Спосіб фіксації ціни

Світові ціни – це ціни, за якими здыйснюються експортно-імпортні операції, що достатньо повно характеризують стан міжнародної торгівлі конкретним товаром.

Світові ціни мають такі ознаки, які відрізняють їх від внутрішніх цін:

а) регулярність, тобто внутрішні ціни носять випадковий, епізодичний характер для світових цін;

б) роздільність комерційного характеру, тобто виключаються товарообмінні операції, доставки товарів в межах державної допомоги і т.д., так як ці угоди передбачають особливі відносини між партнерами. Ціни в цих умовах можуть досить суттєво відхилятися в ту чи іншу сторону від рівня цін роздільних угод;

в) відкритість торгівельно-політичного режиму, тобто в якості світових цін не можуть бути ціни в межах замкнених економічних угрупувань, адже ці ціни за рахунок субсидування національного виробництва зі сторони держави можуть бути вище цін інших країн, що поставляють дану продукцію на світовий ринок;

г) вільна конвертованість валюти платежу.

В міжнародній торгівлі розрізняють такі види цін:

• розрахункові – індивідуально виявляються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів.

• публікованіі ціни – ціни, повідомлювані в спеціальних і фірмових джерелах інформації. До них відносять:

1. Довідкові ціни – ціни товарів у внутрішній оптовій та зовнішній торгівлі. Найбільш широко застосовуються в міжнародній торгівлі й являють собою так звані базисні ціни, тобто ціни товару визначеної якості та кількості в тому чи іншому заздалегідь встановленому географічному пункті. Базисні ціни встановлюються відповідно до базисних умов поставок, визначаючи, включаються витрати по доставці в ціну товару чи ні. Базисні умови поставок викладені в "Міжнародних правилах пояснення торгових термінів“ (Інкотермс-2000), розроблений Міжнародною торгівельною палатою.

2. Біржові котировки – показують реальні ціни угод на біржі. Характерні для торгівлі масовими товарами.

3. Ціни аукціонів – найчастіше використовуються при продажу творів мистецтва, старовинних предметів тощо. Можуть бути як на підвищення, так і на пониження.

4. Ціни торгів.

5. Ціни фактичних угод.

6. Ціни пропозиції великих фірм.

Світові ціни змінюються під впливом ринкової кон’юнктури. Зміна вартості пропозицій товарообміну чинить значний вплив на розвиток міжнародної торгівлі, її товарну структуру і результати. Характерною рисою структури світових цін – є різнонаправлен-ність руху цін на промислові товари, з одного боку, і на сировину, паливо й продовольчі товари – з іншого. В той же час способи визначення світової ціни на різну продукцію теж різні:

1. Ціни сировини товарів визначаються як експортні ціни основних постачальників конкретного товару та імпортні ціни у важливих центрах імпорту цього товару. Наприклад, на пшеницю світовими являються експортні ціни Канади; нафту – експортні ціни країн ОПЕК і т.д.;

2. Ціни продукції обробної промисловості визначаються, як експортні ціни великих компаній виробників і експортерів цієї продукції.

Ціна може фіксуватися у контракті в момент його укладання або визначатися протягом терміну його дії чи до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі її види:

• тверда;

• рухома;

• з наступною фіксацією;

• ковзаюча.

Тверда ціна узгоджується та встановлюється в момент підписання контракту й не змінюється протягом строку його дії. Тверда ціна використовується в угодах із негайною поставкою (від 11–14 днів), рідше в угодах, що передбачають тривалі терміни поставки. Звичайно робиться примітка: “Ціна тверда, зміні не підлягає”.

Рухома ціна – це зафіксована при укладанні контракту ціна, яка може бути у подальшому переглянута, якщо ринкова ціна даного товару на час виконання контракту зміниться. При встановленні ціни у контракт вноситься застереження, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку зросте чи спаде, відповідно має змінитися й ціна, зафіксована у контракті. Це застереження називається “застереження про підвищення та зниження ціни”.

