20.1.3. Взаємозв’язки між загальним, середнім та граничним виторгом
Граничний виторг фірми може набувати додатного, нульового та від`ємного значення. Якщо зниження ціни, яке супроводжується зростанням обсягу реалізованої продукції, призводить до збільшення загального виторгу фірми, то граничний виторг набуває додатного значення (MR> 0). Оскільки загальний виторг за збільшення обсягу реалізованої продукції зростає у спадному темпі, то граничний виторг зменшується. Якщо зниження ціни, яке супроводжується зростанням обсягу реалізованої продукції спричиняє зменшення загального виторгу фірми, то її граничний виторг набуває від`ємного значення (MR< 0).
Якщо зміна ціни призводить до зміни обсягу реалізованої продукції, але водночас не впливає на обсяг загального виторгу фірми, за таких умов показник граничного виторгу набуває нульового значення (MR=0).
Граничний виторг фірми геометрично можна визначити як тангенс кута нахилу кривої загального виторгу у відповідній точці (тангенс кута нахилу дотичної до цієї точки) (рис. 20.3).
Відомо, що крива попиту на продукт фірми збігається з кривою її середнього виторгу. Показник середнього виторгу для певного значення Q визначають як тангенс кута нахилу променя, проведеного з початку координат до відповідної точки на кривій загального виторгу. За збільшення кількості реалізованої продукції нахил відповідних променів, а, отже значення середнього виторгу фірми зменшуються (рис. 20.4).
Тепер з’ясуємо залежність між середнім та граничним виторгами.Якщо рівняння функції попиту має вигляд P = a – bQ, де a – координата точки перетину функції попиту з віссю ординат, b - нахил лінії попиту, тоді рівняння функції загального виторгу набуває вигляду:
TR = P×Q = aQ– b Q2.
Оскільки граничний виторг MR дорівнює першій похідній від функції загального виторгу, то MR(Q) =TR’(Q) = a - 2bQ.
Отже, якщо, функція попиту є лінійною, криві попиту (або середнього виторгу) та граничного виторгу виходять з однієї точки на осі ординат, а нахил лінії MR вдвічі більший, ніж нахил лінії попиту (або середнього виторгу AR).
Зобразимо графічну залежність між усіма видами виторгу фірми – загальним, середнім та граничним (рис. 20.5).
Для того, щоби максимізувати загальний виторг, виробникові необхідно продавати продукцію у кількості Q1 за ціною Р1. Площа заштрихованої фігури (рис. 20.5) становить максимальний загальний виторг фірми. Точка Е відповідає середині кривої попиту (середнього виторгу).
20.2. Прибуток фірми та його види (для самостійного опрацювання)
Важливим показником, який характеризує ефективність господарської діяльності є прибуток. Прибуток – це різниця між виторгом фірми та її витратами. Вирізняють економічний, бухгалтерський та нормальний прибуток.
Прибуток, або, точніше, економічний прибуток – це різниця між загальним виторгом та загальними витратами виробництва фірми:
ЕР = TR - TC = TR - (EC+IC),
де EC - явні (бухгалтерські) витрати виробництва, а ІС - неявні витрати виробництва
Середній економічний прибуток (АЕР) можна визначити:
AEP= EP/Q.
Граничний економічний прибуток (МЕР) - додатковий прибуток, який отримує фірма внаслідок продажу додаткової одиниці продукції, який можна визначити:
MEP=∆EP/∆Q.
Бухгалтерський прибуток (АсР) - це різниця між загальним виторгом і явними (бухгалтерськими) витратами виробництва.
AсP = TR - EC,
де AсP - бухгалтерський прибуток.
Бухгалтерський прибуток можна обчислити також як суму неявних (альтернативних) витрат виробництва й економічного прибутку фірми.
AсP = EP + IC.
Пригадаймо, що нормальний прибуток – це той мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, для того щоб у нього був стимул залишатися у певному бізнесі; це плата підприємцю, за те, що він не допускає відпливу його капіталу з певної галузі в іншу.