2. Стандарти і нормативи аудиту.

Робота аудитора ведеться відповідно до документів, об’єднаних у 2 групи:

1. державні законодавчі акти;

2. аудиторські стандарти (нормативи).

Під стандартами аудиту розуміють основні принципи, яких слід дотримуватися під час аудиторських перевірок.

Загальноприйняті стандарти згруповані в 3 групи:

1. загальні;

2. робочі;

3. стандарти аудиторської звітності.

За своєю належністю стандарти підрозділяються на:

1. зовнішні;

2. внутрішні.

На відміну від стандартів, норми не передбачають основних принципів, але містять вказівки щодо процедур. Норми мають бути переконливими, але без директивного характеру. Аудитори можуть не дотримуватися норм, але завжди повинні пояснити, чому вони так роблять.

АПУ рішенням від 18 квітня 2003 року №122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому вони підлягають обов’язковому застосуванню суб’єктами аудиторської діяльності до фінансової звітності, починаючи з 2003 року.

2. Види аудиту

За формою і метою здійснення аудиту розрізняють:

1. зовнішній та

2. внутрішній аудит.

Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1:

Таблиця 1.

Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Коло питань	Визначається керівництвом підприємства, де працює внутрішній аудитор, або відповідно до плану	Передбачено законом, або на прохання підприємства-замовника
Об’єкт перевірки	Визначається керівництвом підприємства, де працює аудитор. Переважають питання аудиту збереження майна і недопущення збитків	Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності
Методи	Тести перевірок майже однакові. Різниця в детальності перевірок.
Звітність	Перед керівництвом підприємства або перед аудиторським відділом	Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника

Зовнішній аудит може бути:

- добровільним (ініціативним);

- обов’язковим.

За ЗУ „Про аудиторську діяльність” встановлено обсяг і порядок здійснення обов’язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов’язковій аудиторській перевірці. Зокрема, це:

• підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

• перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

• емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України, зокрема, обов’язковий аудит може бути організований також за рішенням суду або слідчих органів.

Залежно від повторюваності контрольних дій аудит підрозділяється на:

1. первинний;

2. узгоджений.

Залежно від поставлених цілей та складу інформації, яка аналізується, виділяють:

1. аудит фінансової звітності;

2. аудит господарської діяльності.