- •3. Інтеграція наук у вивченні художньої літератури.
- •4. Основні етапи формування знання про літературу. Поняття метод, дискурс, літературознавчий напрям, літературознавча школа.
- •5. Античні уявлення про мистецтво поезії.
- •6. Давній етап у розвитку літературознавства.
- •7. Літературознавство нового часу, основні школи хіх – початку хх ст.
- •8. Новітнє літературознавство (друга половина хх – початок ххі ст.): напрями, школи, тенденції.
- •10. Художня література як вид мистецтва, її специфічні ознаки, предмет, функціональні типи.
- •16/Образ як засіб і мета. Знакова природа літературно-художнього образу.
- •17. Єдиної класифікації л.-х. О. Немає.
- •18. Засоби творення літературно-художнього образу.
- •19.Комічні образи
- •22.Структура літературно-художнього твору
- •23. Тема (тематика),проблема лхт.Уявлення про мотив.
- •24.Ідейний зміст лхт.Література і політика. Уявлення про тенденційність.
- •28.Сюжет літературно-художнього твору, його внутрішня організація, функції і типи
- •30.Позасюжетні компоненти лхт.
- •31. Уявлення про текст та архітектоніку.
- •36. Засоби контекстуально-синонімічного увиразнення мовлення, уявлення про прості і складні тропи.
- •38. Звукова організація мови (фоніка)
- •40.Лірика як літературний рід, її види, жанрові різновиди
- •41.Епос як літературний рід, його види, жанрові різновиди
- •42. Драма як літературний рід, її види різновиди
- •43.Види мішаної форми(суміжні змістоформи)
- •44.Проміжні родо-жанрові утворення
- •2) Два рядки римуються, третій - холостий.
- •3) Два рядки римуються, третій - холостий, має риму аж в суміжній строфі:
- •64. Принципи і способи наукового вивчення літературно-художнього твору
- •65. Напрями, шляхи, види аналізу лхт
- •67. Системний підхід
- •68. Цілісність і поетика лхт
- •69. Літературний процес
- •70. Літературна епоха, її складові. Д.Чижевський про культурно-естетичні епохи(періоди) і літ.Процесі України
- •71. Зміст і структура лх напряму.
- •72. Уявлення про стиль у мистецтві й літературі.
- •73. Індивідуальний стиль письменника.
- •74. Літературний напрям і літературна школа.
- •75. Традиції та новаторство в літературі.
- •76. Бароко як літературно-мистецький напрям. Необароко.
- •77. Класицизм у літературі. Неокласицизм.
- •78. Сентименталізм.
- •79. Романтизм, його течії. Неоромантизм.
- •80. Реалізм, його течії. Неореалізм, сюрреалізм.
- •82. Модернізм як художня система.
- •83. Імпресіонізм, експресіонізм у літературі.
- •84. Художньо-експериментальні літературні стилі: футуризм, авангардизм і його течії, дадаїзм.
- •86. Проблема соціалістичного реалізму.
- •87. Внутрішні фактори розвитку літературного процесу.
- •88. Поняття взаємодії в літературному процесі, її різновиди.
- •89. Теорія автора в літературознавстві.
- •Образ читача в тексті:
- •35. Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення.
