Олігополії в Україні

Прикладами олігопольних ринків в Україні станом на 2007-2008 роки були і залишаються ринок послуг мобільного зв'язку (на ринку діє п’ять основних гравців, частка двох найбільших наближається до 98%); ринок моторних бензинів (операторами ринку є сім великих підприємств, з сумарною часткою трьох найбільших 67%); ринок пива (чотирьом учасникам якого належить 94%); ринок тютюнових виробів (із загальною часткою п'яти найбільших суб'єктів господарювання – 97%) тощо.

Монопсо́нія (англ. Monopsony) — ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення.

Прикладом монопсонії є ситуація підприємства-міста, в якому є безліч домогосподарств, які пропонують робочу силу, але тільки одне підприємство — покупець робочої сили.

Причини виникнення

• на ринку з однієї сторони є значна кількість кваліфікованих робочих, не об’єднаних в профспілку, а з другої — одна фірма-монопсоніст, чи декілька фірм, об'єднаних в одну групу які виступають як єдиний покупець робочої сили;

• дана фірма (група фірм) наймає левову частку із сумарної кількості наявних спеціалістів певної професії;

• фірма-монопсоніст сама ставить ставку заробітної плати, а робочі або зобов’язані погодитися або шукати іншу роботу.

На біржі таке явище проявляється коли при високій ціні більшість покупців не включається у торги.

Олігопсонія (від дав.-гр. ὀλίγος — малочисельний і дав.-гр. ὀψωνία — закупка продовольства) в економіці — ситуація на ринку, для якої характерно обмежена кількість споживачів і велика кількість продавців (виробників). На такому ринку продавці дуже чутливі до політики ціноутворення і маркетингових стратегій одне одного. Типовим прикладом олігопсонії є наприклад ринок авіадеталей, де споживачами є обмежена кількість авіабудівних компаній.

6.3.Антимонопольна діяльність держави

В Україні перший законодавчий антимонопольний акт виник у 1992 році. Закони України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про захист економічної конкуренції*" та Господарський кодекс України передбачають відповідальність суб'єктів господарювання за недобросовісну конкуренцію та конкретні заходи щодо захисту підприємців і споживачів від такої конкуренції.

Згідно з Господарським кодексом (стаття 32) недобросовісною конкуренцією визначаються "будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності". Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання чужих позначень, фірмового найменування, рекламних матеріалів, упакування, копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника, збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації іншого підприємця тощо. В Україні заборонено ряд антиконкурентних погоджених дій суб'єктів господарювання. Такими визначаються дії, спрямовані на: встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, націнок, доплат; розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом чи за іншими ознаками з метою їх монополізації; усунення з ринку або обмеження доступу до нього суб'єктів господарювання (продавців, покупців та ін.); створення або підтримка дефіциту на ринку та інші дії. Визначено неприпустимі види обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб'єктів господарювання.

Отже, антимонопольне законодавство і державне регулювання окремих галузей мають єдину мету - забезпечити економічні умови для зростання добробуту суспільства та запобігти перерозподілу національного багатства на користь монополістів.