4. Основні етапи формування знання про літературу. Поняття метод, дискурс, літературознавчий напрям, літературознавча школа.

ТЛ. Зароджувалася в системі синкретичного філософського знання в пору античності, у 18 ст вона оформилася як мистецтвознавча дисципліна в естетичному вченні, а на початку 19 ст набуває статусу самостійної науки.

Основні етапи розвитку теорії літератури:

1)античний - (античність Греції та Риму; стародавній і середньовічний Китай, стародавня Індія);

2)давній – середні віки і Відродження (5-15ст); бароко і класицизм (друга пол. 16 – перша пол. 17 ст); просвітництво (кін 17 – поч. 18 ст.)

3)новий – 19 – перша пол. 20 ст.

4) новітній – друга пол. 20 – наш час.

Художній (або творчий) метод — це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу. Саме поняття «метод» означає спосіб пізнання, поняття художнього методу — спосіб образного пізнання дійсності. Категорія художнього методу є однією з наймолодших у теорії літератури: вона виникла на рубежі 20— 30-х років XX століття в радянському літературознавстві та естетиці. Дослідники не мають одностайної думки щодо природи художнього методу. «Одні вчені визначають його як сукупність художніх прийомів і засобів; другі — як принципи естетичного відношення мистецтва до дійсності, треті — як систему світоглядних спрямовуючих творчості» .

В історії літератури можна виокремити такі художні методи: барокко,

класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, символізм, модернізм.

Кожний художній метод (за винятком хіба що модернізму) має відповідний літературний напрям. Напрям користується певним методом, заснований на ньому. Літературний напрям — це конкретно-часовий визначник художнього методу. Адже метод як шлях художнього пізнання не обмежений часовими та географічними рамками, хоч і є історично зумовленим. Напрям же є спільністю митців на основі методу; він пов'язаний з певною добою та країною (країнами)

Художній метод — це не абстрактно-поняттєвий, але живий, образний регулятор творчої діяльності. Методи не є усталеними формами. Вони співіснують, взаємопроникають, збагачують один одного. Різні художні методи поєднуються і в окремому літературному напрямі, і в індивідуальному стилі письменника. Категорія методу покликана допомогти дослідникові у вивченні творчості окремих авторів, напрямів та епох, наближатися до розуміння закономірностей і парадоксів літературного розвитку.

Дискурс – (лат – міркування) – вербально розгорнуте міркування задля встановлення істини, конкретно-історична форма якого зумовлена культурною традицією реальності. Дискурс - це наділений значенням фрагмент усного чи писемного мовлення; фрагмент мовлення, що віддзеркалює соціальну, епістемологічну та риторичну практику групи; спроможність мови віддзеркалювати та обмежувати а також формувати комунікативний контекст. У структурному аналізі худ.тексту Д – весь мовний рівень, що оповідає про події.

Літературознавча школа - зорієнтоване на певну теоретичну (естетичну, філософську) концепцію угрупування науковців, що має своїх конкретних представників, відкрито маніфестує свої власні погляди, пропагує їх у наукових виданнях. Найменується за концептуальним, особистісним, географічним принципом.Напр: психологічна Ш, Ш. Веселовського, Тартауська Ш.