4.3. Перехід до ринку

4.3.1. Основні завдання під час здійснення «шокової терапії»

Серед країн, що переходять від командно-адміністративної системи до ринкових відносин, визначилися, принаймні, три групи (за особливостями шляхів переходу).

Перша група країн обрала шлях «шокової терапії». Суть цього радикального переходу до ринку полягає в тому, що відбуваються прискорені перетворення в усіх сферах суспільного життя, своєрідне короткотермінове потрясіння суспільства. Програма «шокової терапії» передбачає:

• прискорену лібералізацію цін та економіки загалом;

• демонополізацію економіки;

• радикальну приватизацію державної власності;

• швидке формування ринкової інфраструктури, зокрема фінансової;

• макроекономічну стабілізацію.

Під лібералізацією економіки розуміють звуження державного контролю у багатьох сферах життя. Вона здійснюється передусім через скасування директивного планування та регулювання цін, відмову від обов’язкового державного замовлення на продукцію підприємств, перехід до формування гуртових і роздрібних цін, відповідно до попиту й пропозиції, та ліквідацію монополії зовнішньої торгівлі.

Демонополізація економіки означає припинення й обмеження монополістичної діяльності та сприяння водночас формуванню ринкових відносин на основі розвитку конкуренції і підприємництва.

Приватизація економіки – це передання чи продаж на різних умовах державної або муніципальної власності приватним і колективним суб’єктам господарювання. За радикальної стратегії переходу до ринку відбуваються прискорена приватизація державної власності й перехід до приватної власності на землю. Це забезпечує прискорене формування приватного сектору.

Різкий перехід до ринкового типу ціноутворення в умовах товарного дефіциту, який залишився від командно-адміністративної системи, та монопольного становища виробників спочатку спричинює високу інфляцію. Тому одним із завдань переходу до ринку є фінансова стабілізація, яка насамперед означає подолання інфляції. Стабілізаційні заходи спрямовані на ліквідацію інфляційного потенціалу через проведення жорсткої грошово-кредитної політики.

«Шокову терапію» як шлях переходу до ринкових відносин обрали країни Центрально-Східної Європи – Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, а також країни Балтії. Ці держави мали певні передумови до такого шляху: тут збереглася ринкова психологія населення, значною була приватна власність

4.3.2. Еволюційний та проміжний шляхи переходу до ринку

У другій групі країн, передусім у Китаї, у 60-70-х роках ХХ ст. в Угорщині та Югославії, а віднедавна у В’єтнамі перехід до ринкових відносин відбувається еволюційним шляхом. Такі перетворення здійснюються через формування у надрах старої командно-адміністративної економіки ринкових компонентів.

Унаслідок цього постає двосекторна модель економіки, з поєднанням елементів ринкової й директивної економік.

Характерною ознакою еволюційного шляху є те, що реформи починаються в сільському господарстві – галузі, в якій зайнята переважна або істотна частина населення країни. У цій галузі усувають риси командної економіки, стимулюють приватну господарську ініціативу. Застосування цього шляху переходу до ринку дало непогані результати в Китаї – виробництво споживчих благ швидко зростало завдяки розширенню приватного сектору.

Третя група країн (Україна, Болгарія, Росія, Румунія та ін.) обрала проміжний шлях переходу до ринку. Тут не було усталених традицій ринкової економіки, а командна система сформувалася на базі, зазвичай, традиційного виробництва. У цих країнах перехід до ринкової економіки здійснюється повільніше, ніж у країнах першої групи, однак швидше порівняно з країнами другої групи. Ринкові реформи запроваджували повільно й суперечливо, бо в суспільстві не було консенсусу щодо характеру перетворень. Унаслідок низки обставин у багатьох країнах цієї групи відбувся обвал національного виробництва та рівня життя населення.

Перехід від однієї економічної системи до іншої спричинює особливий, перехідний стан національної економіки. Цей перехід не можна здійснити миттєво, він триває певний історичний період, ймовірно, навіть кілька десятиріч.

Перехідній економіці притаманні особливі риси. Насамперед у ній взаємодіють старі й нові економічні форми та відносини. Наприклад, в Україні на початку 90-х років криза державної власності й директивно-планової системи регулювання поєднувалася з виникненням різних форм приватної власності та формуванням ринкового механізму регулювання.

У перехідній економіці, зокрема на ранній її стадії, знижуються обсяг національного виробництва, доходи населення, зростає рівень безробіття, внаслідок чого у суспільстві може посилюватися соціальна напруженість. Відтак із формуванням ринкової економіки ця напруженість зникає.