Звичайно у контракті обумовлюється допустимий мінімум відхилення ринкової ціни від конкретної (2-5%), у межах якого перегляд зафіксованої ціни не відбувається. При встановленні рухомої ціни у контракті обов’язково мусить бути визначене джерело, за яким треба встановлювати межі змін ринкової ціни. Рухомі ціни найчастіше використовуються для промислових, сировинних і продовольчих товарів, які поставляються за довгостроковими контрактами.

На початку в контракті встановлюється вихідна ціна, терміни обговорення її структури, тобто процес подальших постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування та інше) і змінних витрат на сировину, матеріали і оплату праці. Саме останні й визначають ковзання ціни, оскільки із зміною ціни на сировину, ПДВ, рівня оплати праці в галузі й будуть пов’язані подальші витрати на виконання даного контракту.

Структура вихідної ціни має такий вигляд:

ЦВ = КТ + КЗ + КМ,

де ЦВ – вихідна ціна;

КТ – коефіцієнт гальмування, тобто частка в ціні постійних витрат;

КЗ – частка в ціні витрат на зарплату;

КМ – частка в ціні витрат на закупівлю сировини та матеріалів.

Остаточна ціна при такому способі фіксації ціни розраховується за формулою:

Ц = ЦІ / 100 * (КТ +КЗ * ІЗ + КМ * ІМ),

де ІЗ – індекс змін заробітної плати (рівний відношенню зарплати в момент поставки до зарплати на момент підписання договору);

ІМ – індекс змін вартості матеріалів (рівний відношенню вартості матеріалів на момент поставки до вартості матеріалів на момент підписання угоди).

Наприклад, коефіцієнт гальмування рівний 30%, частка витрат на зарплату рівна 30%, а частка витрат на сировину і матеріали складає 40%. Припустимо, вихідна ціна була рівна 500 тис. дол. США, індекс змін зарплати складає 1,2, а індекс змін вартості матеріалів рівний 1,4. Тоді остаточна ціна буде рівна:

Ц = 500000/100 * (30 + 30 * 1,2 + 40 * 1,4) = 610000 $, тобто ціна зросла на 22%.

При цьому потрібно враховувати, що індекс змін заробітної плати й вартості сировини визначається звичайно в період, коли виробник фактично поніс витрати на закупівлю сировини (перша половина терміну виготовлення товару) і на оплату робочої сили (найбільш інтенсивно робоча сила зайнята виготовленням товару й доведенням його до потреб покупця, використовується в останні терміни на момент поставки лише з метою спрощення пояснення методики розрахунків ковзаючих цін.)

В контракті зазначається тільки загальний порядок фіксації ціни; наприклад, робляться такі обмовки: “якщо до моменту поставки товару змінюються фактичні затрати виробника, про що він в письмовій формі повідомить покупця з доданим документом, підтверджуючи збільшенням затрат, то ціна на товар збільшиться відповідно до збільшення затрат”. В контракті також обумовлюється граничний рівень відхилення остаточної ціни від початкової.

Ціни з наступною фіксацією встановлюються у призначені договорами строки на основі узгоджених джерел (у тому числі й у процесі виконання контракту). Так, наприклад, контрактом може бути передбачено, що ціна на продані за ним товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, у день поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару чи (при довгострокових поставках) перед початком кожного календарного року. Як джерела цін контракт може передбачити біржові котирування, ціни, опубліковані в різноманітних довідкових та галузевих журналах, а також ціни, що реально складаються на світовому ринку і визначаються за достовірними конкурентними матеріалами.

Покупцеві може бути надано право вибору моменту фіксації ціни протягом строку виконання угоди зі застереженням: якими джерелами інформації про ціни йому треба користуватися для визначення рівня ціни. Так, при угодах на біржові товари робляться застереження, за котируванням якої біржі та за якою рубрикою котирувального бюлетеня буде визначатися ціна, а також термін, протягом якого покупець зобов’язаний повідомити продавця про свої бажання зафіксувати ціну в контракті. Такі угоди називаються “онкольними”.

