Тема 7. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

План лекції:

1. Митно-тарифне регулювання.

2. Нетарифне регулювання.

3. Валютно-кредитне регулювання.

1.Митно-тарифне регулювання

Єдина митна політика є складовою частиною зовнішньополітичної та ЗЕД кожної держави. Вона орієнтована на формування спільного ринкового простору і митних союзів з іноземними державами.

Комплекс заходів митного регулювання є одним із основних важелів державного контролю ЗЕД і ЗЕЗ. Єдина митна політика здійснюється державою з метою досягнення наступних цілей:

• раціоналізації товарної структури експорту-імпорту України;

• підтримання раціонального співвідношення валютних фондів й витрат;

• створення умов для змін у сфері виробництва та споживання товарів;

• захист економіки України від неблагоприємного впливу іноземної конкуренції;

• забезпечення умов для ефективної інтеграції України в світове господарство;

• забезпечення ефективного використання засобів митного регулювання товарообміну на території України.

Державна митна служба України є державним органом виконавчої влади, який здійснює безпосереднє керівництво митною справою в Україні.

Основними завданнями Державної митної служби України є:

1. Участь у розробці митної політики України і реалізація цієї політики.

2. Забезпечення в межах компетенції економічної безпеки країни.

3. Захист економічних інтересів України.

4. Організація застосування і вдосконалення засобів митного регулювання господарської діяльності в інтересах пріоритетів розвитку національної економіки та створення сприятливих умов для участі України в міжнародному поділі праці, міжнародній торгівлі.

5. Організація і вдосконалення митної справи в Україні.

6. Забезпечення дотримання законодаства з митної справи.

7. Забезпечення участі України в міжнародному співробітництві митних органів та в питаннях митної справи.

Державна митна служба України забезпечує реалізацію трьох основних функцій: фіскальної, правоопорної, регулюючої.

Основною формою реалізації митною службою своїх функцій є підготовка та видання нормативного-правових активів: наказів, розпоряджень, листів, у тому числі електронних.

На сьогодні склалася дворівнева система організації митної служби в державі. До першого (верхнього) рівня входять парламент (ВРУ), президент України, Уряд та відповідні взіємодіючі міністерства, комітети і відомства.

Державна митна служба України (ДМСУ) безпосередньо підпорядкована Уряду і здійснює всю необхідну діяльність у сфері митної справи.

Різною мірою питаннями митної справи опікується НБУ, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі (МЗеЗіТ), Служба безпеки України (СБУ), Генеральна прокуратура та інші Міністерства і комітети, відомства. Загалом організацією митної справи займаються багато органів державної влади.

До другого (нижнього) рівня входить цілісна система митних органів: центральний апарат ДМСУ, митниці прямого підпорядкування та регіональні митниці.

Основною ланкою в системі митних органів країни є митниця, яка здійснює свою діяльність під керівництвом ДМСУ і регіональні митниці. Кожна митниця має свій чітко визначений регіон діяльності.

Єдиний митний тариф

Тариф – слово арабського походження, означає “перелік”, або “реєстр”. Митно-тарифна система як частина державного механізму регулювання відповідних відносин об’єднує багато елементів. Кожний окремо можна розглядати як адміністративний захід регулювання ЗЕД і віднести до загальної групи так званих нетарифних заходів. Наприклад: порядок визначення митної вартості конкретного товару; правила, що визначають країну походження конкретного товару і т.д.

З часом ряд таких заходів, що діють деякий час без суттєвих змін, об’єднують у митно-тарифні заходи.

Митно-тарифні заходи – сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і спрямовані на регулювання ЗЕД.

Створюючи ціновий бар’єр на шляху руху товарів до користувачів шляхом застосування до товарів при їх переміщенні через митний кордон встановлених ставок митних платежів та податків, митно-тарифні заходи тим самим піднімають рівень цін, впливають на конкурентноспроможність товару, що в свою чергу позначається і на рівні нагромадження капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в окремих галузях виробництва.

Таким чином, прямий зв’язок між митно-тирифними заходами, які застосовуються до товарів, що ввозяться (вивозяться) та процесом ціноутворення надає митно-тарифним заходам економічного змісту.

У процесі застосування митно-тарифних заходів до дії митно-тарифного механізму в цілому вирішуються такі завдання: регуляторні; торгово-політичні. Ефективність застосування митно-тарифного механізму або окремих митно-тарифних заходів залежить від існуючого в державі нормативного порядку та правил митно-тарифного регулювання зовнішньополітичної діяльності.

