3. Оренда та лізинг в зовнішній торгівлі

У міжнародній практиці комерційної діяльності оренда й лізинг складають значну конкуренцію операціям купівлі-продажу в кредит.

Оренда – це процес надання майна (виробничих споруд, обладнання) у тимчасове використання за плату.

Об’єктами оренди в міжнародній практиці найчастіше є: авто, літаки, танкери, контейнери, відео, засоби зв’язку, основні фонди підприємств.

Виділяють такі види оренди: рентінг (оренда на строк 1-6 міс.), чертер (7-12 міс.), хайрінг (1-3 роки), лізинг.

Лізинг – довгострокова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення.

Враховуючи важливість лізингу для розвитку міжнародних економічних відносин та зовнішньоекономічної діяльності підприємств його використовують з різними цілями, виділяючи такі його види:

• виробничий та споживчий;

• рухомий й нерухомий;

• чистий та широкий;

• внутрішній й зовнішній;

• фінансовий та операційний і т.д.

Переваги лізингу: фінансові (незмінність платежів), інвестиційні (можливості нарощування власних коштів), організаційно-експлуатаційні (негайна експлуатація), сервісні (страхування, транспортування), обліково-бухгалтерські (зниження оподаткування).

Недоліки лізингу: складне проведення операцій й документальне оформлення; надлишкова вартість об’єкта лізингу, потреба лізингодавця у значному капіталі.

Питання для самоперевірки:

1. Розкрийте сутність поняття “зустрічна торгівля”.

2. Визначте особливості зустрічної торгівлі.

3. Які види зустрічної торгівлі ви можете виділити?

4. В чому полягає особливість толлінгу?

5. Як проходить викуп техніки, що була у використанні?

6. Що може виступати об’єктами міжнародної виробничої кооперації?

7. Розкрийте зміст міжнародної науково-технічної кооперації?

8. Які види оренди ви можете назвати?

9. Розкрийте сутність лізингової операції.

10. Визначте недоліки лізингу.

Тема 5. Міжнародні посередницькі операції

План лекції:

1. Посередництво в ЗЕД.

2. Види посередників у ЗЕД.

3. Положення посередників на ринку.

4. Посередницька винагорода.

1. Посередництво в зед

Здійснення та виконання зовнішньоекономічних контрактів, товарообмінних операцій може бути проведене двома шляхами: власними зусиллями й за допомогою посередників.

Торгівельне посередництво є дуже широким поняттям. Воно охоплює значне коло послуг і пошуку закордонного контрагента, підготовки та здійснення угоди, кредитування сторін і надання гарантій сплати товару покупцем, страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення заходів просування товарів на зовнішні ринки. Види й характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, що їх виконують посередники. Сьогодні посередницькі функції значно розширилися, що пов‘язано із зростанням ролі торговельно-посередницької ланки в міжнародній торгівлі. Розширилося й надання різноманітних видів послуг, серед яких слід виокремити:

• операції з організації збуту;

• транспортно-експедиторські операції;

• туристичні послуги;

• управління цінними паперами;

• брокерські й агентські послуги;

• операції з транспортування та страхування вантажів;

• фінансування торговельних операцій;

• надання технічних послуг;

• збір, обробка й надання інформації про стан і тенденції розвитку регіональних товарних ринків.

Посередники здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів. Згідно з цим й види операцій відповідають об‘єктам посередницької діяльності та типу ринку з його особливостями. Суб‘єктами торговельного посередництва є фізичні та юридичні особи, що можуть бути незалежними, частково незалежними і залежними. Залежність визначається територіальним, ціновим та іншими видами обмежень дій посередника з боку замовника.

Мета міжнародного посередництва за будь-яких умов залишається незмінною – отримання прибутку.

Функціями міжнародного посередництва в узагальненому вигляді можуть бути:

1. Пошук зацікавлених у товарі осіб.

2. Вивчення ринкового середовища, неперервний маркетинговий моніторинг.

3. Авансування виробників.

4. Надання фінансових гарантій виконання платежів та інших зобов’язань.

5. Сприяння в організації транспортування вантажів, їх розмитнення та страхування.

6. Технічне обслуговування товарів.

7. Реклама товарів з урахуванням національних особливостей ринку.

Для cуб’єктів ЗЕД використання досвіду міжнародних посередницьких структур створює передумови щодо отримання ними ряду переваг, зокрема:

1. Прискорення обіговості виробничого та торгового капіталу.

2. Орієнтація виробників на виробництво продукції.

3. Економія виробничого капіталу за рахунок нарощування прибутку.

4. Підвищення надійності товарообмінних операцій.

5. Підвищення ефективності здійснення зовнішньоторговельних операцій.

6. Підвищення конкурентноспроможності експортних товарів.

7. Підвищення ефективності збуту експортних товарів.

Комерційний успіх торговельно-посередницької фірми на світовому ринку залежить від взаємовідносин з виробником товару. Положення посередника на ринку має певне протиріччя: з одного боку, він як повноправний представник принципала залежить від нього, з іншого – він повинен мати достатній рівень самостійності. Залучення торговельного посередника, в послугах якого, як правило, зацікавлена фірма-експортер, дає змогу:

• запобігти інвестуванню значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-експортера або за кордоном;

• збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку в моменти поліпшення кон’юнктури за вищими цінами;

• звільнити експортера від багатьох операцій, пов‘язаних з реалізацією товару (доставка до країни-імпортера, сортування, пакування і т.ін.);

• скористатися капіталом торговельно-посередницьких фірм для фінансування угод як на основі короткотермінового, так і середньотермінового кредитування;

• проникнути на регіональні ринки деяких товарів, що майже монополізовані торговими посередниками і є недосяжними для встановлення прямих контактів зі споживачами.

Однак збут через торговельно-посередницькі фірми має й певні недоліки, які в основному полягають у втраті експортером безпосередніх контактів зі споживачами на зарубіжних ринках. Тому до посередника в міжнародній торгівлі висуваються вимоги, що і визначають його вибір:

1. Потенційний посередник не повинен представляти на цій території іншу іноземну або національну фірму, яка виробляє аналогічний товар.

2. Можливий партнер повинен мати адекватну матеріально-технічну базу.

3. Посередницька фірма повинна мати стабільний фінансовий стан, бездоганну ділову репутацію.

4. Залежно від характеру взаємодії між експортером і торговим посередником і функцій, які виконує торговий посередник, розрізняють: торгівельні, комісійні, агентські й брокерські операції.

5. Торгівельні здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Торговий посередник самостійно виступає стороною договору як з експортером, так і кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.

Таким чином, міжнародному посередництву в ЗЕД відводиться особлива роль, котра полягає в підвищенні дієвості експортно-імпортних операцій.