Екологія, поширення і значення грибів.
Гриби - гетеротрофні організми їх поділяють на сапротрофи та паразити. Паразити живляться за рахунок органічних речовин живих істот, а сапротрофи за рахунок органіки неживого.
Облігатні сапротрофи живляться тільки за рахунок мертвого органічного матеріалу.
Облігатні паразити повністю пристосовані до паразитного життя (на рослинах грибах, тваринах) і не можуть існувати в інших умовах.
Факультативні сапротрофи розвиваються як паразити, але в певних умовах здатні до сапротрофного існування.
Факультативні паразити розвиваються як сапротрофи, але здатні паразитувати на послаблених рослинах, на їх плодах.
Гриби сапротрофи ростуть переважно на різних органічних субстратах і не дуже вибагливі до їх хімічного складу. Однак серед сапротрофів є більш-менш спеціалізовані групи:
ксилофільні (живуть на деревині),
лігнофільні (на пнях, сухих гілках),
капрофільні (на екскрементах тварин, на трупах тварин та птахів),
кератинофільні (на рогах, копитах, волоссях, нігтях) та інше.
Багато видів сапротрофних грибів можуть використовувати в якості джерела живлення субстрати, які важко розщеплюються: різноманітні матеріали промислових споруд і виробів, оптичне скло, парафіни, пальне для літаків, змазки, масла, навіть різноманітні ртутні і фенольні препарати та ін. Дослідженню цих біоушкоджень приділяється багато уваги, оскільки вони завдають великої шкоди.
Паразитизм поширений серед грибів значно менше, ніж сапротрофізм Паразитичних грибів нараховують близько 10000 видів, які різняться між собою по рівню паразитизму, спеціалізації, систематичному положенню та ін.
Гриби вражають рослини (фітопатогенні гриби), гриби, тварини та людей. Фітопатогенні гриби паразитують на різноманітних сільськогосподарських рослинах і викликають захворювання (гниль, плямистість, муміфікація, некрози) різних органів наземної частини і кореневої системи рослини під час вегетації, а також при зберіганні зерна, овочів, фруктів. Чимало грибів руйнують деревину, чим завдають шкоду лісовому господарству і погіршують якість ділової деревини.
Відомо близько 200 видів грибів патогенних для людей і тварин. У людей вони викликають такі захворювання як кандидомікози (молочниця) пневмомікози (вражають бронхи, легені), дерматомікози (парша (фавус) - вражають шкіру, волосся, нігті; стригучий та інші види лишаїв), актиномікози (пухлини в різних тканинах) та ін. Серед паразитичних грибів є види які нищать ікринки і вражають мальків риб, чим завдають шкоду рибному господарству, є види шкідливі для бджільництва. На аспергілози хворіють птахи, ссавці.
Виділяють різні рівні пристосування грибів до паразитизму:
внутрішньоклітинний паразитизм (позбавлені клітинної оболонки і живуть всередині клітини господаря - нижчі гриби)
позаклітинний паразитизм (у малоспеціалізованих паразитів міцелій розповсюджується як по міжклітинникам так і в клітинах господаря і не утворює особливих структур для живлення. У найбільш спеціалізованих – іржастих, борошнисторосяних - міцелій розповсюджується по міжклітинникам, а в клітини проникають спеціалізовані структури – гаусторії. Зустрічаються ще органи прикріплення гіф до клітини господаря – апресорії).
Чимало грибів вступають у симбіотичні відношення з рослинами. Прикладом симбіозу грибів (головним чином аскоміцетів) і водоростей є лишайники.
З вищими рослинами гриби утворюють різні види мікоризи ендотрофну і ектотрофну.
Ендомікориза пов'язана із зигоміцетами. В цьому випадку гіфи проникають у клітини кореня (кореневі волоски залишаються звичайно) і утворюють здуття, розгалуження тощо. Співвідношення між симбіонтами в цьому випадку не спеціалізовані.
При ектотрофній мікоризі гриби не проникають у клітини коренів. Вони утворюють навколо коренів піхву, іноді проникають у міжклітинники. Кореневі волоски поступово зникають. Найчастіше це аскоміцети та базидіоміцети. Відношення часто спеціалізовані. Є перехідні форми - екто-ендотрофні.
При мікоризі рослини постачають грибам кисень, гриби рослинам поживні сполуки (вітаміни, амінокислоти). Мікоризи сприяють мінеральному живленню рослин (всмоктувальна поверхня завдяки гіфам збільшується) Вважають що для 9/10 рослин наземної флори притаманний мікоризний тип живлення.
Також зустрічається симбіоз грибів з комахами. Гриб використовується комахами для живлення. Для цього вони їх вирощують і переносять міцелій на пережовані листя, тощо.
Розповсюджені гриби на самих різноманітних субстратах: у воді, на ґрунті, деревині, опаді, на живих тканинах рослин і тварин та ін.
Виділяють таки екологічні групи грибів, як ґрунтові і водяні.
Найбільш різноманітні ґрунтові гриби. Вони відіграють велику роль в розкладі органічних речовин (редуценти), утворенні гумусу та інших процесах ґрунтоутворення. Особливого значення набувають гриби при розкладі речовин рослинного походження. Бактерії не беруть участі в початкових стадіях руйнування деревини, оскільки в ній наявні дубильні речовини, що отруйні для них. Гриби та актиноміцети не бояться дубильних речовин і живуть та розвиваються переважно в кислому середовищі. Згодом реакція середовища поступово міняється, що обумовлює можливість включатися в дію бактеріям.
Водяні гриби також відіграють велику роль в розкладі органічних речовин у водоймах. Крім цього є види (ахлія й сапролегнія) які уражають ослаблену рибу, мальків, ікринки. Вони можуть швидко поширюватись, роз'їдати тканини, знищуючи їх, лишаючи лише оголені кістки.
Гриби мають велике значення для людини як продукт харчування (в Європі налічують близько 500 їстівних і 80 отруйних видів). Свіжі гриби - продукт, що швидко псується, має 84-94% води. Азотових речовин гриби містять 15-60% від сухої ваги. Серед азотових речовин 70% припадає на білки. Вуглеводів менше, ніж азотових речовин. У сухих грибах їх до 24%. Жирових речовин - 1,5-10%. Завдяки високим смаковим якостям гриби є улюбленою стравою. Але отруйною може стати страва навіть з найцінніших їстівних грибів. Білки легко руйнуються як в сирому стані, так і у приготовленій їжі. Продукти розпаду білків - речовини типу трупної отрути. Тому страву слід готувати із свіжих (незіпсованих) грибів і не споживати її при найменших ознаках псування.
Велике значення мають гриби в хлібопеченні, виноробстві, пивоварінні, при виробництві кормового білку, ферментів, органічних кислот (лимонної та глюконової), вітамінів, антибіотиків. Чимало видів грибів застосовується у народній медицині, а окремі увійшли в офіційну фармакопею і міцно закріпились в ній. Так, наприклад, модринова губка використовується як кровоспинний, проносний засіб, а головне - як ліки проти виснажливих потів у хворих на туберкульоз. Іншим визнаним лікарським грибом є ріжки. Вирощують їх шляхом штучного розведення. Найкращі результати отримують при штучному зараженні жита в польових умовах. Врожайність ріжків може сягати 4 ц з 1 га.
Крім цих видів знаходять використання і чимало інших. Так в міцеліях багатьох видів грибів виявлені речовини протиракової дії. Чимало грибів є об'єктами біохімічних і генетичних досліджень, використовуються як тест-організми та ін.