1. Сутність аудиторського ризику та його види

Сутність аудиторського ризику полягає в тому, що виказана думка про достовірність аудиторської звітності може бути невірною. Способів зведення ризику аудитора до „0” не існує, і однією з задач аудитора є максимальне його зниження шляхом врахування всіляких факторів при плануванні аудиту.

Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі поняттю ризику, його видам дається різне тлумачення. За найпопулярнішою класифікацією аудиторський ризик буває наступних видів:

1) внутрішній ризик;

2) ризик контролю;

3) ризик невиявлення;

4) загальний аудиторський ризик.

Критерій суттєвості представляє собою міру втраченої або неточно розкритої облікової інформації, яка у обставинах, що склалися, породжує ймовірність того, що думка кваліфікованої людини, яка покладається на цю інформацію, може змінитися від такого пропуску або невірного відображення даних, яким він надає великого значення.

В міжнародній аудиторській практиці немає чітких підходів до визначення рівня суттєвості. Так, наприклад, в Австралії стандартами передбачені рекомендації, які визначають, що відхилення до 5% можуть бути визнані несуттєвими, більше 10% суттєвими, а в межах 5-10% надається право робити висновки аудитору. Слід відзначити, що професійні стандарти більшості країн не зобов’язують здійснювати кількісну оцінку суттєвості відхилень. При визначенні рівня суттєвості враховується, як правило, 2 фактори: абсолютна і відносна величина помилки.

2. Внутрішній ризик

Внутрішній (властивий) ризик (ВР) – це сукупність можливих ризиків, пов’язаних із функціонуванням підприємства, тобто він: характеризує рівень усіх потенційних помилок у результаті діяльності підприємства до перевірки з боку системи внутрішнього контролю. Ризик виникнення таких помилок пов’язаний із впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників.

Об’єктивні чинники – це інфляційні процеси, конкуренція, зміна умов кредитування, оподаткування, скорочення ринку збуту продукції та ін.

Суб’єктивні чинники – це суть і зміст бізнесу клієнта; ступінь складності організаційної структури материнської фірми та наявність значної розгалуженої мережі дочірніх підприємств; політика управління та господарювання, в тому числі обліково-економічна політика; система стимулювання праці персоналу; наявність незвичайних і рідких господарських операцій; ступінь забезпечення збереження власності; масштаби діяльності (обсяги оборотів по рахунках); застосування комп’ютерної обробки обліково-аналітичної інформації тощо.

Навіть за умови позитивного впливу перелічених чинників внутрішній ризик буде не нижчим за 50%, а при їх негативному впливі він може наближатися до 100%.

3. Ризик контролю

Ризик контролю (РК) - це оцінка дієвості системи внутрішнього контролю клієнта з погляду її спроможності запобігати або виявляти помилки.

Як свідчить аудиторська практика, рівень ризику контролю підвищується при комп’ютерному варіанті ведення бухгалтерського обліку із застосуванням неапробованих бухгалтерських програм. Крім того, чинником збільшення ризику контролю є сам факт виявлення попередньою аудиторською перевіркою помилок і неточностей у системі бухгалтерського обліку клієнта.

У випадках, коли аудитор перевіряє підприємство тривалий час, визначення ступеня ризику систем обліку і внутрішнього контролю дещо полегшується, проте з’являється ймовірність того, що аудитор не помітить зниження ефективності внутрішнього контролю в цілому, або по окремих його напрямках, використовуючи для оцінки дані про систему внутрішнього контролю, добуті під час попередніх перевірок.