Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УЧЕБНИК ПО ТГП.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.56 Mб
Скачать

§ 8. Зловживання правом

Зловживання правом – неправомірне шкідливе діяння правомочного особи, що спрямоване на задоволення її інтересу в межах суб’єктивного права, але суперечить його призначенню та порушує права і законні інтереси інших осіб.

Його ознаками є:

1. Воно можливе під час здійснення особою свого суб’єктивного права. лише однієї наявності в особи суб’єктивного права ще не достатньо для того, щоб констатувати факт його зловживанням.

2. Суб’єктивне право здійснюється в суперечності з його призначенням, тобто використовується у відповідності з «буквою» закону, але всупереч його «духу». Сутність суб’єктивного права утворюють єдність правової мети суб’єкта й законного способу його реалізації, що свідчать про наміри суб’єкта. Тому при зловживанні суб’єктивним правом відбувається відхилення від стандарту його правомірного здійснення, переслідується мета протилежна принципам його використання.

Зловживання правом вчиняється такими способами, що порушують принципи добросовісності, розумності, домірності Добросовісність вимагає від суб’єкта здійснювати свої права, як це прийнято у подібних правових відносинах і, як цього очікують від нього інші особи; його дії не повинні вводити третіх осіб в оману. Зловживаючи своїм суб’єктивним правом, особа використовує суб’єктивне право не добросовісно, ігнорує й не поважає права інших осіб, проявляє стосовно них «злу» волю. Розумність передбачає використання суб’єктивного права з метою, що узгоджується з вимогами здорового глузду, є передбачуваним та очікуваним з боку інших контрагентів, не викликає заперечень з боку суспільства. Тому для правомочних суб’єктів установлені межі здійснення їх суб’єктивних прав, що визначаються категоріями добросовісності й розумності.

3. Зловживаючи правом, особа переслідує свій неправомірним інтерес, керуючись при цьому різними мотивами. Наприклад – корисливими, помсти, заздрості тощо. Правомірний інтерес не забезпечуються і не захищаються правом.

4. Наявність у особи мети, яка суперечить правомірному використанню права. Адже право повинно мінімізувати можливість заподіяння шкоди за допомогою захисту інтересів осіб, установлення рівності їх правових можливостей. У випадку зловживання правом особа переслідує такі цілі як перешкодити здійсненню прав іншими правомочними суб’єктами або – обмежити їх права; одержати необґрунтовані переваги перед іншими правомочними особами («гіпертрофований» інтерес); заподіяти шкоду правам третіх осіб.

5. Відсутність формального порушення закону. Цим зловживання правом відрізняється від правопорушення. Складність кваліфікації зловживання правом у тому, що його зовнішня сторона, форма, у якій воно себе проявляє, завжди представлена як «легальна видимість», як звичайне здійснення права. Проте, будучи зовні легальним, діяння особи є неправомірним за своєю суттю, оскільки воно спрямовано на досягнення неправомірної мети, задоволення неправомірного інтересу. Тому кожне зловживання правом – завжди неправомірне діяння.

6. Заподіяння шкоди (або створення реальної загрози її заподіяння) іншим правомочним суб’єктам. Незважаючи на спосіб зловживання правом і наявність або відсутність наміру заподіяти шкоду іншій особі, таке діяння завжди заподіює зло, тобто шкоду.

7. Настання певних юридичних наслідків. Наприклад, Цивільний кодекс України не допускає дій особи, вчинених «з наміром спричинення шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах» (ч.3 ст. 13), уповноважує суд своїм рішенням зобов’язати особу припинити зловживання своїми правами (ч.6 ст.13 ЦК України), а також застосувати інші наслідки - відмовити в захисті прав такій особі та ін. Такі наслідки не є заходами юридичної відповідальності, виконуючи превентивну функцію. Якщо здійснення особою права призвело до заподіяння шкоди , то суд може зобов’язати цю особу також й відшкодувати заподіяні збитки (наприклад, згідно ст. 22 ЦК України).

