1. Опишіть будову типового нефрона.

Незважаючи на деякі відмінності, обу­мовлені місцеположенням капсули і довжи­ною канальців, принципова схема будови і функціонування нефронів однакова. Нефрон складається з капілярного клубочка, капсули і канальців, що переходять у збірну трубочку . До капілярів примикає внутрішня стінка двошарової капсули Боумена - Шум- лянського. Простір, що знаходиться між дво­ма шарами капсули, утворює наче воронку, що сполучається з просвітом канальця. Ці структури у всіх нефронів розташовуються в кірковій частині нирки.

Решта структурних елементів нефронів розташовується переважно в її мозковій ре­човині. Це канальцевий відділ, який за функ­ціональними особливостями підрозділяють на наступні: а) проксимальний; б) петлі Ген- ле; в) дистальний; г) збірна трубочка.

2. Чим відрізняються один від одного нефрони?

Залежно від місця розташування в нирці розрізняють три типи нефронів: суперфіці- альні, інтракортикальні і юкстамедулярні. Співвідношення їх таке: суперфіціальних нефронів 20-30 %, інтракортикальних - 60-70 %, юкстамедулярних - 10-15 %. Відмінність нефронів стосується як міс- церозташування клубочка, так і деяких особ­ливостей канальців. Розташовані найближче до капсули нирки суперфіціальні нефрони мають крупніші клубочки і коротку петлю Генле з поворотом на межі кіркової і мозко­вої речовин. Розташовані на межі цих шарів нирки клубочки юкстамедулярних нефронів (ЮМ) мають довгу петлю, що доходить май­же до кінця сосочка. Це забезпечує актив­нішу реабсорбцію в них, ніж у поверхнево розташованих нефронах з коротшою петлею Генле. Місцезнаходження кожної з частин неф­рона невипадкове. Від цього залежить їх функція в процесі сечоутворення. Нижче по­дана характеристика функцій юкстамедуляр- ного нефрона.

3. Що таке юкстагломерулярний апа­рат (юга) нирок?

ЮГА складається з трьох ти­пів клітин: 1) гранулярні; 2) екстрагломе- рулярні мезангіальні; 3) клітини macula densa. Гранулярні клітини (диференційовані гаадком'язові) містять секреторні гранули гормону (ферменту) реніну. Клітини macula densa беруть участь в регуляції секреції рені­ну і швидкості фільтрації.

4. Які особливості кровопостачання нирок?

Нирковий кровотік характеризується тим, що протікаюча кров використовується не тільки для трофіки органа, але й для сечо­утворення. Тому кровоносні судини, забезпе­чуючи процес утворення сечі, при виконанні функції відповідних відділів нефрона тісно взаємодіють з ними на кожній ділянці. За своєю інтенсивністю кровопостачан­ня нирки близьке до кровопостачання ендо­кринних залоз. У нормі в дорослої людини через нирки проходить до 25 % серцевого викиду (1000-1200 мл/хв), і при вазі обох ни­рок 300 г питомий кровотік через них скла­дає 4 мл/хв/г. Таке рясне кровопостачання забезпечується анатомічними особливостями ниркових артерій, що відходять безпосеред­ньо від черевного відділу аорти у випіяді ко­роткого товстого стовбура. Артерія, потрап­ляючи в кожну нирку, починає ділитися на все дрібніші гілки: так, кінцеві гілки її — ра- діарні артерії - на межі кіркового і мозкової о шарів віддають гілки до зовнішньої поверхні нирки під прямим кутом. Це уа$а а$егет, що входить у їломерулярний апарат нирок.