Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗЕД_ЕП.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4.45 Mб
Скачать

3. Організація і способи пошуку іноземних партнерів

Головним завданням фірми, яка бажає бачити партнером іноземну компанію є визначення для себе кола потенційних клієнтів. З цією метою необхідно здійснити:

- інформаційне забезпечення організації робіт з пошуку іноземного партнера (через журнали, газети, річні звіти фірм, спілки підприємців, торгово-промислові палати, державні організації, довідкові видання);

- пошук організацій, які взмозі сприяти пошуку іноземного партнера (консульств, торгових представництв, міжвідомчих організацій і т.д.);

- визначення способів пошуку іноземного партнера (міжнародні тендери, проста і тверда оферта, звернення до посередницьких послуг);

- аналіз і оцінка майбутнього партнера (за допомогою карти фірми) на основі вивчення фінансово-економічних показників його діяльності.

Ця вихідна інформація дозволяє розпочати переговори й виробити стратегію їх проведення.

Кожна компанія, незалежно від її розміру, розміру наявних коштів, місця на ринку бажає бачити своїм партнером іноземну компанію. Оскільки лише саме іноземна компанія може сприяти подальшому просуванню на міжнародні ринки. Щоб знайти іноземного партнера, підприємство повинно пройти такі етапи організації пошуку:

  • чітко визначити цілі підприємства та відповідно до них шукати партнера;

  • збирання інформації про підприємства іноземного партнера;

  • пошук компаній, які можуть сприяти пошуку іноземного партнера;

  • визначення способів пошуку іноземного партнера (ярмарки, аукціони, виставки і т.д.);

  • ознайомлення з роботою підприємства;

  • аналіз та оцінка підприємства-партнера на основі вивчення фінансово-економічних показників його діяльності.

Після зібрання інформації підприємство може розпочати переговори з іноземним партнером щодо зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

4. Зовнішньоторговельна документація

Міжнародна регламентація зовнішньоекономічної діяльності представлена домовленостями в межах міжнародних організацій системи ООН, а також ГАТТ/СОТ.

Принципи діяльності ГАТТ:

  • недискримінація або взаємне надання режиму найбільшого сприяння;

  • використання в якості основного засобу регулювання – мито;

  • систематичне зниження митних тарифів;

  • взаємність у наданні торгово-політичних поступок;

  • вирішення суперечок шляхом багатосторонніх переговорів.

Зовнішньоторговельна документація, яка має бути представлена в ході здійснення діяльності суб‘єктами зовнішньоекономічної діяльності може включати пакети наступних матеріалів: ліцензій, товаросупроводжувальних документів, документи відповідності стандартам, уніфікації, санітарно-гігієнічним нормам і вимогам екологічної безпеки тощо. Зрозуміло, що окремо сторонами ЗЕД подаються комплекти зовнішньоекономічних контрактів.

5. Зовнішньоекономічні контракти

Способи підготовки, укладання і виконання контрактів

Договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі у міжнародній комерційній практиці називається контрактом.

Контракт купівлі-продажу являє собою комерційний документ, який оформляє зовнішньоторговельну угоду, в якому є письмова домовленість сторін про поставку товару. При підписанні зовнішньоторговельних угод сторони повинні визначитися, право якої держави буде застосовуватись для регулювання форми підписання угоди й прав і обов‘язків сторін. Це пов‘язане з тим, що національні закони, що регулюють відносини по міжнародних торгових угодах, відрізняються великим різновидом.

Регулювання підписання договору купівлі-продажу й ті права і обов‘язки продавця чи покупця, які виникають із такого договору, уніфіковано в конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Конвенція не стосується дійсності договору чи якихось із того параграфів чи якогось звичаю, і також наслідків, які може мати договір по відношенню права власності на проданий товар, що відповідно, буде регулюватись національним законодавством країни, матеріальне право якої сторони домовились прийняти у відношенні даного контракту. Якщо одна із сторін контракту знаходиться у країні, яка не приєдналась до конвенції, то вона не буде застосована до такої угоди, якщо тільки в силу норм міжнародного приватного права до договору не можливо засто-сувати право країни, в якій знаходиться підприємство іншого учасника угоди.

Згідно з українським законодавством, права і обов‘язки сторін за зовнішньоторгівельним контрактом визначаються законодавством держави, обраної сторонами при підписанні контракту або в результаті подальшого узгодження. Якщо така домовленість відсутня, до контракту застосовується право держави, яка має своє місце проживання чи основне місце діяльності, тобто яка є:

  • продавцем – в контракті купівлі-продажу;

  • комітентом – в договорі комісії;

  • повірителем – в договорі доручення;

  • перевізником – в договорі перевезення.

Виникнення і анулювання права власності на товар, у відношенні до законодавства країн СНД, визначається за законами місця підписання зовнішньоторгової угоди, якщо інше не встановлене погодженням сторін.

