4. Ризик невиявлення

Ризик невиявлення (РН) – означає міру готовності аудитора визнати, що проведені ним аудиторські процедури стосовно конкретних об’єктів не дадуть змоги знайти помилки, що перевищують гранично допустимий розмір (якщо такі є).

Внутрішній ризик і ризик контролю не залежать від аудитора, він не може на них мати вплив, оскільки вони є результатом діяльності клієнта незалежно від проведення аудиту. На відміну від цих елементів ризик невиявлення є наслідком виконаної аудитором роботи, за яку він несе повну відповідальність. Отже, основним завданням аудитора є мінімізація ризику невиявлення, що досягається достатнім обсягом аудиторських процедур на основі застосування грамотно складених методик аудиту, та перевірки зон ризику.

5. Загальний аудиторський ризик

Загальний аудиторський ризик (ЗАР) – це ймовірність формування неправильної думки і як наслідок - складання помилкового висновку про відсутність суттєвих помилок, тоді як вони реально є.

Загальний аудиторський ризик складається з внутрішнього ризику діяльності клієнта, ризику контролю й ризику невиявлення.

Якість проведення аудиту може значною мірою оцінюватися ступенем прийнятного аудиторського ризику.

Прийнятний аудиторський ризик – це суб’єктивно встановлений рівень ризику, котрий готовий прийняти на себе аудитор. І якщо аудитор визначає для себе менший рівень аудиторського ризику, то це означає, що він прагне до більшої впевненості в тому, що фінансова звітність не має істотних помилок.

Скористаємося моделлю оцінки ризику, яку застосовують 5 провідних аудиторських фірм світу:

ЗАР = ВР*РК*РН (1)

де, ЗАР – загальний аудиторський ризик;

ВР – внутрішній ризик;

РК – ризик контролю;

РН – ризик невиявлення.

Звідси ризик невиявлення визначається аудитором розрахунково:

РН = ЗАР/(ВР*РК) (2)

При використанні кількісної оцінки компонентів ризику необхідно дотримуватися таких правил:

• Аудитори не можуть повністю довіряти системі внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку клієнта, аби не виконувати необхідні аудиторські процедури, тобто, ВР і РК ніколи не можуть дорівнювати „0”;

• Певний ризик не виявлення помилок завжди існує навіть при перевірці всіх залишків на рахунках господарських операцій, оскільки аудитор може неправильно витлумачити результат, тобто, РН також ніколи не може дорівнювати „0”;

• Аудитор може правильно зробити аудиторський висновок навіть при умові високого внутрішнього ризику (ВР→1).

Слід зазначити, що розглянута модель аудиторського ризику не позбавлена недоліків, а саме:

• оцінки прийнятного аудиторського ризику і ризику контролю значною мірою суб’єктивні;

• це модель планування, тому при оцінці результатів аудиту її використання не завжди можливо.

Багато аудиторських фірм, для того щоб усунути суб’єктивність, не намагаються застосовувати числових значень до рівнів ризику, а позначають їх як „високий”, „середній” і „низький”.

Тема 6 виявлення помилок і шахрайства

1. Визначення помилок і шахрайства.

2. Оцінювання помилок і шахрайства.

3. Дії аудитора у разі виявлення помилок і шахрайства.