- •Застарілі слова
41.Епос як літературний рід, його види, жанрові різновиди
Епос -оповідна форма літератури. В епічних творах життя змальовується як щось зовнішнє по відношенню до автора і персонажів. Здається, що автор стоїть збоку і розповідає про те, що знає, бачив. З того, як письменник описує події, характери, можемо зробити висновок, як він ставиться до зображуваного.Події в епосі змальовуються як такі, що вже відбулися, тому про них розповідається у минулому часі. Теперішній і майбутній час використовується для надання динамічності і яскравості розповіді. Епічні твори пишуть здебільшого прозою. Усі вони мають розповідний характер.Форми розповіді в епічних творах — різні. Найбільш поширена форма — розповідь від третьої особи. Крім розповіді, в епічних творах є описи предметного світу, природи, побуту. До розповіді іноді "підключаються" авторські роздуми. Розповідь про події може супроводжуватися висловлюваннями персонажів, їх монологами, діалогами. Автор може характеризувати якісь моменти з життя персонажа, повідомляти про те, що відбувалося в різний час і в різних місцях.У епічних творах характери розкриваються в діях, вчинках, жестах, міміці, мові.Епос має три типи художньої форми: віршовий, прозаїчний і синкретичний.Види, жанри епосу.У народно-поетичній творчості існують такі види епосу, як казка, билина, народна дума, легенда, переказ.Казка — епічний твір, у якому розповідається про фантастичні події і пригоди героїв. Є казки, героїчні, соціально-побутові, фантастичні, сатиричні, гумористичні, казки про тварин тощо.Билина — епічна речитативна пісня, яку в княжі часи виконували народні співці-музиканти. Легенда -фольклорний або літературний твір, у якому є розповідь на фантастичну тему. Легенди мають різний зміст. До легенд відносять поширені у середні віки "житія" перших християн, "святих" подвижників і князів. їх читали в церквах, монастирях у дні свят на честь святих. Згодом з'явилися апокрифічні легенди з атеїстичними мотивами. Ці легенди були заборонені церквою.,Міфи з'явилися у той час, коли в людей було наївне безпосереднє уявлення про навколишній світ. Міф концентрує у собі поліаспектність людського світосприйняття. Він рівною мірою оманливий та істинний: він позначає наш безкінечний процес пошуку істинних знань. Міф — антитеза до наукового світосприйняття — адекватного, обгрунтованого, доведеного як істинне". Міфи відрізнялися від казок, бо казки вважалися плодом фантазії, і від легенд, бо в легендах були реальні історичні події і герої. Міф сприймався як щось ймовірне. Сучасні літературознавці вважають міф узагальнено-цілісним сприйманням дійсності, що характеризується синтезом реального й ідеального та виявляється на рівні підсвідомості. Під міфом розуміють стійку архетипну модель, яка оформлена в певних сюжетах, образах.Притча — алегоричне оповідання про людське життя моралізуючого характеру. Жанр притчі з'явився у фольклорі, він походить від аполога (казки про тварин). Епопея — розповідний вид, який був популярний до появи роману. Епопея бере початок у міфології та фольклорі. епопея має три конструктивні риси:1) предметом епопеї виступає національне епічне минуле, "абсолютне минуле", за висловом Ґете та Шиллера;2) джерелом епопеї слугує національне сказання, а не особистий досвід;3) епічний світ віддалений від сучасності, тобто від часу його оспівувача (автора і його слухачів), абсолютною дистанцією... Роман— великий епічний твір, у якому особисте життя людини змальовується у зв'язку із суспільним. У романі багато героїв і детально змальовуються їх характери, багатогранні зв'язки між собою та суспільством.Роман — багатоплановий епічний твір, у якому дійсність розкривається багатогранно. У романі — кілька сюжетних ліній, багато персонажів, які змальовуються у суспільних взаєминах і в побуті.Роман має складну композицію, у ньому використовуються розповіді, описи, авторські відступи, монологи, діалоги тощо.Новела— малий вид епосу. В українській літературі набули поширення такі жанри новели, як психологічна (В. Стефаник), соціально-психологічна, лірико-психологічна (М. Коцюбинський), лірична (Б. Лепкий), філософська, історична (В. Петров), політична (Ю. Липа), драматична (Григорій Косинка).Есе— жанр, який перебуває на стику художньої літератури і публіцистики. У ньому піднімається часткове питання. Есе характеризується великою суб'єктивністю. До есеїстики відносять різні твори: філософські, історичні, критичні, біографічні, публіцистичні, морально-етичні і навіть поетичні.Нарис — вид публіцистики, на межі мистецтва слова і журналістики. Пародія— жанр фольклору і сатиричної літератури, об'єктом якого є композиція, лексика, образи, стиль, напрям, твір письменника. Пародія — форма літературної боротьби. Вона використовує іронію, сарказм, жарт. Байка— популярний епічний твір світової літератури. Байка має сюжет, алегоричні образи, повчання, свій початок бере у фольклорі. Основою для багатьох байок стали народні казки про тварин.
