Загальна характеристика ринкових структур

Характерні ознаки	Структури ринку
	Досконала (чиста)конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм	Дуже багато	Багато	Декілька	Одна
Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний
Умови вступу на ринок	Дуже легкі	Порівняно легкі	Обмежені	Дуже складні
Контроль над цінами	Відсутній	Обмежений	Обмежений взаємозалежністю або значний	Значний або повний
Приклади	Сільське господарство	Виробництво одягу, взуття	Виробництво автомобілів, сталі	Місцеві підприємства комунальних послуг

Тема 7 Підприємництво в ринковій економіці

1. Підприємницька діяльність.

2. Кошти підприємств та їх кругообіг

3. Витрати і прибуток підприємства

1. Ринкова економіка базується на підприємницькій діяльності окремих економічних суб’єктів, насамперед підприємців, спрямованій на одержання прибутку в процесі підприємницької діяльності.

Підприємництво (підприємницька діяльність) – це самостійна ініціативна господарська діяльність громадян та їх об’єднань, спрямована на одержання прибутку.

Суб’єктами підприємницької діяльності є фізичні (приватні) особи, юридичні особи та держава.

Підприємницька діяльність охоплює такі основні сфери: виробництво, торгівлю, фінанси, посередництво, страхова справа та інновації.

Розрізняють три основні форми підприємництва: 1) індивідуальне; 2) колективне (господарські операції здійснюються колективним суб’єктом); 3) державне (підприємства, що перебувають повністю або частково у власності держави).

Основним агентом ринкової економіки та організаційно-економічною і правовою структурою підприємницької діяльності є фірма.

Фірма – це ділова і правова одиниця, яка володіє підприємством і веде на ньому господарську діяльність. Сучасна фірма може включати одне або кілька підприємств, що функціонують у будь-яких сферах народного господарства. У вітчизняному законодавстві не використовується прийняте у міжнародній практиці поняття “фірма”.

Підприємство – це самостійна господарська одиниця, яка використовує ресурси для виробництва товарів та послуг з метою одержання прибутку.

За формою власності підприємства поділяються на: 1) приватні (індивідуальні товариства та корпорації; 2) державні (засновані на державній власності); 3) комунальні (перебувають у власності відповідної територіальної громади).

За правовими формами організації приватні підприємства поділяються на: 1) одноосібне володіння (одноосібну власність); 2) партнерство; 3) корпорації (акціонерні товариства).

Одноосібне володіння - це підприємство, власником якого є одна особа чи сім’я, що самостійно веде справу у своїх інтересах, одержує весь дохід і повністю ризикує у бізнесі.

Партнерство – це вид підприємництва, яке базується на обєднанні майна (паїв) різних власників. Вони здійснюють управління підприємством, у відповідності із статутом, з метою забезпечення свої економічних інтересів.

Корпорація (акціонерне товариство) – це правова форма бізнесу, юридично відокремлена від конкретних осіб, які нею володіють (акціонерів); капітал корпорації формується в грошовій формі, корпорація має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості. Вона відповідає за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Із врахуванням юридичної відповідальності підприємства поділяються на: підприємства з повною, обмеженою і додатковою відповідальністю.

Підприємство з повною відповідальністю – це підприємство, засновники якого відповідають за зобов’язаннями як майном підприємства, так і особистим майном.

На підприємствах з обмеженою відповідальністю засновники відповідають лише майном підприємства.

На підприємствах з додатковою відповідальністю (командитне товариство) засновники підприємства відповідають за зобов’язаннями майном підприємства і частково особистим майном.

За національною належністю капіталу підприємства поділяються на: 1) національні (капітал належить підприємцям своєї країни); 2) закордонні (капітал є власністю іноземних підприємців); 3) спільні (капітал належить підприємцям двох або декількох країн).

З організаційної точки зору розрізняють наступні конкретні види підприємств: приватні, кооперативи, ТзОВ, малі підприємства, спільні підприємства, державні тощо.

В сучасних умовах виникнули нові форми підприємницької діяльності: лізинг, венчурне підприємництво, франчайзинг, технопарки та ін.

2. Функціонування підприємства вимагає наявності (володіння) певного капіталу (коштів). Капітал підприємства — це засоби вироб­ництва, інше майно та цінності, які використовуються в процесі виробництва.

Кошти підприємств здійснюють кругообіг і обіг.

