108

РОЗДІЛ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АДАПТАЦІЇ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ САНАТОРНИХ ШКОЛАХ-ІНТЕРНАТАХ

2.1. Організація експериментальної роботи.

Експериментальна робота була здійснена для доведення висунутих у процесі дослідження та сформульованих у гіпотезі припущень і мала на меті практичну реалізацію та перевірку соціально-педагогічних умов, які забезпечують адаптацію старших підлітків у ЗСШІ. Для здійснення експерименту було розроблено технологічне забезпечення реалізації сукупності соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, що ґрунтувалося на розумінні адаптації як процесу взаємодії старших підлітків із середовищем (див. п. 1.2.), яка відбувається на індивідуальному, особистісному рівнях і на рівні соціуму.

Експериментальне дослідження, яке тривало 7 років (2001-2007 рр.), складалося з констатувального, формувального та контрольного експериментів та проводилося в таких навчальних закладах Харківської області та Автономної Республіки Крим: у Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів №9 для дітей із захворюванням серцево-судинної системи (МППП – 38 осіб, учнів – 11 осіб, їхніх батьків – 11 осіб); у Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 11 для дітей із психоневрологічними захворюваннями (МППП – 42 особи, учнів – 12 осіб, їхніх батьків – 12 осіб); в Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів для дітей, хворих на цукровий діабет (МППП – 55 осіб, учнів – 8 осіб, їхніх батьків – 8 осіб); у Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 13 для дітей, хворих на сколіоз (МППП – 46 осіб, учнів – 14 осіб, їхніх батьків – 14 осіб); у Лівадійській республіканській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів для дітей із хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання (МППП – 47 осіб, учнів – 10 осіб, їхніх батьків – 10 осіб).

У констатувальному експерименті, що проводився з метою всебічного вивчення проблеми адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, визначення експериментальних та контрольного інтернатних закладів, дослідження їхнього стану щодо реалізації визначених нами умов, взяли участь 55 учнів та 55 їхніх батьків, а також 365 представників МППП (228 осіб із перелічених вище закладів та 137 – додатково опитаних співробітників інших інтернатів Харківської області та Автономної Республіки Крим).

Було визначено такі завдання констатувального дослідження:

• вивчити якісний і кількісний склад МППП та вихованців, стан матеріально-технічної і навчальної бази досліджуваних закладів;

• проаналізувати існуючий досвід організації адаптації вихованців ЗСШІ;

• встановити ступінь підготовки МППП до організації адаптаційного процесу згідно з визначеними умовами;

• виявити труднощі та недоліки адаптації старших підлітків до ЗСШІ, визначити їх причини;

• розподілити досліджувані заклади на контрольні та експериментальні відповідно до визначених умов;

• визначити первинний рівень адаптованості старших підлітків у досліджуваних закладах;

• розробити програму формувального експерименту.

Для вирішення накреслених вище завдань застосовувалися такі види аналізу: комплексний – вичленування й моніторинг розвитку старших підлітків у ЗСШІ; рівневий – градуйоване відстежування сформованості у підлітків кожного з критеріїв адаптованості; порівняльний – виявлення і зіставлення рівнів розвитку досліджуваного процесу в умовах констатувального та формувального експериментів. Використовувалися такі методи: анкетування та самоаналіз МППП для вивчення існуючого досвіду організації адаптації старших підлітків та встановлення ступеня підготовки працівників ЗСШІ до такої організації; анкетування, спостереження, опитування старших підлітків, їхніх батьків та метод узагальнення незалежних характеристик для виявлення утруднень та недоліків адаптації вихованців у ЗСШІ; аналіз документації досліджуваних закладів для вивчення кількісного та якісного складу МППП і учнівського контингенту, стану матеріально-технічної і навчально-виховної бази ЗСШІ; тестування старших підлітків і математичні методи дослідження для встановлення первинного рівня їхньої адаптованості.

