2.1. Потреби й економічні інтереси

2.1.1. Потреби як внутрішній спонукальний мотив господарської діяльності. Піраміда потреб Маслоу

Економічна теорія, досліджуючи процеси господарського життя, ґрунтується на таких двох фундаментальних фактах: по-перше, матеріальні потреби суспільства (індивідів та інституцій) необмежені й непогамовні; по-друге, виробничі ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг, – обмежені, рідкісні.

Потреби – це відчуття нестачі чогось, що потрібне для підтримання життєдіяльності й розвитку організму, людської особистості, суспільства загалом.

Цей стан є внутрішнім спонукальним мотивом господарської діяльності, соціального й економічного прогресу.

З досвіду також відомо, що існує закон зростання потреб: будь-яка одна задоволена потреба створює нову. Цей закон виражає об’єктивну необхідність зростання людських потреб (кількісно та якісно) із соціально-економічним прогресом суспільства.

Виокремлюють різні підходи до класифікації потреб:

– за характером виникнення потреби поділяють на біологічні й соціальні. Біологічні – це потреби в повітрі, воді, їжі, теплі, безпеці тощо; виникають із потреби підтримувати життя людини як біологічної істоти. Соціальні – бажання належати до певного кола людей, набути визнання, користуватися повагою, потреба людини в самореалізації та ін.;

– залежно від засобів, що забезпечують задоволення потреб, їх поділяють на матеріальні й нематеріальні. До матеріальних належать ті, які задовольняють за допомогою товарів (товари – це речі, які відчуваємо на дотик: продукти харчування, одяг, взуття, автомобілі, будинки тощо). Нематеріальні задовольняють за допомогою послуг. Існують послуги освіти, культури, медицини, юридичних служб та ін.;

– за способом задоволення потреби поділяють на індивідуальні й групові, або колективні. Одні потреби (в одязі, житлі, продуктах харчування тощо) людина задовольняє відособлено, інші (у громадському порядку, безпеці, чистому довкіллі та ін.) – спільно. Деякі потреби (в освіті, транспорті, харчуванні) можна задовольняти осібно і спільно. З підвищенням рівня розвитку суспільства дедалі більше потреб задовольняють осібно;

– за нагальністю задоволення потреби є елементарні, котрі задовольняють предметами першої потреби (їжа, одяг, житло, медична допомога), і вишукані, які задовольняють предметами розкоші (парфуми, норкові шуби, коштовні прикраси тощо).

Ц ікаву класифікацію потреб людини запропонував американський соціолог А. Маслоу (піраміда Маслоу). Всі потреби він поділив на п’ять груп і помістив у геометричну фігуру – піраміду (рис. 2.1).

Усередині піраміди потреби можуть бути розташовані по-різному. З віком, зі зміною службового становища тощо на передньому плані (тобто в основі піраміди) можуть опинитися інші потреби. Ці потреби взаємопов’язані й залежать одна від одної. Але із незадоволених потреб та, яка міститься в основі піраміди, – найважливіша. Якщо ж її задоволено, найважливішою стає потреба, розміщена на сходинку вище.

Голодну людину, наприклад, мало хвилює чистота повітря, яке вона вдихає, або те, як до неї ставляться колеги. Однак, втамувавши голод, людина задумується про екологічні проблеми, спілкування з іншими тощо.

Потреби в певному конкретному товарі або послузі можна повністю задовольнити. Але, коли йдеться про задоволення потреб у товарах і послугах узагалі, з погляду багатства, то їх повністю задовольнити неможливо.

Отже, потреби мають такі ознаки: вони необмежені, постійно зростають і непогамовні (їх не можна задовольнити).