По законодавству країн СНД право власності покупця на товар за договором купівлі-продажу виникає з моменту передачі йому товара, якщо інше не передбачено законом чи договором. Передачею визначається вручення товару покупцю. Ризики і видатки, що можуть виникнути у зв‘язку з доставкою товару, переходять в такому випадку на покупця з моменту передачі товару першому перевізнику, найнятому продавцем.

Структура та зміст контракту

Контракти, які застосовуються у зовнішній торгівлі вміщують різні умови, які характеризують товар, що є предметом особливості угоди, права і обов‘язки сторін, взаємні обов‘язки сторін по операціях, що забезпечує виконання контракту. Все, що обумовлено в контракті можна класифікувати наступним чином: з точки зору їх обов‘язковості для продавця і покупця; з точки зору їх універсальності.

З погляду обов‘язковості умови можуть бути основними: назва сторін-учасників угоди; предмет контракту; якість та кількість; базисні умови поставки; ціна; умови платежу; санкції та рекламації (штрафи, претензії); юридична адреса і підписи сторін;

й додатковими: здача-прийомка товару; страхування; вантажні документи; гарантії; пакування та маркування; форс-мажорні обставини; арбітраж; інші умови.

Обов‘язковими ці умови називаються тому, що, якщо одна із сторін не виконує ці умови, то інша сторона вправі розірвати контракт і вимагати компенсації збитків.

Сам контракт складається з таких розділів:

  • преамбула (зазначається визначення сторін, повне юридичне найменування, продавець, покупець, реєстраційні номери, місце і дата підписання);

  • предмет контракту (опис, вид угоди, товару тощо);

  • кількість товару (обсяг одиниць виміру);

  • ціна і загальна вартість контракту (обумовлюються способи встановлення ціни та можливі її зміни);

  • умови платежу (умови оплати, валюта, розрахункові рахунки, умови передоплати чи кредитування);

  • умови поставки;

  • пакування та маркування (вид упаковки, умови маркування та відповідності, умови врахування вартості упаковки в ціні товару);

  • якість (рекламація) (технічні стандарти, умови відповідальності при порушеннях);

  • відповідальність сторін (розмір штрафів на випадок невиконання зобов‘язань);

  • форс-мажор (зміна строків виконання зобов‘язань у зв‘язку із настанням обставин нездоланої сили);

  • арбітраж (встановлення місця судового виконання умов передачі прав та обов‘язків нормативного регулювання і для додаткових угод);

  • строк контракту (для договору);

  • адреса та реквізити сторін.

Міжнародні комерційні правила

І. Франко-перевізник.

Ці умови означають, що обов‘язки продавця по перевезенню вважаються виконаними після передачі товару без податку на експорт під відповідальність перевізника.

ІІ. Франко вздовж судна.

Ці умови застосовуються для перевезення вантажів по річці чи морем.

ІІІ. Франко – борт судна.

Це одна з найбільш розповсюджених умов при морських перевезеннях, яку зазвичай включають в контракт експортери. За цією умовою обов‘язки продавця по доставці вважаються виконаними, коли товар переданий на поруки судна у названому порту відвантаження. З того моменту всі витрати несе покупець.

IV. Вартість і фрахт.

Ці умови застосовуються при морських та річкових перевезеннях і означають, що продавець зобов‘язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

V. Вартість, страхування і фрахт.

На умовах СІF продавець має права такі, як і за умов САF, але з тим доповненням, що він повинен забезпечити морське страхування проти ризиків покупця від втрати і пошкодження товару при перевезеннях.

VІ. Доставка оплачена до...

Ці умови (СРТ) означають, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до зазначеного місця призначення. Ризик втрати чи пошкодження товару та додаткові витрати, визвані подіями, які виникли після поставки товару перевізнику, переходять від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізнику.

VІІ. Доставка і страхування сплачені до...

На даних умовах продавець має такі ж права і обов‘язки, як і на умовах СРТ, але з доповненням, що він повинен забезпечити страхування проти ризиків покупця від втрати чи пошкодження товару при перевезенні.

VІІІ. Доставка на кордон.

Ці умови означають, що обов‘язки продавця по доставці вважаються виконаними, коли товар зі сплаченим митом представлений в згаданому місці на кордоні.

ІХ. Поставлено з борта судна.

Обов‘язки продавця по поставці товару рахуються виконаними після того, як товар представлений покупцю на борту судна.

Х. Поставлено з пристані.

Обов‘язки продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він представив товар в розпорядження покупця на причалі, у вказаному місці.

ХІ. Доставлено без оплати мит.

Обов‘язки продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він представив товар у розпорядження покупця у вказаному місці в країні імпортера.

ХІІ. Поставлено з оплатою податку.

Вважається, що обов‘язки продавця є виконаними після того, як він представив товар в розпорядження покупця у вказаному місці держави імпортера.