8.2 Виникнення та поняття соціально-економічної системи

Соціально-економічна система - це цілісна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних і економічних інститутів (суб'єктів) відносин з приводу розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних ресурсів, виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг.

Економічна система являє собою єдність господарських і фінансових процесів і зв'язків.

Соціальна система - люди та їх об'єднання, що створюються для спільної життєдіяльності (людина, сім'я, держава).

Організації старі, як світ. Ще у глибоку давнину у людства виникала необхідність у створенні масштабних споруд, вирішенні складних завдань, що вимагало залучення великого числа виконавців. Для координації їхньої діяльності створювалися великі організації, яким було необхідне управління. Для задоволення різноманітних потреб суспільства створювалися різні організації. Одна з перших організацій, створених людиною, - держава. Тривалу історію мають різні добровільні організації - релігійні, громадські об'єднання, клуби і т.д. До примусовим організаціям можна віднести армію, школу. Найбільш численними є утилітарні організації. До них відносять установи і підприємства. Підприємства (фірми) можуть мати різні організаційні і правові форми, діяти в різних сферах економіки. Залежно від цілей діяльності розрізняють комерційні (створені учасниками для отримання прибутку) і некомерційні підприємства. Вся історія людства - це історія управління. Створення писемності стародавніми шумерами за 3000 років до нашої ери дозволило реєструвати факти - необхідна умова управління. Стародавні єгиптяни, а пізніше - китайці, не тільки визнали необхідність управління, але і реально здійснювали його основні функції - планування, організацію, мотивацію, облік, контроль. Створення гігантських споруд (пірамід, гребель, каналів, захисних споруд) вимагало оптимізації, децентралізації і централізації управління, а також делегування повноважень.

У стародавніх греків (Сократ, Ксенофонт, Платон, Аристотель) знаходимо формулювання принципу універсальності управління. Вони розглядали управління як особливий вид мистецтва.

Розвиток торгівлі і створення перших промислових підприємств мануфактур в північно-італійських містах-республіках (Венеції й Генуї), а пізніше в Голландії зажадали розробки системи бухгалтерського обліку, контролю рівня товарних запасів та їх руху, обліку витрат виробництва і обігу.

У XVI-XVII століттях зміст управління організаціями вже досліджується по ряду напрямків. Фундаментальний внесок в аналіз спеціалізації, розробку теорії вартості вніс А.с Сміт. З іменами Н. Макіавеллі і Д. Стюарта пов'язано формування теорії влади.

Якісні зміни в самих організаціях - їх структурі, масштабах, а також розвиток взаємозв'язків із зовнішнім середовищем з'явилися кордоном формування сучасного менеджменту.

Для сучасної економіки характерне функціонування великого числа найбільших організацій, що надають потужний вплив на життя суспільства. Серед комерційних це транснаціональні корпорації, які за своїми основними характеристиками (обороту, ресурсів, інвестицій у проведення наукових досліджень і т.д.) співставні з цілими державами. Серед некомерційних, тобто не орієнтованих на досягнення прибутку, найбільш потужною організацією було і залишається держава. Значним потенціалом і впливом володіють також церква, профспілки, фонди, міжнародні організації.