В. П. Іващенко

О. П. Безкопильний

Теорія і методика

фізичного виховання

Ч а с т и н а 2

Підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Черкаський національний університет

ім. Б. Хмельницького

В. П. Іващенко

О. П. Безкопильний

Теорія і методика

фізичного виховання

Ч а с т и н а 2

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту

Черкаси

2006

УДК 796 (07)

ББК 75.1

Рецензенти:

Доктор педагогічних наук, професор Л.В.Волков

(Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Г.Сковороди)

Професор, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання та спорту Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Ареф’єв В.Г.

Доктор педагогічних наук, професор О.Д. Дубогай

(Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту (лист № 14/18.2-1385 від 21.06.2005.)

Затверджено Вченою радою Черкаського національного університету імені Б.Хмельницького (протокол № 3 від 14.12.2004.)

Іващенко В.П., Безкопильний О.П.

Теорія і методика фізичного виховання: Підручник. Ч.2. – Черкаси: Видавництво ЦНТЕІ, 2006. – 420 с.

ISBN 966-7986-17-9

У підручнику фізичне виховання як соціальне явище розглядається в історичному плані і з позицій системного підходу. Розкриваються загальні закономірності фізичного вдосконалення людини і методика їх реалізації під час роботи з окремими віковими контингентами населення як у межах певних ланок системи фізичного виховання, так і у межах різних напрямів фізичного виховання.

Підручник призначений для студентів факультетів фізичної культури, аспірантів та фахівців з фізичного виховання загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів.

Автори висловлюють щиру вдячність випускнику факультету фізичної культури, майстру спорту з плавання Шатило Антону Антоновичу за спонсорську допомогу у виданні підручника.

УДК 796 (07)

ББК75.1

ISBN 966-7986-17-9

Частина друга Методика фізичного виховання

Починаючи виклад другої частини підручника, доцільно зазначити, що запропонована назва її “Методика фізичного виховання” є досить умовною, бо не можна зосередитися тільки на методичних питаннях взагалі, не торкаючись інформації теоретичного характеру, як не можна здійснювати тільки виклад теорії, залишаючи поза увагою методичні аспекти.

Запропонована назва означає, що в цій частині головна увага буде приділятися методиці, а точніше, тут буде показано, як загальнотеоретичні положення фізичного вдосконалення і оздоровлення людини використовувати стосовно роботи з окремими віковими контингентами населення країни як в рамках певних ланок системи фізичного виховання, так і в межах різних спрямувань фізичного виховання.

Розділ ХІІ

Фізичне виховання дітей

раннього та дошкільного віку

1. Динаміка розвитку організму дитини після її народження

Відомо, що з постійною швидкістю здійснюється так званий експоненціальний ріст – ріст всієї маси тіла, що спостерігається у таких простих організмів, як деякі види бактерій, і в недиференційованих тканинних культурах при постійних зовнішніх умовах. У більшості ж складних організмів швидкість росту змінюється з віком. Це відбувається через те, що в ході розвитку поряд з процесами росту відбуваються складні процеси диференціації тканин. Такий ускладнений ріст описується рівнянням параболічного росту, запропонованим І.І.Шмальгаузеном¹:

W = m  t^k, де W – маса тіла у віці t, m – маса тіла в початковий період дослідження (в кінці першої одиниці часу після початку росту), t – вік – час, за який маса тіла збільшується від m до W, K – константа росту – фактор інтенсивності росту.

Д иференціюючи це рівняння, визначають величину приросту для кожного вікового проміжку t:

Т оді істинна (відносна) швидкість росту Сw буде являти собою відношення цього приросту до маси тіла у віці t:

Звідки К = Cwt.

Проілюструємо у вигляді графіка, як змінюється константа росту з віком дитини (див. рис. 1).

К	t (роки)
4 3 2 1
	0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
	Рис. 1. Константа росту в післянатальному житті людини (хлопчики). Зведені дані2.

Як видно із графіка, ростові процеси протягом першого року життя сповільнюються, константа росту з 4,38 зменшується до 0,428. Далі інтенсивність ростових процесів збільшується, особливо від 13-ти до 14-років (пубертатний період). Константа росту сягає тут 1,50 одиниць, а потім різко зменшується до 0,48 одиниць, вказуючи на те, що у 18-річному віці ростові процеси фактично припиняються.

Впадає в очі те, що динаміка ростових процесів змінюється не плавно, а стрибкоподібно, являючи собою яскраву ілюстрацію одного із законів діалектики: переходу кількісних змін у якісні. Саме ця стрибкоподібність і дала підставу фахівцям, що вивчають онтогенез людини, відобразити його у вигляді певних періодів, кожний із яких характеризується своїми морфологічними, фізіологічними, моторними та психічними проявами.

