням заробітної плати, прибутку, ренти і процента. Доходи від ренти і процента разом із прибутками корпорацій становлять менше ніж 1/5 сумарного доходу американських домогосподарств. В Україні оплата праці дорівнює приблизно лише 45% сукупного доходу сімей, а соціальні трансфери – майже 37%.

Домогосподарства як виробники товарів та послуг. Домогосподарства можуть використовувати свої ресурси і самостійно виробляти товари та послуги. Виробництво у межах домогосподарств поділяють на ринкове і неринкове. У першому випадку домогосподарства постачають вироблені товари та послуги для продажу на ринку, у другому – використовують для власного споживання.

Виробництво товарів і послуг для продажу здійснюють некорпоративні підприємства, які перебувають у власності домогосподарств. Ці підприємства можуть гнучкіше реагувати на зміни попиту на ті чи інші товари і задовольняти потреби споживачів, швидше пристосовуватися до змін в умовах господарювання, оперативно приймати ефективні виробничі рішення.

Результати ринкового виробництва домогосподарств беруть до уваги в обчисленні валового внутрішнього продукту країни. Натомість більшості неринкових виробничих операцій не додають до складу ВВП. Основними компонентами неринкової діяльності домогосподарств є робота в особистих підсобних господарствах та домашні послуги.

Домогосподарства як споживачі благ. Переважну частину коштів, отриманих від продажу ресурсів землі, капіталу, праці й підприємницького хисту, домогосподарства витрачають на споживання. У країнах із розвинутою економікою на споживчі видатки домогосподарств припадає часто до 2/3 ВВП. В Україні ця частка становить близько 55%.

Усі споживчі видатки домогосподарств поділяють на три основні категорії: видатки на товари щоденного вжитку (товари зі сподіваним терміном використання до трьох років); видатки на товари тривалого користування (товари, сподіваний термін використання яких перевищує три роки); видатки на послуги (оплата житла та інших комунальних послуг, освітніх послуг тощо). Особливістю структури споживчих видатків домогосподарств у країнах з розвинутою економікою є зростання частки на оплату послуг (понад 50%).

Домогосподарства як заощадники доходів. Домогосподарства заощаджують, якщо вони не повністю витрачають свої поточні доходи на придбання товарів і послуг. Заощадження – це та частина використовуваного доходу, яку не витрачають на споживання. Заощадженням домогосподарств належить дуже важлива роль, бо саме вони є основним джерелом інвестицій, котрі визначають розвиток економіки країни.

За низьких поточних доходів домогосподарство для підтримання певного життєвого рівня часто бере позику або використовує раніше заощаджені кошти. У цьому випадку кажуть, що воно має від’ємні заощадження.

Окрім величини використовуваного доходу, на заощадження впливає ще низка чинників: рівень багатства домогосподарств, розвиток ринків капіталу, дієва система соціального забезпечення, сподівання домогосподарств, зміни в оподаткуванні, демографічні чинники, зміни процентних ставок і под.

Залежно від вигляду, якого набувають заощадження домогосподарств, виокремлюють організовані (у межах фінансової системи) та неорганізовані (готівка в національній та іноземній валюті, що зберігається безпосередньо у домогосподарств) заощадження. Неорганізовані заощадження можуть набувати також натуральної форми (придбання товарів тривалого користування).