Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник Економічна теорія.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.02 Mб
Скачать

Тема 7. Економічні суб’єкти

7.1. Економічна роль держави.

7.1.1. Держава як економічний суб’єкт.

7.1.2. Економічні функції держави.

7.1.3. Методи державного регулювання економіки.

7.2. Фірма та підприємництво у ринковій економіці.

7.2.1. Фірма як економічний суб’єкт. Її правові форми. Види фірм за розмірами.

7.2.2. Витрати і прибуток фірми. Заробітна плата.

7.2.3. Підприємницька діяльність у ринковій економіці.

7.3. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.

7.3.1. Домогосподарство та його ознаки.

7.3.2. Функції домогосподарств.

7.3.3. Диференціація доходів домогосподарств.

7.1. Економічна роль держави

7.1.1. Держава як економічний суб’єкт

Держава як інституція виникає на базі внутрішніх процесів у суспільстві. Сьогодні держава – це сукупність суспільних інститутів, які здійснюють публічну владу; вона охоплює не лише центральні, а й місцеві органи влади, органи самоврядування.

У всі часи держава виконує роль політичного центру, що забезпечує захист власності, охорону правопорядку та загальне управління країною. Як особлива політична організація держава тривалий час була зовнішнім середовищем для економічної системи, але не її елементом – не суб’єктом системи.

Однак роль держави у ринковій економіці ХХ ст., зокрема від 30-х років, докорінно змінилася. Держава почала здійснювати цілеспрямовану політику для досягнення певних економічних цілей. Вона розвиває свій виробничий сектор, привласнює через оподаткування істотну частку національного доходу і перетворюється в могутню економічну потугу, стає господарем і виробником, продавцем і покупцем, позичальником і кредитором, активно налагоджує відносини робітників і працедавців тощо. Усе це зробило її повноправним суб’єктом господарського життя; виробнича міць держави допомогла їй впливати на всю економічну систему. Всебічна економічна діяльність держави і дає підстави вважати її повноцінним суб’єктом господарського життя, економічної системи.

Держава, ставши суб’єктом економічної системи, забезпечує передусім загальні (рамкові) умови господарської діяльності, а також отримує доходи та розпоряджається ними. Економічна діяльність держави охоплює всю систему усвідомлених економічних цілей і завдань, способи й механізм їх ефективного здійснення. Будь-які дії, що прямо чи опосередковано впливають на економічні процеси, а також безпосередня господарська діяльність держави (державний сектор економіки) належать до її економічної діяльності.

Державний сектор посідає важливу нішу в змішаній економіці. Він дуже динамічний і може швидко змінюватися внаслідок таких заходів, як націоналізація, роздержавлення, приватизація чи реприватизація. Держава зосереджує стратегічні галузі економіки, прибуткові або й збиткові, але суспільно важливі виробництва, значну частку ринкової інфраструктури тощо. Державні підприємства доповнюють або заміщують приватний бізнес, а також використовують їх як дієвий інструмент здійснення урядової політики і регулювання національної економіки.

В Україні виокремлюють три типи державних підприємств:

1. Казенне (унітарне, бюджетне) підприємство. Тут, за законодавством, діяльність можуть здійснювати лише державні підприємства. Вони перебувають у повній державній власності й у прямій адміністративній підпорядкованості відповідним органам державного управління.

2. Корпоратизовані державні підприємства, в яких не менше 50% акцій +1 належить державі. Так звані державні акціонерні товариства володіють правом господарської самостійності й контрольовані через контрольний пакет акцій.

3. Державні підприємства з часткою держави у статутному фонді не менше 25%+1 акція. Вони працюють на засадах повного комерційного розрахунку. Держава репрезентована у наглядових радах і їй належить блокувальний пакет акцій.

Економічна діяльність держави конкретизована в економічній політиці. Держава персоніфікується у державній бюрократії, чиновництві.

Без держави нині неможливий стійкий розвиток в економічній і соціальній сферах. Вона – центральний суб’єкт економічного та соціального розвитку, але не як безпосереднє джерело зростання, а як партнер, каталізатор і помічник.