Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник Економічна теорія.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.02 Mб
Скачать

Тема 19. Витрати виробництва

19.1. Суть та види витрат виробництва.

19.1.1. Сутність витрат виробництва.

19.1.2. Види витрат виробництва (для самостійного опрацювання).

19.2. Короткострокові витрати виробництва.

19.2.1. Короткострокові витрати виробництва та їх види.

19.2.2. Аналіз короткострокових витрат виробництва.

19.2.3. Взаємозв’язки між окремими видами короткострокових витрат виробництва.

19.3. Довгострокові витрати виробництва.

19.3.1. Види довгострокових витрат виробництва.

19.3.2. Криві довгострокових витрат та ефект масштабу виробництва.

19.3.3. Визначення оптимального обсягу виробництва фірми у довгостроковому періоді (для самостійного опрацювання).

19.1. Суть та види витрат виробництва

19.1.1. Сутність витрат виробництва

Основним чинником, який визначає можливість фірми пропонувати продукт, є витрати виробництва. В економіці під витратами виробництва розуміють те, від чого треба відмовитись, щоби чогось досягти. Тобто економічні витрати – це альтернативні витрати. Альтернативні витрати відображають цінність найкращого з альтернативних варіантів, від якого довелось відмовитись під час альтернативного вибору.

Економічні витрати (альтернативні витрати) – найкращий варіант (альтернатива) із тих, від котрих фірмі доводиться відмовлятися, коли вона вирішує виробляти певний продукт. Це платежі, потрібні для отримання та використання ресурсів.

19.1.2. Види витрат виробництва (для самостійного опрацювання)

Явні (бухгалтерські, розрахункові) витрати – це витрати виробництва, пов’язані зі залученням ресурсів, якими фірма не володіє, тобто грошові платежі фірми зовнішнім постачальникам ресурсів – платежі за сировину, електроенергію, працю.

Неявні витрати – альтернативні витрати, пов’язані з використанням власних ресурсів фірми, тобто дохід, який забезпечили б власні ресурси фірми за умови їхнього найкращого використання. Наприклад, для власника капіталу неявними витратами є дохід, який він міг би отримати, відмовившись використовувати його у власній фірмі і вклавши його в іншу галузь чи заробітну плату, яку підприємець міг би отримати, коли б він працював за наймом на чужому підприємстві.

До неявних витрат належить і так званий нормальний прибуток – мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоби залишитись у своєму бізнесі. Нормальний прибуток – це плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем дохідності, який є середнім (нормальним) для певної галузі й утримує підприємця в ній.

З-поміж неявних витрат вирізняють незворотні витрати – це витрати, котрі не можуть бути компенсовані (повернуті виробником), коли фірма виходить з галузі – вивіски, печатки, реклама на будівлях і под. Незворотні витрати ніколи не можуть бути альтернативними, їх альтернативна вартість дорівнює нулю.

У сучасній економічній теорії дедалі більшого аналітичного значення набуває ще один вид витрат – трансакційні витрати, пов`язані зі сферою обміну та передачею прав власності і включають витрати на пошук інформації, ведення переговорів між економічними агентами про умови передання відповідних прав власності, вимірюванням властивостей товару чи послуги, специфікацією і захистом прав власності та ін.