Правове регулювання митно-тарифного механізму забезпечує Закон України “Про Єдиний митний тариф”, що визначає:

• цілі та сферу застосування митно-тарифних заходів;

• загальні принципи й правила застосування митно-тарифних заходів;

• порядок формування єдиного митного тарифу;

• перелік і механізм нарахування мита та процедуру застосування особливих видів мита.

Тарифи є важливим інструментом зовнішньополітичних зв’язків. Мотиви, якими керується держава при застосуванні тарифів, умовно розподіляються на три основні групи.

До першої групи належать міркування економічного характеру. Класичним прикладом таких міркувань є аргументація на користь захисту молодих, недостатньо розвинутих галузей чи видів виробництва, розвиток яких може гальмуватись внаслідок конкуренції з боку економічно розвинутіших зарубіжних виробників.

Другу групу мотивів складають міркування неекономічного характеру, до яких належать аргументи на користь активного втручання держави в економіку взагалі. Саме такі мотиви покладено в основу тарифного захисту галузей економіки, які мають стратегічний характер.

Третю групу мотивів умовно можна назвати економічно невмотивованими. Це – аргументи, які базуються на компонованих уявленнях та вихідних принципах. Наприклад, застосування митних тарифів з метою захисту національної економіки від дешевої робочої сили з-за кордону.

Мито – податок, який сплачується у зв’язку з ввезенням іноземного товару в країну під час випуску товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита полягає в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, який ввозиться в країну і складає різницю в ціні одного й того самого товару на світовому ринку і в даній країні.

Мито в тарифі встановлюється двома методами. Один з них – це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито, виражене таким чином, називається митом з ціни, або адвалорне. Другий метод – це визначення розміру мита безпосередньо в грошовому вираженні у вигляді певної суми, яка нараховується з ваги, об’єму та штуки товару. Мито, встановлене таким методом, називається специфічним митом.

За характером походження митні податки можуть бути автономними або конвенційними. Автономне мито встановлюється постановою державної влади даної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами. Конвенційне мито виробляється в процесі укладання угод чи договору з іншою країною, фіксується в ньому і не може бути змінено протягом терміну дії договору. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлено, призупиняють свою дію.

Єдиний митний тариф України базується на гармонійній системі опису і кодування товарів та включає в себе 3 види ставок, якими обкладаються товари залежно від приналежності країни-імпортера:

• Преференційні ставки, що використовуються по відношенню до країн, які разом з Україною входять до митних союзів, спеціальних митних зон. Ця ставка включає звільшення від сплати мита.

• Пільгові ставки застосовуються до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, який означає, що всі країни мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму.

• Повна ставка застосовується до решти товарів і країн, які не ввійшли в перші дві групи.

Особливі режими митного контролю

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.97 р. №574 поняття митного режиму включає сукупність положень, що визначають для митних цілей статус транспортних засобів, товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України.

Застосування митних режимів дозволяє митним органам однотипно визначати статус переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів відповідно до передбачених законодавством положень щодо встановлення засобів тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД, контролювати їх виконання суб’єктами ЗЕД під час здійснення ними зовнішньоекономічних операцій.

Відомості про митний режим зазначаються уповноваженою особою суб’єкта ЗЕД, яка здійснює декларування митним органом будь-яких товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.

До митних режимів відносять: експорт; реекспорт; тимчасове ввезення (вивезення); випуск у вільний обіг; реімпорт; переробка на митній території; переробка під митним контролем; переробка за межами митної території; вільна митна зона; магазин безмитної торгівлі; вільний склад; митний склад; відмова на користь держави; знищення; транзит.

У зв’язку з відсутністю на сьогоднішній день достатньої законодавчої бази на території України митних режимів №2,5,13,9,11,7,14 ці режими при митному оформленні вантажів не застосовуються.

Поряд із визначеними вище загальними митними режимами главою з Митного кодексу України визначено можливість застосування в окремо передбачених законодавством України випадках особливих режимів митного контролю.

Особливий режим звільнення від митного контролю використовується відповідно до ст.34 Митного кодексу України. Митні пільги щодо митного контролю надаються українським державним органам, підприємствам, їх службовим особам та громадянам виключно законами України. Але це не звільняє їх від обов’язку дотримання порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Що ж стосується вантажів, на які можуть розповсюджуватись спеціальні режими митного контролю, то до них відносять окремі вантажі військового чи загального призначення, які переміщуються через митний кордон України як юридичними, так і фізичними особами за особливих умов.