Для уникнення суб’єктивізму в процесі вивчення особливостей та умов адаптації старших підлітків в інтернатних закладах в ході констатувального дослідження були задіяні незалежні експерти таких установ: Центру практичної психології і соціальної роботи Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (психологи – 2 особи, соціальний педагог – 1 особа); інтернатного відділу Головного управління освіти і науки в Харківській області при Харківській обласній державній адміністрації (завідуючий відділом інтернатних установ Головного управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації – 1 особа); управління освіти і науки Автономної Республіки Крим (начальник відділу соціального захисту і виховання – 1 особа); кафедри соціальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені  Г.С. Сковороди (доценти – 3 особи); Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (керівник відділом педагогічної практики з соціальної педагогіки – 1 особа). У дослідженні також брали участь експертні групи, які складалися з адміністрації (20 осіб), вчителів-методистів (5 осіб), вихователів-методистів (5 осіб), психологів вищої категорії (3 особи), лікарів (3 особи) досліджуваних санаторних шкіл-інтернатів.

На основі аналізу наукової літератури та експертного оцінювання було визначено низку критеріїв оцінки, показників та рівнів адаптованості старших підлітків у ЗСШІ (Додаток З). Як видно з додатку З , для оцінки результатів адаптації вихованців ЗСШІ критерії та показники визначено за чотирма видами адаптованості: фізіологічною (функціональний стан, емоційний комфорт), психологічною (самооцінка, тривожність); дидактичною (навчальна успішність, спрямованість на здобуття знань); соціально-педагогічною (характер соціальної взаємодії, соціальна компетентність).

Такий розподіл критеріїв та показників дозволяє здійснити всебічну оцінку змін адаптованості старших підлітків у середовищі ЗСШІ. Показниками фізіологічного критерію обрано функціональний стан, до якого відносимо стан здоров’я, самопочуття, активність, настрій, для вимірювання яких було використано методику вимірювання показників, що опосередковано відображають загальний стан організму: тест «САН» (виявлення співвідношення таких показників, як самопочуття, активність, настрій, стан здоров’я) (див. додаток К). Цей тест широко використовується для оцінки функціонального стану людини. Функціональний стан розуміють як якісну характеристику, що складається з трьох складових: самопочуття, активності і настрою. Самопочуття включає характеристики, які відображають силу, здоров’я, втомлюваність: самопочуття добре-погане, почуваю себе сильним-слабким; активність об’єднує показники руху, швидкості і темпу перебігу функцій та процесів. Додатково було використано анкети «Мій настрій» [367, 60], «Адаптація» для підлітків [367, 92], результати проективного тесту-малюнку «Автопортрет» [15, 178; 367, 95], а також враховано аналіз динаміки основного захворювання, загострення (або ремісія) супутніх захворювань, ОРВІ [367, 93].

Психологічна адаптованість старшого підлітка тісно пов’язана з фізіологічною станом, але сутність її складають такі особистісні вторинні утворення, як самооцінка, тривожність, що залежать від рівня психологічного комфорту та функціонального стану організму. Відомо, що у сфері пізнання старших підлітків домінує інтерес до себе – свого внутрішнього життя, якостей власної особистості, потреба в самооцінці, порівнянні себе з іншими, що зумовлюється їхньою практичною життєдіяльністю: бурхливою перебудовою організму, змінами в житті, становищем у сім’ї, появою нових обов’язків і підвищенням вимог до навчальної діяльності, що за негативних обставин адаптації породжує тривожність [271, 138; 286, 3]. Тому показниками психологічної адаптованості обрано також тривожність та самооцінку, які відображають впевненість у собі, у власних силах, здатність стати господарем свого життя. Для констатації рівня тривожності використовували тест шкільної тривожності Філіппса [367, 65-69], визначення рівня самооцінки та ступеня її адекватності – методика виявлення особистісної самооцінки [367, 64-65] та результати твору-роздуму «Автопортрет» [367, 95].

