4.2. Типізація економічних систем

4.2.1. Цінності, політичне правління й економічна система

В економічній літературі існують різні класифікації економічних систем.

Так, за Б. Гаврилишиним, суспільний лад як певна система має три складники:

1) цінності – переконання, що впливають на стосунки між індивідами або групами людей та на відносини у суспільстві загалом;

2) політичне правління – сукупність політичних інституцій і процедур;

3) економічна система – спосіб організації національної економіки.

Цінності як система переконань, що відображають національну ментальність, визначають особливості кожної нації. Вони надзвичайно різноманітні; їх класифікують за значущістю та вагомістю, які особа надає самій собі, іншим особам або суспільству загалом. За критерієм значущості розрізняють три системи цінностей: індивідуалістсько-конкурентні, групово-кооперативні, егалітарно-колективістські.

У системі індивідуалістсько-конкурентних цінностей кожну особистість розглядають унікумом. Будь-яку особу турбують власні проблеми і прагнення, вона шукає шляхів самоутвердження та самовираження. Подібна система цінностей сформована у США й Канаді, куди емігрували схильні до індивідуалізму люди. У цій системі цінностей суспільне благо становить побічний продукт устремлінь особистості до самореалізації.

У системі групово-кооперативних цінностей особу розглядають частинкою Всесвіту й частинкою суспільного ладу. Кожна людина добровільно підпорядковує себе вищим цілям, виконує свої обов’язки і реалізує власне призначення через кооперативну взаємодію з іншими. У цій системі цінностей достоїнства людини вбачають у її прагненні жити так, аби відповідати сподіванням інших, а не демонструвати своїх переваг над ними.

Назва системи егалітарно-колективістських цінностей походить від французького égalité – рівність (один із гасел Французької революції). Ця система цінностей розглядає людину частинкою колективної сутності. В основу егалітарно-колективістських цінностей покладено ідеї й ідеали колективізму, які випливають із певних етичних мотивів, релігійних вірувань, найчіткіше окреслені в марксистській теорії. Основний принцип цієї системи цінностей такий: люди народжуються рівними щодо права на задоволення власних потреб і щодо обов’язків перед суспільством.

Другим елементом будь-якого ладу є певна система його політичних інституцій та процедур – політичне правління. Виокремлюють три форми політичного правління: противага, або боротьба за владу; колегіальність, або співпраця при владі; унітарна влада.

Перші дві форми правління називають демократією.

Противага, або боротьба за владу, передбачає представницький уряд з однією партією при владі та з однією або кількома в опозиції. Багатопартійна система має на меті запобігати зловживанням та якнайліпше використовувати владу. Для гарантування громадянських свобод за такої форми політичного правління владу поділяють на три гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Поділ влади повинен запобігти можливим помилкам і зловживанням.

Колегіальне правління, або співпраця при владі, передбачає ухвалення державних рішень представниками в уряді від різних груп виборців. Ці представники мають різні погляди, беруть участь у процесі ухвалення рішень, а отже, поділяють відповідальність за їхні наслідки. Колегіальна влада демократичніша від влади типу противаги, бо відображає різні погляди у суспільстві.

Унітарна влада притаманна широкому колові політичних укладів минулого й сьогодення, відомих як абсолютизм, автократія, деспотія, диктатура (права, ліва, військова чи пролетаріату). Причини концентрації влади різноманітні, але наслідок завжди однаковий – насильницьке усунення політичних опонентів. Тому за такої форми правління легальної опозиції, або противаги нема.

Третій елемент будь-якого суспільного ладу – економічна система. Цінності суспільства та форми політичного правління визначають головні способи організації економіки. Наприклад, егалітарно-колективістські цінності за унітарного політичного правління породжують Цю модель товарної економіки характеризують державна власність, абсолютно заорганізований ринок і керівна роль уряду. Всі питання організації економіки вирішують державні інституції через централізоване директивне планування.

Індивідуалістсько-конкурентні цінності та політичне правління у формі боротьби за владу в умовах товарної форми виробництва творять систему вільного підприємництва, або капіталізм. У ній панують приватна власність і вільний ринок, а спонукальним мотивом діяльності є максимізація прибутку. Відносини між урядом, бізнесом та найманими працівниками полягають у змагальності.

Групово-кооперативні цінності за колегіального політичного правління в умовах товарної форми виробництва також творять економічну систему вільного підприємництва, яке можна назвати узгодженим. Система узгодженого вільного підприємництва подібна до попередньої. Водночас вона ефективніша стосовно узгодження економічних дій уряду, підприємців і трудових спілок або розв’язання загальнонаціональних проблем.