Характеристики[ред. • ред. Код]

Наявність Wi-Fi-зон (точок) дозволяє користувачу підключитися до точки доступу (наприклад, до офісної, домашньої або публічної мережі), а також підтримувати з'єднання декількох комп'ютерів між собою.

Дальність передавання інформації залежить від потужності передавача (яка в окремих моделях обладнання регулюються програмно), наявності та характеристики перешкод, типу антени.

Окрім 802.11b, ще є бездротовий стандарт 802.11a, який використовує частоту 5 ГГц та забезпечує максимальну швидкість 54 Мбіт/с, а також 802.11g, що працює на частоті 2,4 ГГц і також забезпечує 54 Мбіт/с. Крім цього, наразі ведеться розробка стандарту 802.11n, який у майбутньому зможе забезпечити швидкості до 320 Мбіт/с.

Ядром бездротової мережі Wi-Fi є так звана точка доступу (Access Point), яка підключається до якоїсь наземної мережевої інфраструктури (каналів Інтернет-провайдера) та забезпечує передачу радіосигналу. Зазвичай, точка доступу складається із приймача, передавача, інтерфейсу для підключення до дротової мережі та програмного забезпечення для обробки даних. Навколо точки доступу формується територія радіусом 50-100 метрів (її називають хот-спотом або зоною Wi-Fi), на якій можна користуватися бездротовоюмережею.

Для того, щоб підключитися до точки доступу та відчути всі переваги бездротової мережі, власник ноутбуку або мобільного пристрою із Wi-Fi адаптером, необхідно просто потрапити в радіус її дії. Усі дії із визначення пристрою та налаштування мережі більшість операційних систем комп'ютерів і мобільних пристроїв проводять автоматично. Якщо користувач одночасно потрапляє в декілька Wi-Fi зон, то підключення здійснюється до точки доступу, що забезпечує найсильніший сигнал.

Міст (англ. Bridge) — пристрій для зв'язку ЛОМ. Дозволяє станціям будь-якої із мереж звертатись до ресурсів іншої мережі. Використовується також для збільшення довжини ліній зв'язку або кількості вузлів мережі. Виконує з'єднання на канальному рівні моделі OSI.

Міжмережний міст (шлюз, центрів комутації пакетів, комунікаційних ЕОМ) — елемент, що забезпечує з'єднання декількох мереж передачі даних, або декількох сегментів однієї і тієї ж мережі, що мають різні протоколи взаємодії.

Тема 4. Модель osi. Основні елементи сучасної інфокомунікаційної мережі: switch, router, hub та їх взаємодія.

Класифікуючи мережі за територіальною ознакою, розрізняють локальні (LAN), глобальні (WAN) і міські (MAN) мережі , (PAN) персональна мережа.

LAN – зосереджено на території не більше 1-2 км.;

WAN - об'єднують комп'ютери, розосереджені на відстані сотень і тисяч кілометрів. Часто використовуються вже якісні лінії зв'язку, що існують не дуже.

MAN - Metropolitan networks - займають проміжне положення між локальними і глобальними мережами.

PAN - (Personal Area Network) Персональна мережа (Bluetooth.)

Мережева модель OSI (еталонна модель взаємодії відкритих систем (Open Systems Interconnection Basic Reference Model, 1978 р.) — абстрактна мережева модель для комунікацій і розробки мережевих протоколів. Пропонує погляд на комп'ютерну мережу з погляду вимірювань. Кожне вимірювання обслуговує свою частину процесу взаємодії. Завдяки такій структурі спільна робота мережевого устаткування і програмного забезпечення набагато простіша і прозоріша.

Прикладний рівень

Прикладний рівень - це найближчий до користувача рівень OSI. Він відрізняється від інших рівнів тим, що не забезпечує послугами жодному з інших рівнів OSI; проте він забезпечує ними прикладні процеси, що лежать за межами масштабу моделі OSI. Прикладами таких прикладних процесів можуть служити програми обробки великомасштабних таблиць, програми обробки слів, програми банківських терміналів .