7. Торгівля продовольчими й товарами широкого вжитку

Торгівля продовольчими товарами має особливості, які визначаються неоднорідністю їх якісних характеристик, сезонністю виробництва й споживання, обмеженістю строків зберігання, наявністю та необхідністю гуртової й роздрібної мережі.

Враховуючи економічну значимість поставок продовольчих товарів, світовий ринок пред’являє до них високі вимоги щодо їхньої якості.

Держава регулює торгівлю продовольчих і товарів широкого вжитку шляхом:

• тарифних й нетарифних обмежень;

• встановлення монополії зовнішньої торгівлі;

• створення державних закупівельних компаній;

• оголошення торгів на довгострокові поставки;

• укладання міжурядових угод;

• субсидування, страхування тощо.

Промислові товари призначені для задоволення індивідуальних потреб, тобто для особистого споживання, називаються товарами широкого вжитку.

Товари широкого вжитку класифікуються за різними ознаками:

• за призначенням: одяг, взуття, миючі засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфумерія та косметика, аксесуари та прикраси тощо;

• за термінами використання (споживання): товари короткочасного використання (парфумерія, косметика, миючі засоби тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо);

• за характером попиту: товари повсякденного масового попиту (миючі та гігієнічні засоби, деякі види одягу, продукти харчування) та товари вибіркового (ексклюзивного) попиту (різні види апаратури, ювелірні та хутрові) вироби.

Основним каналом розповсюдження товарів широкого вжитку є роздрібна торгівля, де продавець (експортер) має можливість спілкування зі споживачами та отримання інформації щодо їх запитів, уподобань, рівня та динаміки попиту на товар тощо. Переважна більшість товарів широкого вжитку на світовому ринку реалізується через незалежні торгівельні компанії: агентські дома та їх фірми; багатопрофільні торговельні дома та їх фірми.

Частина виробників товарів широкого вжитку використовують можливості відповідних ТНК, створюючи з ними стратегічні альянси. Сутність таких союзів полягає в координації на довгостроковій основі виробничої та комерційної діяльності її учасників з метою скорочення виробничих і збутових витрат на підвищення конкурентоспроможності.

Великі промислові концерни використовують для реалізації своєї продукції мережу власних торговельних філій. Це притаманно фірмам, що виробляють товари високодиференційованої номенклатури та з великою питомою вагою витрат на маркетингові заходи.

Світовий ринок споживчих товарів поділяється на різноманітні сегменти, які утворюються різними категоріями споживачів з особливими національними або регіональними запитами, традиціями, уподобаннями, а також межами платоспроможного попиту. Тому умовою успішної торгівлі цією групою товарів є ретельне вивчення особливостей кожного із зарубіжних ринків та адаптація до його потреб існуючих уже в номенклатурі виробництва товарів, або розробка нових відповідно до існуючих вимог.

Успішний продаж товарів широкого вжитку на світовому ринку неможливий без відповідної рекламної підтримки. Причому реклама цих товарів повинна бути активнішою, ніж для сировинних товарів та обладнання. Вона має бути постійною та супроводжувати просування на ринок нових асортиментних партій.

У міжнародній торгівлі товарами широкого вжитку, як правило, перед початком масових поставок або укладання довгострокової угоди, крім рекламної компанії, проводять ще й тестові продажі товарів з метою виявлення реакції кінцевого споживача.

Отож, особливості формування ринків споживчих товарів залежать від запитів, уподобань, традицій, рівня зайнятості, доходу, платоспроможності населення.