Здатність старших підлітків до навчальної діяльності в нових умовах життєдіяльності на рівні засвоєних раніше, із стабільним рівнем навчальної успішності складає сутність такого критерію, як «дидактична адаптованість». В нових умовах життєдіяльності у старшого підлітка виникає мотив, а потім і потреба у переорієнтації та подоланні тих фіксованих прийомів і звичок, які в нових умовах стали недоцільними (див. додаток Д «Рефлексивний механізм подолання дезадаптації старших підлітків»). Від того, наскільки швидко старший підліток зорієнтується у нових дидактичних умовах залежить рівень його навчальної успішності, отже, цей показник може розглядатися як перший показник дидактичної адаптованості. Другим показником дидактичної адаптованості ми обрали сформованість мотивації на здобуття знань, яка визначається методикою Є. Ільїна та Н. Курдюкової [266] (див. додаток Л).

Соціально-педагогічна адаптованість розкриває входження старшого підлітка в нове соціально-педагогічне середовище ЗСШІ, опанування елементів макросередовища, орієнтацію в них. Соціальний аспект адаптації характеризується, по-перше, ступенем прийняття людиною норм і правил співжиття в новій соціальній спільності як значущих для неї; по-друге, ступенем прийняття соціальним оточенням даної людини як своєї органічної частки. Найчастіше показниками, що відображають тенденції соціально-педагогічної адаптованості, є збіг індивідуальних та соціальних (групових) цінностей, соціально сприятлива позиція старшого підлітка в найближчому оточенні. Тому показниками цього виду адаптованості в нашому дослідженні є рівень соціальної взаємодії, який визначається методикою виявлення соціальних мереж старшого підлітка [234, 436-440; 367, 71-74] та соціальною компетентністю старшого підлітка, що визначається анкетою «Соціальна компетентність і професійна орієнтація» [379, 102-103] (додаток М).

В обраних нами методиках для діагностики і оцінки адаптованості переважають кількісні показники, чисельні значення яких були розподілені за рівнями, а саме: високий (стійка задоволеність старшого підлітка власним становищем у середовищі ЗСШІ, адекватна самооцінка, високий ступінь самостійності, активності); середній (задоволеність старшого підлітка своїм становищем у поєднанні з низькою активністю в міжособистісних стосунках, високий ступінь самостійності, але в деяких видах діяльності); низький (неадекватна самооцінка старшого підлітка, неузгодженість стосунків з навколишнім середовищем ЗСШІ, неадекватні реакції на неуспіх у значущих для старших підлітків видах діяльності, внутрішнє негативне ставлення до навколишнього середовища).

Однією з найскладніших проблем, які потребували розв’язання, була формалізація первинних даних, віднесення одержуваних значень до певних рівнів. З цією метою проведена відповідна робота.

У нашому дослідженні психолого-фізіологічна адаптованість визначалася за чотирма показниками. Перший показник – функціональний стан старшого підлітка, що визначається самопочуттям, активністю, настроєм, рівнем фізичного здоров’я. Настрій включає характеристики емоційного стану та емоційного комфорту. Формалізація показників здійснювалася за трьома рівнями: високим, середнім, низьким. Високий рівень (В): самопочуття, активність, настрій збалансовані, всі показники вищі від норми (5,4; 5,0; 5,1 одиниць). Середній рівень (С): самопочуття, активність, настрій або хоча б один з цих показників нижчий від норми на 1–2 одиниці (3,4-5,4; 3,0-5,0; 3,1-5,1). Низький рівень(Н): самопочуття, активність, настрій або хоча б один із цих показників нижчий від норми на 3 одиниці

Другим показником слугувала анкета «Мій настрій» – для виявлення рівня емоційного комфорту. Значення результатів від 12 до 18 балів – високий рівень емоційного комфорту (В), від 19 до 26 балів та від 27 до 36 балів – відповідно середній (С) і низький (Н) рівні емоційного комфорту. Для конкретизації виділених рівнів додатково було використано результати проективного тесту-малюнку «Автопортрет».