В залежності від мети зловживання правом ці діяння поділяються на: а) вчинені з єдиним наміром заподіяти шкоду іншій особі (шикана); б) вчинені в інших формах,коли заподіяння шкоди іншим суб’єктам права не є самоціллю) та з іншими цілями: збагачення (отримання майнової вигоди – наживи); отримання пільг, необґрунтованих переваг перед іншими особами; з метою уникнути виконання своїх обов’язків.

Типовими прикладами зловживання правом є зловживання монопольним становищем на ринку, фіктивне банкрутство. укладання удаваних правочинів, укладання фіктивних шлюбів, зловживання при поданні клопотань під час судового розгляд, тощо.

Олейніков

Правопорушення

Зловживання правом

Правомірна поведінка

Діяння протиправне

Протиправність відсутня; діяння правомірно лише формально

Діяння відповідає цілям, і принципам права, здійснюється незабороненими способами

Юридично каране, засуджуване (юридична відповідальність передбачається санкціями правових норм)

Не каране (юридична відповідальність не передбачена). Соціально засуджуване. До осіб застосовують заходи юридичного захисту (позбавлення права, відмова у захисті права та ін.)

Є заохочуваним, соціально є схвалюваним

Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди: суспільна шкідливість, небезпека

Заподіюється шкода або створюється реальна загроза її заподіяння

Є соціально корисним

Зазіхає на принципи і норми права, правопорядок

Не пов’язане з посяганням на правові норми чи принципи права

Є основою правопорядку, його формою

Може бути скоєно як при наявності, так і при відсутності в особи суб’єктивних прав

Здійснюється лише при наявності в особи суб’єктивного права в процес його використання

Здійснюється як при наявності, так і при відсутності в особи суб’єктивних прав

Відбуваються способами, які закон розцінює як протиправні, суперечать нормам права і відхиляються від їхніх цілей. Досягаються результати, які державою не схвалюються і не гарантуються

Здійснюються з відхиленням від передбачених законодавцем способів, і з відхиленням від зазначених у правовій нормі результатів, які державою не схвалюються

Відбуваються передбаченими законом (і не забороненими їм) способами і засобами. Досягаються позитивні результати, на які розраховує законодавець

Здійснюється в формах недотримання прямих заборон і невиконання (або неналежного виконання) обов’язків. (Може здійснюватися і в формі зловживання правом, обов’язком, повноваженням - зловживання службовим становищем, самоуправство і ін.)

Здійснюється з зовнішньою видимістю використання, виконання або дотримання норм права («легальної видимістю»), але з порушенням принципів і меж їх здійснення, не стає правопорушенням (не порушує прямих заборон в силу їх відсутності в законі)

Здійснюється в адекватних формах реалізації: виконанні, використанні, дотриманні і застосуванні норм права з дотриманням принципів їх здійснення і у встановлених межах здійснення

Неприпустиме, соціально шкідливе (небезпечне) і аморальне діяння

Формально допустиме (прямо не заборонене), але небажане, соціально недопустиме шкідливе, часто – аморальне діяння

Є необхідною, бажаною або соціально допустимою поведінкою

Винне (будь-яка форма вини – умисел і необережність; протиправна мотивація і цілепокладання)

Винне: форма вини – тільки умисел (прямий і непрямий); мотиви корисливі, егоїстичні; цілі суперечать призначенню і цілям права

Вина відсутня; мотиви –соціально схвалювані, принципові та соціально осуджувані (користь, кар’єризм, боязнь покарання, осуду…)

Всі склади чітко формально визначені (закріплені) законом в будь-якій галузі права

Можливі в будь-якій галузі права, але перелік всіх випадків (складів) неможливо закріпити законодавчо

Будь-яке, не заборонене законом поведінку, яка здійснюється в межах правомірності і не заподіює шкоди іншим особам

Протиправний інтерес особи не охороняється законом

Суб’єкт прагне задовольнити особистий незаконний інтерес

Інтерес (приватний чи публічний) охороняється законом