Особливий режим звільнення від митного огляду військових транспортних засобів та військової техніки при проходженні ними митного кордону України відповідно до ст.35 Митного кодексу України, застосовується до:

• військових кораблів, суден забезпечення Військово-Морських Сил;

• бойових повітряних суден;

• суден забезпечення ВМС укомплектованих змішаною командою;

• військово-транспортних повітряних суден та інших суден, що згідно із спеціальною заявою Міністерства оборони України виконують завдання військово-оперативного характеру;

• військової техніки, яка рухається своїм ходом.

Іноземні військові кораблі (судна), бойові та військово-транспортні повітряні судна, а також військова техніка, що прибувають в Україну чи вибувають за кордон, митному огляду не підлягають.

Порядок нарахування та стягнення митних платежів

Діючим законодавством установлено, що товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному оформленню. Митне оформлення товарів та їх пропуск можуть здійснюватися лише після сплати митних платежів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочення чи розстрочення митної сплати.

Митні платежі, які нараховуються за вантажною митною декларацією (ВМД), справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів, крім випадків передбачених чинним законодавством.

ВМД містить необхідну для нарахування митних платежів інформацію, оформлену в митному відношенні, підтверджує права й обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення відповідних правових, фінансових та інших операцій.

За ВМД нараховуються залежно від напрямку переміщення та застосованого митного режиму: митні збори, мито, акцизний збір, ПДВ.

Мито – це плата за перетин митного кордону України.

Види мита, що використовуються:

1. За способом стягнення:

• адвалорне (% від вартості);

• специфічне;

• комбіноване.

2. За об’єктом обкладання:

• імпортне;

• експортне;

• транзитне.

3. За характером застосування:

• сезонне;

• антидемпінгове;

• компенсаційне.

4. За характером походження:

• автономне;

• конвенційне;

• преференційне.

5. Залежно від типу ставок:

• постійне;

• мінливе.

6. За способом нарахування ставок:

• номінальне;

• ефективне.

Митний збір – це додатковий платіж, окрім митного тарифу, який стягується митними органами в разі здійснення оформлення експорту, імпорту, транзиту.

Стан торгових відносин в Україні значною мірою визначається її митною політикою, яка повинна бути спрямована на збереження та підтримку ефективності зростання експорту України, стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються експортом, врівноваження імпорту товарів з експортом. Усі ці завдання можуть вдало вирішуватися за допомогою маніпулювання ставками мита, митних зборів, ПДВ та акцизним зборам на імпортні товари, обсягами пільг, пільгових ставок та преференцій тощо.

Митна вартість і методи її визначення

Найскладнішим у застосуванні митного тарифу є визначення митної вартості товару – основи для обчислення суми мита на імпортні товари.

Визначення митної варотості потрібно, коли йдеться про товари, до яких затосовується адвалорні або комбіновані види мита.

Одним з документів, котрим сьогодні керують усі розвинуті країни та більшість країн, що розвиваються, є так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ-СОТ.

Згідно з цим Кодексом, митна вартість товару – ціна, що реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни-імпортера за виконанням певних умов.

Перша з них – необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкретного товару з боку країни-імпортера. Зміст другої умови полягає у тому, що ціна угоди або реалізація самої угоди залежить тільки від якісних та кількісних характеристик самого товару. Третя та четверта умови обумовлюють, що частина прибутку, у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові. Експортер і імпортер не взаємозалежні.

Кодекс про митну вартість ГАТТ-СОТ передбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ціни індентичного або подібного товару. У разі відсутності такої інформації, митна вартість визначається шляхом розрахунків, які здійснюються на підставі витрат виробництва, вартості сировини та матеріалів, прибутку і витрат, пов’язаних з реалізацією товару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішнього національного ринку як базової розрахункової ціни.

Митна вартість імпортованого товару може визначатися за ціною угод, що підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону з додаванням до неї витрат на транспортування до кордону, витрат, що їх зазнав покупець, платежів за використаня об’єктів інтелектуальної власності, вартості товарів та послуг, які надавалися покупцем безкоштовно, та частки прибутку від будь-якого перепродажу. Застосування цього методу можливе лише за відсутності певних обмежень щодо даного товару та за умов, коли експортер і імпортер не є взаємозалежними особами.