В контракті також вказується, що при виконанні контракту, наприклад, при поставці наступної партії чи взагалі після поставки ціна може змінитися і зазначається, на основі чого буде встановлена ціна, які фактори будуть враховуватися при її фіксації. Такими факторами, як вже було зазначено вище, можуть бути:

• зміни розмірів фактичних витрат продавця на виробництво товару внаслідок підвищення цін на сировину і комплектуючі, зміна законів, регулюючих розмірів оплати робочої сили, податків та інше (тобто можливість застосування ковзаючих цін до поставок різних партій товару);

• зміна вмісту корисних речовин в товарі у порівнянні з обумовленими в контракті;

• зміна ринкової вартості товару внаслідок зміни кон’юнктури ринку (спад чи підвищення попиту на даний товар, а відповідно і цін на нього).

Сторони також визначають джерело інформації про зміну ринкових цін. Якщо в контракті ціна ставиться залежно від цього фактору, то в тексті контракту це виражається обумовленням трьох видів:

• обумовлення “hausse” (підвищення), що означає будь-яке підвищення ринкової ціни веде до підвищення контрактної ціни;

• обумовлення “baisse” (пониження), що означає будь-яке пониження ринкової ціни веде до пониження контрактної ціни, а будь-яке підвищення ринкової ціни до уваги не приймається;

• обумовлення “hausse - baisse”, що ставить зміну контрактної ціни в залежність від відповідної зміни ринкової ціни.

Ковзаюча ціна застосовується у контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови поставок можуть суттєво змінитися. Найчастіше ковзаючі ціни встановлюються на машини й обладнання зі строками поставки, що перевищують один рік (для контрактів із використанням цін із наступною фіксацією переважно до року), а також при виконанні великих за обсягом і тривалих у часі підрядних робіт.

Ковзаюча ціна складається з двох частин: базової, що встановлюється на дату пропозиції чи підписання контракту, і змінної, що розраховується на період виготовлення чи поставки товару. Базова розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел і узгоджується з покупцем при підписанні контракту. Кінцева ціна розраховується за формулою:

С₁= C₀ / А + В +Д ...,

де С₁ – кінцева ціна;

С₀ – базова ціна;

А,В – частки, які займають у ціні окремі складові, наприклад, вартість товару, вартість робочої сили і т.д.;

М₁, М₀ – індекси ціни на матеріали, що використовуються для виготовлення проданої продукції, на періоди їх закупівлі постачальником (М₁) і встановлення базової ціни (М₀);

Б₁, Б₀ – індекси заробітної плати на періоди перерахунку ціни (Б₁) та встановлення базової ціни (Б₀);

Д – незмінна частка у змінній частині ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати).

Якщо у вартості продукції суттєву частку займають витрати на електроенергію, паливо та інші компоненти, то змінна частина формули може бути розширена на необхідне число складових елементів. При цьому сума всіх часток цих елементів повинна завжди дорівнювати одиниці.

В цілому всі ціни в світовому господарстві мають тенденцію до росту, але це відбувається не постійно й на різні групи товарів ціни зростають по-різному. Різні коливання цін характерні для ринку продовольства (наприклад, через погодній фактор). А на ринках сировини і готової продукції не було сильних стрибків цін з 70-х рр. Однак з 1990 р. стала помітна тенденція зниження цін на мінеральну сировину, включаючи нафту, руди, алюміній, чорні метали та золото. Початок ХХІ ст. характеризує поступове зростання цін на ці товари.

Ціни на промислові товари мають незначне коливання в обидві сторони і нерідко зростають навіть в період циклічних спадів виробництва. Разом з цим, послаблення інфляції у промислово розвинутих країнах в 90-х рр. ХХ ст. призвело до деякого зниження цін на промислові товари.

Виявлення тенденції динаміки світових цін сировинних товарів проводить Статистичне бюро ООН, яке розраховує індекси світових цін сировинних товарів.