3. Загальна характеристика Версальського порядку: його основні риси та недоліки.

Версальська система – – це юридичне, міжнародно-правове оформлення результатів Першої світової війни та визнання після її закінчення нового співвідношення сил у повоєнному світі, а саме: послаблення Німеччини, ліквідація Австро-Угорської імперії і царизму в Росії, суттєве посилення США, Великобританії та Франції.

Це низка договорів, яка була підписана під час роботи Паризької мирної конференції 1919-1920 рр. учасниками форуму з Німеччиною та її головними союзниками в Першій світовій війні(Версальський, Сен-Жерменський, Нейісський, Тріанонський,Севрський, Лозаннський).

Версальська система передбачала територіальні, репараційні, військові, колоніальні постанови.

Ознаки Версальської системи МВ:

1.Розпад імперій;

2. Поява нових держав;

3. Перерозподіл колоній;

4. Формування регіональних підсистем міжнародних відносин внаслідок появи нових суб’єктів міжнародних відносин.

Новим елементом у повоєнному світі було намагання США відігравати керівну роль у міждержавних відносинах. В. Вільсон намагався дати раціональну відповідь на нові тенденції, а звідси такі його новації у міжнародних відносинах, як утворення міжнародної організації по збереженню миру – Ліги Націй.

Разом з тим, слід відзначити, що ось ці нові елементи у міжнародних відносинах не могли і не змінили їх імперіалістичного характеру. Боротьба з усім, що загрожувало традиційному функціонуванню системи, велась без коливань. Підтвердженням цієї думки може служити ставлення до радянської Росії, до революційного руху в Німеччині, до малих країн. Територіальний поділ світу, в цілому, здійснювався, як і раніше, не за принципами національної характеристики тієї чи іншої території, а по узгодженню інтересів великих держав. Досить чітко це проявилося в їх відношенні до народів Центральної та Південно-Східної Європи. Так, до складу Румунії були включені території з угорським і болгарським населенням, що надовго створило неприязні відносини між Румунією, Угорщиною і Болгарією. Все це робилося невипадково. Націоналізм на той час ставав потужною політичною силою. Тому-то роз'єднуючи народи, вони його послаблювали. В результаті, соціальні рухи переставали бути загрозою для капіталізму.

Чимало вигод від Версальської системи договорів одержала Великобританія. Під її управління перейшли найважливіші німецькі і турецькі колонії. Німеччина більше не могла бути її конкурентом. У Лізі Націй Великобританія мала практично 6 голосів (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський союз та Індія). Франція також одержала немало вигод від Версальської системи договорів. Вона набула нові колонії в Африці, суттєво посилився її вплив на вирішення європейських проблем. Цього вона досягла шляхом підписання цілої системи військово-політичних союзів з Бельгією, Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Югославією, а також утримуванням сильної сухопутної армії. Вирішальну роль Франція відігравала і в вирішенні репараційної проблеми, домоглася виділення їй 52% від загальної суми репарацій.