Для виявлення рівнів психологічної адаптованості використовувався показник «самооцінка». Формалізація результатів відбувалась таким чином: від 0 до 25 балів – високий рівень (В), від 26 до 45 – середній (С), від 46 до 128 балів – низький рівень (Н). Додатково було використано результати твору-роздуму «Автопортрет». Формалізацію ще одного показника – особистісної тривожності – було здійснено так: дуже високі або високі показники екстраверсії (12-26), ригідності (12-23), емоційної збудженості (13-20), активності ( 14-26), швидкий темп реакцій (14-22) – високий рівень(3); середні показники екстраверсії (7-11), ригідності (7-11), емоційної збудженості (8-12), активності (9-13), темп реакцій (9-13) – середній рівень (2), інтроверсія (0-6), пластичність (0-6), емоційна врівноваженість (0-7), активність (0-8), темп реакцій (0-8) – низький рівень (1) психологічної адаптованості.

Для дослідження рівнів дидактичної адаптованості ми обрали усереднений бал оцінювання з предметів гуманітарного і фізико-математичного циклів (українська мова, історія України, біологія; математика, фізика, інформатика). Формалізацію результатів здійснено так: якщо середній бал навчальної успішності не відрізняється від попередніх результатів навчання старшого підлітка в іншому навчальному закладі і дорівнює 10 – 12 балам – високий рівень дидактичної адаптованості; якщо середній бал навчальної успішності ненабагато відрізняється від попередніх результатів ( в загальному плані не більш ніж на 1-2 бали) і становить від 7 до 9 балів – середній рівень (С); якщо навчальна успішність значно понизилася (на 3 і більше балів) і становить 1 – 6 балів – це свідчить про низький рівень дидактичної адаптованості. Другим показником дидактичної адаптованості ми обрали спрямованість на здобуття знань, яка визначається методикою Є. Ільїна та Н. Курдюкової (Додаток М). Високий рівень (В) – сума балів від 9 до 12, середній рівень (С) – від 5 до 8 балів, низький рівень (Н) –сума балів від 0 до 4.

Соціально-педагогічну адаптованість досліджували також за двома показниками: перший – рівень та характер соціальної взаємодії, які визначаються за допомогою методики виявлення соціальних мереж старшого підлітка. Високому рівню (В) адаптованості властиві такі характеристики: розмір мережі 15-30 осіб, щільність мережі достатня, велика кількість друзів, однолітків, осіб, що надають інструментальну підтримку, 1-2 особи, що надають емоційну підтримку, кількісний показник родичів менший за кількісний показник товаришів, однолітків і друзів; Середньому рівню (С) – розмір мережі до 10 осіб, щільність мережі середня, пропорційний кількісний показник родичів, друзів та однолітків, кількість осіб, що надають інструментальну підтримку до 3, є хоча б одна особа емоційної підтримки; Низькому рівню (Н) – розмір мережі менше 5 осіб, надмірно щільна соціальна мережа (показник щільності близько 1), перевага у мережі родичів, що свідчить про несамостійність старшого підлітка, низький кількісний показник осіб, що надають інструментальну підтримку, відсутність осіб, що надають емоційну підтримку. Другий показник – «соціальна компетентність старшого підлітка» формалізований таким чином: високий рівень (В) – кількість набраних балів за результатами самооцінки своїх відповідей перебуває у межах від 60 до 75 балів, середній рівень (С) – кількість балів від 30 до 59, низький рівень (Н) – кількість балів від 15 до 29.

Констатувальне дослідження розпочалося з аналізу документації досліджуваних закладів, у ході якого вивчено кількісний та якісний склад МППП (табл. 2.1) і учнівського контингенту (табл. 2.2) та стан матеріально-технічної і навчально-виховної бази (Додаток Н).