Кругообіг коштів підприємств (капіталу) – це проходження ними трьох стадій (двох стадій обігу і стадії виробництва), перетворення його з однієї форми в іншу (грошову, продуктивну і товарну) і повернення у вихідну (грошову). Це можна виразити так:

(купівля засобі виробництва) (реалізація товарів)

де Г - гроші; Т - товар; ЗВ - засоби виробництва; РС - робоча сила; В – виробництво; ... - переривання процесу обігу при переході до стадії виробництва і від неї до стадії обігу; Т' - виготовлена для реалізації продукція; Г' - гроші від реалізації продукції; Г' = Г + Г, де Г - авансовані гроші; Г – приріст грошового капіталу. Як правило, він «капіталізується» - використовується для подальшого розвитку виробництва.

В залежності від особливостей функціонування капіталу у виробництві і способу переносу його вартості на вироблений продукт, він поділяється на основний і оборотний.

Основний капітал – це частка продуктивного капіталу, яка бере участь у багатьох виробничих циклах (кругообігах) і переносить свою вартість на вироблений продукт частинами, у міру зношення. Основний капітал включає будівлі, споруди, механізми, обладнання тощо. Вартість зносу основного капіталу компенсується амортизаційними відрахуваннями. Амортизація – це процес перенесення вартості основного капіталу на вартість виробленої продукції; відшкодування зносу основного капіталу.

Існують два види зносу основного капіталу — фізичний і моральний. Фізичний знос — матеріальний знос машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці в процесі виробництва. Моральний знос (старіння) основного капіталу — це знос унаслідок створення нових, прогресивніших і економічно ефективніших засобів праці.

Оборотний капітал – це частка продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на вироблений продукт повністю та бере участь в одному виробничому циклі (кругообігу). Він включає сировину, матеріали, комплектуючі тощо.

3. Процес виробництва - це процес використання виробничих ресурсів (факторів виробництва). Вартість ресурсів, використаних у процесі виробництва, є витратами виробництва.

Розрізняють витрати виробництва економічні і бухгалтерські.

Економічні витрати – це всі платежі, які повинні зробити фірми для забезпечення виробничого процесу. Економічні витрати включають:

• бухгалтерські (явні, зовнішні) витрати, тобто платежі, які здійснює підприємство зовнішнім постачальникам ресурсів.

• внутрішні (неявні, неоплачувані) витрати, тобто витрати, які несе підприємство, використовуючи власні виробничі ресурси;

Економічні витрати поділяються на короткострокові та довгострокові, тобто витрати, що здійснюються відповідно в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Короткостроковий період – це проміжок часу, протягом якого підприємство (фірма) не може змінити свої виробничі потужності, але він достатній для зміни кількості праці, сировини, матеріалів.

Довгостроковий період дозволяє підприємству змінити всі використовувані ресурси на продуктивніші (в тому числі виробничі потужності). Тривалість його залежить від специфіки виробництва, вартості обладнання та ін.

У короткотерміновому періоді витрати виробництва поділяються на: постійні, змінні, валові, середні та граничні.

Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від кількості виробленої продукції, вони мають місце і при нульовому обсязі виробництва. До них відносяться оплата праці керівників, платежі за оренду приміщень та землі, охорону підприємства та ін.

Змінні витрати перебувають у прямій залежності від обсягу виробництва. Вони включають затрати на сировину, паливо, комплектуючі, оплату праці робітників та ін.

Загальні (валові) витрати - це сума витрат на всі ресурси, які використовуються для виробництва продукції; вони дорівнюють сумі постійних і змінних витрат.

Середні витрати (собівартість) – це витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції; вони дорівнюють відношенню валових витрат до кількості виготовленої продукції.

Граничні витрати – це додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції.

Основною метою діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є отримання прибутку. Прибуток розраховується як різниця між валовим доходом і загальними витратами на виробництво та реалізацію продукції.

Валовий дохід – це загальна сума виторгу, яку отримує фірма від реалізації виробленої продукції і наданих послуг.

Розрізняють такі види прибутку: економічний, бухгалтерський та нормальний.

Економічний прибуток – це різниця між валовим доходом і економічними (явними і неявними) витратами виробництва.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між валовим доходом і бухгалтерськими (явними) витратами виробництва.

Нормальний прибуток – це мінімальний дохід, який повинен отримати підприємець, щоб залишатися у своєму бізнесі.

Величина прибутку підприємства дає змогу визначити ефективність його діяльності. Для цього найчастіше використовують показник рентабельності.

Рентабельність виробництва обчислюють як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обігових коштів (у відсотках).

Рентабельність продукції визначають як відношення прибутку до витрат виробництва, виражене у відсотках.