3.Розрахунок цін на експортну продукцію

Експортер визначає ціну пропозиції такими методами:

• на базі витрат виробництва. Основою визначення ціни є витрати на одиницю продукції плюс прибуток. Відмінність експортної калькуляції від внутрішньої полягає в додаткових витратах на збут: комісійній винагороді, митних витратах, транспортних витратах, витратах на фінансування, страхування, витратах зі складання контрактів, оформлення ліцензій, сертифікатів;

• залежно від рівня попиту. Встановлення на базі того, скільки покупець взмозі та бажає сплатити за товар. Метод використовується за наявності на ринку взаємозамінних товарів та не є виправданим для експортера, що цілком залежить від платоспроможності імпорту;

• з орієнтацією на рівень цін конкурентів. Розрахунок цін йде таким чином: вибірка відомостей про ціни конкурентів, техніко-економічний аналіз товарів і встановлення середньозваженої ціни.

Міжнародна торгівля є однією з форм міжнародних економічних відносин, які виникли ще в епоху рабовласництва, тобто була історично першою і найбільш розвинута сьогодні.

Міжнародна торгівля – це сфера товарно-грошових відносин, що становить сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу. Іншими словами, міжнародна торгівля – це сфера обміну продуктами праці (товарами та послугами між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна торгівля зв”язує національну економіку в єдину систему світового ринку.

У процесі міжнародної торгівлі виникають два напрямки товаропотоків – експорт і імпорт.

Розрахунок цін на продукцію, що експортується, здійснюється в цінах FОВ, а розрахунок цін на продукцію, що імпортується – в цінах СІF. Показники оцінки експортно-імпортних поставок мають важливе значення для визначення кількості і якості характеристики міжнародної торгівлі.

При поставках на умовах FОВ, якщо характер товару потребує укладки товару в трюмах і приміщеннях судна, сторони можуть домовиться на продавця.

Встановлення ціни ФОБ у місці виникнення товару – встановлення ціни за географічним принципом. Коли товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, а замовник оплачує всі витрати на транспортування від місця розташування підприємства до місця призначення.

Усі методи ціноутворення завжди використовуються фірмами комплексно, причому один і той самий товар на різних ринках може продаватися за різними цінами (“цінова дискримінація”) залежно від варіанта товару, місця та часу продажу, особливостей внутрішньофірмової стратегії.

4.Розрахунок цін на імпортну продукцію

Імпортер розраховує ціну угоди в послідовності, що обумовилася вимогами економічної доцільності:

1. Отримані від фірм-виробників комерційної пропозиції аналогічним імпортером з погляду комерційних умов здійснення угоди. Обирається ціна пропозиції, що задовольняє вимоги імпортера.

2. Отримана ціна аналізується з точки зору відповідності її величини якісним характеристикам товарів, що імпортуються шляхом техніко-економічних співставлень цін і параметрів продукції.

3. Обраний товар оцінюється з погляду економічної ефективності його використання.

На ціну пропозиції, що імпортується, не встановлюються поправки комерційного та техніко-економічного характеру.