Аналіз зібраних у ході дослідження та наведених у таблицях даних показав, що обрані загальноосвітні санаторні навчальні заклади були приблизно однакові за загальною кількістю медико-педагогічних працівників та їх якісним складом, причому у відсотковому співвідношенні якісні характеристики медико-психолого-педагогічного складу майже не відрізнялися. Слід зауважити, що всі обрані для експерименту загальноосвітні санаторні школи-інтернати відзначалися досить високим рівнем професійної підготовки медико-психолого-педагогічних кадрів. Усі заклади на час проведення дослідження мали належну матеріальну базу та нормальне забезпечення навчально-виховного процесу. У кожному з досліджених ЗСШІ спостерігалася середня наповнюваність старших класів, яка за нормами для закладів такого типу має не перевищувати 22 учнів. Якісний аналіз соціально-педагогічних особливостей складу вихованців ЗСШІ показав, що значна частина старших підлітків належить до пільгового контингенту, виховується у проблемних сім’ях та сім’ях групи ризику (табл. 2.2).

Вивчення існуючого досвіду організації адаптації вихованців ЗСШІ розпочалося з проведеного методами спостереження вивчення документації, опитування, бесіди, анкетування, дослідження контингенту МППП ЗСШІ та самооцінки їхньої підготовки до організації адаптації старших підлітків. Анкетуванням були додатково охоплені 137 співробітників інтернатів, стаж роботи яких становив не менше ніж 5 років: представники адміністрації інтернатних закладів Харківської області і Криму (n=22 особи), медичні працівники (n=19 осіб), психологи (n=23 особи), соціальні педагоги (n=21 особа), вихователі (n=28 осіб), вчителі (n=24 особи). Текст анкети, розроблений із залученням експертів та спрямований на самооцінювання підготовки МППП до організації адаптації старших підлітків, наведено у додатку П.1.

Таблиця 2.1

Якісний і кількісний склад медико-психолого-педагогічного персоналу загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів

Навчальний заклад	Номенклатура працівників (посада) та кількість осіб	З вищою освітою	З неповною вищою освітою	З середньою професійною освітою	Мають категорію					Підвищили кваліфікацію протягом 2002-2005 рр.
					Спеціа- ліст	II	I	Вища	Мето- дист
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
ЗСШІ №11	Вчитель-предметник (20 осіб)	20			4	6	4	4	2	12
	Вихователь (12 осіб)	11	1		1	2	7	1	1	8
	Лікар та медичний працівник (8 осіб)	3		5	2	3	1	2		4
	Психолог (1 особа)	1						1		1
	Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)	1				1				1
ЗСШІ №9	Вчитель-предметник (18 осіб)	17	1		1	4	5	7	1	12
	Вихователь (12 осіб)	11	1		4	4	1	1	2	7
	Лікар та медичний працівник (6 осіб)	2		4				1		4
	Психолог (1 особа)	1					1			1
	Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)	1				1				1

Продовж. табл. 2.1

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
ЗСШІ для дітей, хворих на цукровий діабет	Вчитель-предметник (17 осіб)	17			4	4	3	5	1	13
	Вихователь (23 осіб)	20		3	4	8	5	5	1	15
	Лікар та медичний працівник (13 осіб)	5	2	6	2	3	6	2		10
	Психолог (1 особа)	1						1		1
	Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)	1					1			1
ЗСШІ №13	Вчитель-предметник (19 осіб)	18	1		5	3	6	4	1	15
	Вихователь (16 осіб)	14	2		3	9	3	1		9
	Лікар та медичний працівник (9 осіб)	4		5	3	2	1	3		6
	Психолог (1 особа)	1						1		1
	Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)	1					1			1
Лівадійський ЗСШІ	Вчитель-предметник (17 осіб)	17			3	2	3	9		14
	Вихователь (18 осіб)	13	5		8	5	3	1	1	13
	Лікар та медичний працівник (10 осіб)	2		8	4	2	2	2		7
	Психолог (1 особа)	1			1					1
	Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)	1			1					1

Таблиця 2.2