§ 3. Стадії створення нормативно-правових актів

Нормотворчість здійснюється в установленому порядку, складається з відповідних стадій.

Стадія нормотворчості – це сукупність процедурних дій, які здійснюються в процесі нормотворчості й об’єднані певною проміжною метою.

Стадіями створення нормативно-правових актів є:

1. Підготовка проекту нормативно-правового акта, яка включає:

– розгляд питання про необхідність прийняття нормативно-правового акта і ухвалення рішення щодо розробки проекту. Таке рішення приймається на підставі програм і планів нормотворчої діяльності, аналізу відповідних нормотворчих пропозицій, доручень від уповноважених органів державної влади тощо;

– організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту. Зокрема, для опрацювання важливих і складних проектів утворюються комісії, які включають юристів-нормопроектувальників, вчених і практиків, представників зацікавлених організацій та суспільних організації, вирішується питання про обсяги фінансування підготовки проекту;

– зібрання необхідної інформації про стан суспільних відносин, які потребують правового регулювання, стан наявної нормативно-правової бази та практики її реалізації. При цьому з’ясовуються наукові напрацювання, громадська думка, вивчається вітчизняний та іноземний досвід;

– створення в разі необхідності концепції проекту нормативно-правового акта, в якій розкриваються основні ідеї, цілі прийняття, механізм реалізації майбутнього акта.

– формулювання тексту проекту, пояснювальної записки та інших необхідних документів до нього (наприклад, фінансово-економічного обґрунтування). Крім того, проект повинен отримати висновки уповноважених суб’єктів (наприклад, висновок Антимонопольного комітету України).

Ця стадія завершується офіційним внесенням суб’єктом нормотворчої ініціативи проектів нормативних актів уповноваженому суб’єкту нормотворчості. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією України, а також законодавством про статус відповідних органів.

2. Розгляд проекту нормативно-правового акта та прийняття рішення щодо нього. Внесений у встановленому порядку проект розглядається і обговорюється суб’єктом нормотворчості, його відповідними органами та службами. При цьому з’ясовується економічна, соціально-політична та юридична обґрунтованість проекту, його відповідність планам прийняття нормативно-правових актів.

На цій стадії можливим є публічне обговорення проекту нормативно-правового акта із залученням широкого кола зацікавлених суб’єктів (державних органів, підприємств, установ, громадських організацій тощо) та експертних установ. Крім того, проект акта або окремі ключові питання можуть бути винесені на референдум. Усе це дозволяє врахувати громадську думку, віднайти компромісні, збалансовані нормотворчі рішення.

У разі необхідності проект направляється для проведення експертизи (правової, фінансово-економічної, кримінологічної, наукової, екологічної та ін.). Наприклад, під час правової експертизи з’ясовується відповідність проекта Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, міжнародним договорам України, acquis communautaire. Експертиза оцінює також внутрішню узгодженість змісту проекту, його відповідність вимогам нормотворчої техніки тощо.

За результатами розгляду проекту уповноважений суб’єкт може прийняти одне із рішень: а) ухвалити нормативно-правовий акт; б) повернути проект для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін та доповнень із зазначенням зауважень і строку доопрацювання; в) відхилити проект нормативно-правового акта.

3. Офіційне оприлюднення (промульгація) нормативно-правового акта. Прийняті нормативно-правові акти оформлюються та підписуються уповноваженими суб’єктами, у разі необхідності реєструються в Міністерстві юстиції України, включаються до Єдиного державного реєстру нормативних актів, підлягають офіційному опублікуванню, після чого набирають чинності. Промульгація є необхідною формальною умовою для визначення початку дії нормативно-правових актів, підтвердження автентичності, офіційності їх текстів. Обов’язок офіційного оприлюднення передбачений ст. 57 Конституції України, згідно до нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення.

Для різних видів нормотворчості встановлюються особливі процедурні вимоги. Зокрема, головними особливостями законодавчого процесу є ускладнений порядок прийняття законів та детальна регламентація його стадій. Порядок прийняття законів в Україні визначається Конституцією України, а також Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI.