2. Види посередників у зед

Посередники, що діють на міжнародних ринках, поділяються на такі категорії:

• комерційні представники: виконують доручення суб’єктів ЗЕД з пошуку комерційних партнерів, представляють їх інтереси при укладанні зовнішньоекономічних контрактів;

• комісіонери: сприяють за дорученням суб’єктів ЗЕД збуту й купівлі товарів шляхом укладання зовнішньоекономічних контрактів від власного імені та за рахунок клієнта;

• довірчі особи: сприяють за дорученням суб’єктів ЗЕД збуту й купівлі товарів шляхом укладання зовнішньоекономічних контрактів, але від імені й за рахунок клієнтів (довірителей);

• агенти: особа або організація, які приймають на себе певні зобов'язання по контракту, укладаючи їх як від власного імені, так й від імені та за рахунок клієнта;

• дистриб’ютери: оптові торговці, що збувають товари продавців шляхом укладання зовнішньоекономічних контрактів, отримуючи при цьому посередницьку винагороду.

Розрізняють два види торгівельних операцій. До першого належать операції, в яких торговий представник стосовно експортера виступає як покупець. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій розсуд на будь-якому зарубіжному ринку.

Назви таких посередників різноманітні, що зумовлено торговельними звичаями різних країн. У Великобританії та США вони дістали загальної назви купці (merchants), у Німеччині – хендлери. Найчастіше такий тип посередників називається дилерами. Вони займаються перепродажем товарів за свій рахунок і від свого імені, а прибуток від їх діяльності формується за рахунок різниці цін купівлі-продажу товарів.

До другого виду належать операції, за яких експортер і торговий представник підписують договір про продаж товарів на певній території. У Великобританії й США назви таких торговців – дистриб’ютори, у Німеччині – фетрагсхендлери. Вони займаються продажем товарів від власного імені й за власний кошт і відповідають за всі види ризиків.

Дистриб‘юторські угоди вигідні експортерам тим, що:

• дають можливість виходу на нові ринки та забезпечують на них рекламу його товару протягом встановленого в контракті терміну;

• укладаються з фірмами, які мають власну збутову мережу;

• супроводжуються договорами купівлі-продажу на постачання товарів;

• гарантують отримання агенту винагороди за товар одразу після його постачання.

Для дистриб‘юторів вигідність подібних договорів зумовлена його великою комерційною незалежністю, самостійністю щодо встановлення цін, а також дуже часто набуттям монопольного права на продаж товарів експортера на своїй території.

Поширення у міжнародній торгівлі набули комісійні операції, контрагентами в яких виступають комісіонер (посередник) і комітент. При здійсненні таких операцій комісіонери отримують право пошуку партнерів й підписання з ними контракту від свого імені, але за рахунок продавця чи покупця.

В договорах комісії обумовлюються:

• мінімальні та максимальні ціни при імпорті-експорті товарів;

• терміни постачання обумовлених партій товару;

• граничні технічні та якісні характеристики товару;

• розмір і порядок виплати комісійних винагород.

Важливою частиною таких договорів є викладення повноважень комісіонерів за комерційними й технічними умовами майбутніх угод.

Комісіонери несуть матеріальну відповідальність за збитки, спричинені перевищенням повноважень комітентів. Якщо комісіонер отримує замовлення на купівлю товарів від імпортера, то воно має назву індента, який може бути закритим і відкритим. При закритому інденті імпортер обумовлює не тільки обсяги, якість і терміни поставки, а й конкретизує бажану фірму виробника, а при відкритому надає комісіонеру право вибору продавця.

Договори комісії передбачають способи визначення розмірів і порядок виплати комітентами комісійних винагород (як правило, 1,5-3,5% від суми контракту).

Досить поширеною формою комісійних операцій є продаж товарів за умовами консигнації. Експортер постачає товари на склад посередника для реалізації на ринку. Консигнатор здійснює платежі консигнанту в міру реалізації товару зі складу.

Непродані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути консигнанту. Основною умовою консигнаційної угоди є збереження за комітентом права власності на товари до моменту їх реалізації покупцями.

Агентські операції у міжнародній торгівлі полягають: у дорученні однією стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що має назву агента, здійснення фактичних та юридичних дій, пов’язаних з продажем чи купівлею товару за рахунок і від імені принципала. Агент не підлягає прямому контролю та нагляду з боку принципала. Незалежність агента полягає в тому, що він може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду (2-5% від вартості контракту).

Повноваження агента:

• інформує принципала про кон‘юнктуру ринку;

• створює на ринку належну репутацію принципала та його продукції;

• здійснює післяпродажне обслуговування.

Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній участі не бере й не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в межах відповідальності, покладеної на нього агентською угодою, а також виконує функції повіреного.

У Великобританії сторони в агентській угоді звуться агент і принципал, у Німеччині, Австрії, Бельгії, Японії – торговий представник й підприємець, в Аргентині – повірений та довіритель.

Брокерські операції здійснюються професійними посередниками, які сприяють укладанню угод між зацікавленими сторонами. Такі посередники задіяні у збуті та купівлі товарів, але самі не виступають стороною угоди, вони лише надають необхідну інформацію сторонам, які приймають на себе зобов‘язання за угодою.

Брокер, на відміну від агента, не приймає на себе зобов‘язання перебувати у договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Його головне завдання полягає у тому, щоб знайти покупця для продавця і сприяти підписанню контракту між ними. Посередники такого роду в англо-американському праві називаються брокерами, німецькому – маклерами.

Брокерські, або маклерські операції з підготовки угод зводяться до надання замовнику комерційної інформації про стан ринку, пошуку контрагента та ведення з ними переговорів на основі отриманих від клієнта матеріалів, підготовки проекту контракту.

Винагороду за посередництво брокер одержує з тієї сторони, яка звернулась до нього першою. Така винагорода дістала назву брокерідж. Її розмір при товарних операціях коливається в межах від 0,25 до 3% вартості угоди.

Охарактеризовані види посередництва в чистому вигляді зустрічаються рідко. Найчастіше посередники представляють інтереси експортерів і імпортерів за багатьма видами товарів.