За ціною угод щодо ідентичних товарів митна вартість визначається у разі неможливості використання першого методу. Ідентичність товарів перевіряється за фізичними характеристиками, їхньою якістю та репутацією на ринку, країною походження та виробником. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути причиною відмови вважати товар ідентичним. Разом з тим, обмеження застосування цього методу полягає в тому, що ідентичні товари, вже подані до країни імпорту повинні бути ввезені або одночасно з оцінюваними товарами, або не раніше ніж за 90 днів до ввезення оцінюваних товарів. Окрім того, комерційні умови та кількість ввезених товарів повинні бути приблизно однакові.

Подібний товар – це товар, який має схожі характеристики з іншим товаром і вони створені зі схожих компонентів, внаслідок чого вони виконують однакові функції. Крім того, ці товари мають вважатися комерційно взаємозамінними. Індентифікуючи їх, слід враховувати якість, наявність товарного знаку, репутацію на ринку, країну походження та товаровиробника.

Визначення митної вартості товарів за оцінкою на основі віднімання вартості застосовується, якщо оцінювані ідентичні товари продаватимуться у країні в незмінному стані. Основою розрахунку вважається ціна одиниці товару, за якою зазначені ідентичні, чи подібні товари продаються найбільшою партією на території країни імпорту в термін не пізніше 90 днів. Від ціни одиниці віднімаються виплати на комісійні винагороди, звичайні надбавки на прибуток, загальні витрати з продажу товару того ж класу і виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків, зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи продажу товару в країні імпорту. Також віднімаються витрати на транспортування, страхування і т.п.

Метод визначення митної вартості, що базується на додаванні вартості, передбачає, що за основу приймається ціна, розрахована шляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємства на виробництво цього товару, загальних затрат на транспортування, розвантаження, страхування з країни-експортера до перетину митного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів.

Якщо визначити митну вартість товару переліченими методами є неможливим, то застосовується резервний метод, за яким вона встановлюється з огляду на світову практику. В такому разі не використовуються ціни внутрішнього ринку країни-експортера, ціни країни-експортера на товари, що вивозяться до третіх країн, а також довільно встановлені чи достовірно не підтверджені ціни.

Ціна на товар визначається митною вартістю товарів з врахуванням світової практики окремо за кожним з попередніх методів, беручи їх за базовий. Основою інформації щодо обгрун-тування митним органом митної вартості, за умови відсутності поданої документації декларантом, може встановлюватись:

• вартість товарів ідентичних (одноразових) на ринках одного класу/ виду;

• затрати на виробництво аналогічних товарів;

• ціни у каталогах незалежної фірми, прайс-листках, спеціальних виданнях, біржових котируваннях;

• результати товарно-вартісної експертизи.

Таким чином, урахування методів визначення митної вартості товару країни імпорту в процесі розробки сратегічних планів та прогнозів, тактичних дій дозволяють оцінити можливі вхідні митні бар’єри, які утворено національним законодавством з метою захисту вітчизняного ринку від проникнення товарів іноземного виробництва.

Згідно з діючим законодавством України, митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають кордон України, є в більшості випадків основою митного оподаткування.

Митні процедури

Митне оформлення імпорту товарів складається з декількох етапів:

І. Підготовчого (за прибуття товарів на кордон):

• увідомлення митного органу України;

• доставка товару, транспортування засобів, документації на них в місце, визначене митним органом;

• представлення товару / транспортних засобів в місце доставки (не < 30 хв.);

• складання декларації (бланк вантажної митної декларації).

ІІ. Первинного або реєстраційного (при першому оформленні подаються):

• свідоцтво про реєстрацію;

• засновницький договір, статут;

• підтвердження умовного банку про відкриття рахунку;

• контракт (оригінал і копію);

• довіреність на право митного оформлення вантажів посадовими особами.

ІІІ. Процедурного, що включає:

1. Оформлення вантажної митної декларації на товари, в т.ч.:

• документів, що засвідчують право на самостійне декларування товарів;

• транспортних накладних;

• документів, що підтверджують оплату чи її гарантію (копія платіжного доручення, касовий ордер, банківська гарантія);

• електронну копію ВМД;

• декларацію митної вартості й супроводжувальні документи;

• копію паспорта імпортної угоди;

• контракт;

• ліцензії, сертифікати;

• сертифікат країни походження товарів;

• опис наданих документів (в 2-х екз.).

Після перевірки правильності заповнення даних відбувається присвоєння реєстраційного номера.

2. Контроль за нарахуванням мит і платежів.

3. Перевірка товарів на предмет їх відповідності заявленим відомостям, передача товару.

Виявлення порушень митних правил призводить до затримання оформлення товарів, застосування санкцій аж до конфіскації.