
- •Лабораторна робота № 1. Розробка матричних моделей
- •Лабораторна робота №2. Методи чисельного розв’язання нелінійних рівнянь
- •3.1. Відділення коренів
- •3.2 Уточнення коренів
- •3.2.1 Метод простих ітерацій
- •3.2.2. Метод половинного ділення
- •Лабораторна робота №3. Обробка результатів експериментів
- •2.1. Інтерполяція поліномом
- •2.2 Апроксимація
- •Лабораторна робота №4. Методи чисельного розрахунку визначеного інтегралу
- •4.1 Метод прямокутників
- •4.2 Метод трапецій
- •Лабораторна робота №5. Чисельне розв’язання диференційних рівнянь
- •5.1. Чисельні методи вирішення задачі Коші
- •5.2 Метод Ейлера
- •5.3 Метод Эйлера із проміжним виведенням результатів
- •З проміжним виведенням результатів
- •5 Рисунок 5.7 Схема алгоритму методу Ейлера для системи здр .4 Метод Рунге-Кутта
- •Лабораторна робота № 6. Метод золотого перетину в задачах однопараметричної оптимізації
- •Лабораторна робота №7. Метод монте-карло в задачах оптимізації
- •Лабораторна робота №8. Двовимірна оптимізація методами покоординатного та градієнтного спусків
- •Лабораторна робота №9. Визначення шляху мінімальної вартості методом динамічного програмування
Лабораторна робота №4. Методи чисельного розрахунку визначеного інтегралу
В
изначений
інтеграл є одним з важливіших понять
вищої математики. Він знаходить велике
різноманіття фізичних, геометричних
та інженерних додатків. Зокрема, інтеграли
використовуються при визначені роботи
механічних систем, площин геометричних
фігур, об’ємів тіл і багато іншого.
Рисунок
4.1.
Геометрична
інтерпритація визначеного інтегралу
Визначені інтеграли вивчаються в шкільній та вищій математиці (Рисунок 4.1).
(4.1)
Мета роботи. Ознайомитись з чисельними методами визначення інтегралу та навчитися використовувати їх на практиці: метод прямокутників, метод трапецій, та метод Сімпсона.
Нагадаємо декілька, відомих з вищої математики, понять, зв’язаних з визначеним інтегралом (докладне освічення цих питань можна знайти практично в кожному посібнику з інтегрального числення).
Рисунок 4.2.
На рисунку зображено графік функції
та схематично показані точки розбиття
,
а також точки
.
Визначення 4.1.
Розглянемо
функцію
на проміжку. Розіб’ємо
точками
такими, що
(
– натуральне число). Точки
називають розбиттям
відрізку
.
Нехай
,
.
Суму такого виду
(4.2)
називають інтегральною сумою Рімана.
Визначення 4.2. Кажуть, що функція інтегрована на проміжку , якщо при будь-яком виборі точок і точок існує кінцева границя інтегральних сум:
,
.
Число
називають визначеним
інтегралом
(або інтегралом
Рімана)
и позначають символом
.
Як видно з визначення, інтегральна сума залежить від вибору точок , точок і функції . Інтегрованість функції передбачає, що границя не залежить від вибору точок , .
Таким чином, згідно з визначенням інтегралу, справедлива асимптотична рівність
,
,
(4.3)
4.1 Метод прямокутників
Нехай
інтегрована на проміжку
функція (див. Визначення 2). Тоді
(див. формулу (4.3)). Покладемо
,
точки розбиття
,
де
в інтегральної сумі
отримаємо, так звану, формулу
прямокутників
(4.4). Іншими словами, в цьому методі крива
підінтегральної функції замінюється
ломаною лінією, що складається з
відрізків, які паралельні вісі абсцис
з послідуючим визначенням суми площин
отриманих елементарних прямокутників.
Наближене значення інтегралу визначається за формулою:
(y1+y2+...+yn)
=
,
де (4.4)
yі - значення f(xі) на початку кожного i-го відрізку; n – число відрізків інтегрування; a, b - нижня та верхня границі відрізків, на які розділено інтервал інтегрування; h=x
Рисунок 4.3. Геометрична інтерпретація методу прямокутників
Вхідні
параметри:
– кінці інтервалу інтегрування,
– число доданків інтегральної суми
Рисунок 4.4
Алгоритм
методу прямокутників
Фрагмент Basic-програми (Метод прямокутників)
a=...
b=...
n=...
h = (b-a)/n
s=0: x=a:
do while x<b
s=s+f(x)
x=x+h
loop
D = h*s:
print “D=”;D
Function f(x):
f = …
End Function