Що стосується дошкільного віку, то його поділяють на такі періоди:

1-10 днів – новонароджений;

до 1 року – грудний вік;

1-3 – раннє дитинство;

4-7 – перше дитинство.

Вважають, що найбільш відповідальним, що потребує дуже великої уваги з боку дорослих, є перший період, особливо його перші 3 години і 3-4 дні. І ось чому.

1. Дитина починає дихати за допомогою легень.

2. З ліквідацією пуповини зразу ж змінюється кровотік - з’являється мале коло кровообігу (артеріальна кров тепер іде зверху, а не знизу).

3. Включається травна функція. В перші 24-28 годин відбувається заселення шлунково-кишкового тракту бактеріями, які надходять з їжею. Тому важливо, якою буде ця їжа.

4. Середовище проживання змінюється на сухо-повітряне, що може призвести до перегріву новонародженого.

5. Дитина втрачає материнський захист на біоенергетичному рівні, тоді, коли вона його найбільш потребує.

Дія цих факторів може призвести до дуже невтішних наслідків: великої смертності, закладання страху й агресивності на все життя, серйозних порушень у травній системі й багато чого іншого, що раптом проявляється у дорослому стані. Щоб їх уникнути, ні в якому разі не слід відривати дитину від матері, а з метою заселення шлунково-кишкового тракту необхідною мікрофлорою треба зразу ж годувати дитину материнським молоком.

У новонародженого переважає внутрішньоклітинне травлення (піноцитоз), яке через декілька днів замінюється на мембранне (активізованими на мембранах ферментами). Якщо молоко матері замінити іншим, то при піноцитозі у внутрішнє середовище будуть потрапляти чужі білки-антигени і виникати патологічні реакції. Окрім цього, в молоці матері багато лактози, частина якої забезпечує сприятливе середовище в кишечнику для розвитку молочнокислих бактерій. При використанні коров’ячого молока (в ньому білків вдвічі більше) і інших замінників, поряд з молочнокислим бродінням відбуваються гнилісні процеси. Гниє надлишковий білок коров’ячого молока, що призводить до самоотруєння і викликає дисбактеріоз.

До кінця першого року дитина уже може обходитись без ферментів, гормонів, антитіл, які вона отримує з материнським молоком. Можна вводити прикорм. Їжа повинна бути рідкою і включати структуровану воду. Тут необхідно дати невеличке пояснення. Справа в тому, що та вода, яку ми п’ємо, споживається організмом лише після її структуризації, для чого, звичайно, потрібна енергія. Якщо ж вода ще до вживання буде структурована, то цим самим буде зекономлено енергію, що може бути використана для забезпечення інших процесів в організмі. Така структурована вода міститься в овочах і фруктах. Отже, для прикорму ідеально підходять свіжо вижаті фруктові і овочеві соки. Чим старша дитина, тим більше в соках повинно бути м’якоті. Дуже добре, якщо мати спочатку потримає сік деякий час у себе в роті, це дозволяє злегка обробити його і знешкодити.

Дуже відповідальним з точки зору харчування є період раннього дитинства (1-3 роки). Саме в цей час може закладатися підґрунтя більшості шлунково-кишкових хвороб. Щоб таке підґрунтя не було створене, бажано при годуванні дитини не захоплюватися надмірно такими продуктами:

• Молоком. Сама природа перериває діяльність ферменту лактази.

• Кашами, борошняними виробами. Травна система дитини ще не досить потужна для засвоєння їх у великому об’ємі. При надлишковому їх споживанні організм наповнюється крохмалистою слиззю, яка є сприятливим середовищем для розмноження патогенних організмів, що викликають захворювання легень, горла, носа, діатез і т.д. У перспективі це сприяє виникненню нирково-камінних хвороб.

• Концентрованими білковими продуктами: м’ясо, яйця, сир. Білок ще погано розкладається ферментами дитини.

• Рафінованими і штучними продуктами: цукор, цукерки, печиво і т.д., які є ударним навантаженням на підшлункову залозу. Швидко всмоктуючись, вони потребують прив’язки: мінеральних солей, вітамінів і т.д. Все це береться із тканин самого організму: кальцій – із зубів, вітаміни – із печінки. В результаті псуються зуби, розладнується робота підшлункової залози.

• Різнохарактерними продуктами (наприклад, білковими і крохмалистими, білковими і сахаристими). Травній системі дитини ще важко впоратись з такими поєднаннями. Зразу доцільно дати дитині рідину, потім свіжу їжу із фруктів, овочів і тільки після цього щось білкове чи крохмалисте.