Методики діагностики особливостей характеру:

1. Проективні методики

1. Психогеометричний тест. ( Досліджуваному пропонується 5 фігур: квадрат, трикутник, прямокутник, коло, зигзаг, серед яких потрібно обрати фігуру, що найбільш схожа на нього та написати її під №1. Серед тих фігур, що залишилися необхідно знову обрати найбільш близьку досліджуваному та написати її під №2. Так само нумерують інші фігури. Досліджуваному приписують характеристики, що належать фігурам №1 і 2, що стосується характеристик останньої за вибором фігури, то це риси, що відкидаються досліджуваним); тест ТіГр; тест «Дім, в якому я живу», методика «Твій колір та твій характер», «Намалюй свій характер». Досліджуваному пропонують 12 квадратів з невизначеними зображеннями, які він повинен домалювати.

1. Опитувальники (тест «Екстраверт ти чи інтроверт», методика експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості (на основі опитувальника Айзенка)

2. Психологічне дослідження акцентуйованості характеру.

Відповідно до теорії «акцентуйованих особистостей» існують риси особистості, які самі по собі ще не є патологічними, однак можуть за певних умов розвиватися в позитивному або негативному напрямку. Риси ці є як би загостренням деякій властивій кожній людині індивідуальних властивостей.

Як правило, акцентуйованість формується в підлітковому віці.

Для діагностики акцентуйованості використовується наступна діагностична модель:

1. Діагностика можливої наявності акцентуйованості, визначення її типу та можливої моделі поведінки (методика Лєонгарда, МПДО, тест Шмішека)

2. Діагностика нервово-емоційного напруження для з’ясування можливості реалізації визначеної моделі акцентуйованості в поведінці.

Чим більший ступінь нервово-емоційного напруження, тим більша вірогідність того, що досліджуваний буде поводити себе відповідно визначеного типу акцентуйованості. Для визначення нервово-емоційного напруження найчастіше використовують модифікований тест Люшера.

3. Виявлення сфер життєдіяльності досліджуваного, в яких реалізація поведінки за типом акцентуйованості є найбільш вірогідною. Найчастіше використовується методика «Настановче поле» Подмазіна.

Семінарське заняття 1

6.4 Діагностика психічних станів та емоційно-особистісної дезадаптації.

• Питання для обговорення

1. Характеристика методів та методик діагностики психічних станів особистості.

2. Оцінка самопочуття, активності та настрою.

3. Методика самооцінки психічних станів.

4. Діагностика агресивності в дитячому та дорослому віці (проективні методики, методика Басса-Дарки).

5. Оцінка рівня тривожності та соромʼязливості в дитячому віці.

6. Причини появлення та визначення страхів дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

7. Кольорова діагностика емоцій дитини Орєхової («Будиночки»). Процедура дослідження.

• Практична частина.

Самодіагностика рівня агресивності за допомогою методики Басса-Дарки.

• Індивідуально-дослідницькі завдання №1

Провести діагностику акцентуйованості характеру за допомогою комплексу методик:

1. Діагностика можливої наявності акцентуйованості, визначення її типу та можливої моделі поведінки (методика Лєонгарда, МПДО, тест Шмішека)

2. Діагностика нервово-емоційного напруження для з’ясування можливості реалізації визначеної моделі акцентуйованості в поведінці за допомогою модифікованого тесту Люшера.

3. Виявлення сфер життєдіяльності досліджуваного, в яких реалізація поведінки за типом акцентуйованості є найбільш вірогідною.

.

1. Орієнтовні теми для доповідей:

• Акцентуації особистості та проблема їх діагностики.

• Експериментальна психологія особистості.

• Інтегральне вивчення індивідуальності.

• Принцип відображеної суб’єктивності в психологічному дослідження особистості.

• Методи вивчення особистості.

• Типи особистості, специфіка діагностики.

• Психологічні дослідження індивідуальних відмінностей.