2. Основа слова. Характеристика основи слова.
3. Нульові (негативні) мореми.
4. Омонімія, синонімія, антонімія, багатозначність морфем.
Література: основна (2, 3, 4, 5, 7, 9, 12, 15, 16), додаткова (9, 16, 20, 31, 33), довідкова (3, 4, 6, 7, 12, 16).
1. Афіксоїд (напівафікс, словоелемент) – проміжна афіксоподібна морфема, що є частиною складного бо складноскороченого слова, здебільшого співвідносною з основою чи коренем, яка повторюється з тим самим значеннм у багатьох словах, наближаючись за словотвірною функцією до афіксів.
Афіксоїдам властиві:
функціонально-семантична близькість з афіксами;
генетично-семантичний зв'язок з коренями.
Афіксоїди як перехідний тип морфем поширені у складних словах. Це явище зумовлене залежністю творення складних слів від лексики і синтаксису. Головну роль при цьому відіграють основи та способи поєднаня останніх на ґрунті тотожних синтаксичних еквівалентів: грошолюб, життєлюб, ласолюб, людинолюб, правдолюб, працелюб; напівглухий, напівсліпий, напівправда.
Афіксоїди функціонально схожі з афіксальними морфемами. Не втрачаючи зв’язку з кореневими морфемами, вони подібно до префіксів чи суфіксів формують продуктивні словотвірні типи.
Афіксоїди поділяють на префіксоїди та суфіксоїди.
Префіксоїди – афіксоїди, що функціонально подібні до префіксів і займають їхню позицію в слові: півкласу, півшколи, пів’яблука; самоаналіз, самоскид, самопал; водоносний, водоочисний, водоплавний, водотривкий тощо.
Суфіксоїди – афіксоїди, що функціонально подібні до суфіксів і займають їхню позицію в слові: бензовоз, водовоз, зерновоз, лісовоз…; атомохід, тепохід,турбоелектрохід…; вертоліт, вітроліт, турболіт тощо.
2. Основа – це частина слова, з якою пов’язане лексичне значення і яка залишається після відкидання словозмінної морфеми.
Запровадження терміна «основа» пов’язане з ім’ям Петра Дячана («Методичная гамматика языка малоруского»).
За відсутності словозмінної морфеми у структурі слова, основа збігається зі словоформою: вгору, восени.
Основа може складатися:
тільки з кореневої морфеми (мор/е, тих/ий, пиш/е);
з кореня + афікса (над/вд/н/ий, перед/плат/н/а);
з двох або ільше кореневих морфем у різних комбінаціях з несловозмінними морфемами (ліс/о/степ, піш/о/хід/н/ий).
Основа, що має одну кореневу морфему, називається простою (некомпозитною); основа, яка має два або більше коренів, називається складною (композитною).
Розрізняють основу
словозмінну і словотвірну (основа без закінчення, до якої додаємо формант, що зумовлює утворення нового слова);
подільну (здатну поділятися на морфеми) і неподільну;
з вільним і зв’язаним значенням (яка містить зв’язаний корінь: замок, взутися);
мономотивовану (вовчисько від вовк) і полімотивовану (має кілька твірних: грішник від гріх і від грішний, і від грішити);
суплетивну (гарний – кращий, поганий – гірший) і несуплетивну (земл/я, земельн/ий);
афіксальні: префіксальні, суфіксальні, префіксально-суфіксальні тощо;
тверді і м’які (на основі кінцевого приголосного);
відкриті / закриті (ті, що закінчуються на голосний чи приголосний);
твірні (мам / а) / похідні (мамочк / а);
комплексна (2 і більше морфеми) та безафіксна (лише корінь);
неперервана (суцільна) та перевана (несуцільна, контактна: посварилися – закінчення «и» перервало основу);
не усічена / усічена (у морфемах якої у процесах словотворення відбулося усічення: рідкий – рідина).
3. Нульові морфми – морфеми, що не маають матеріального звукового вираження. Наприклад, нульова флексія (термін ввів Фортунатов) та нульовий суфікс.
Нульове закінчення (словозмінне) мають:
іменники жіночого і чоловічого роду у Н.в.: стіл, синь;
іменники та спільного роду у Зв.: невдах, бідолах;
іменники у родовому відмінку чоловічого та жіночого роду множини: селян, чобіт церков, шкіл;
прикметники типу зелен, дрібен, ладен (нульова флексія Н.в. однини ч.р.);
окремі дієслова у минулому часі: біг, постриг, товк;
дієслова наказового способу: встань, кинь, ляж;
у дієслівних словоформах на зразок «заслаб» виділяють дві негативні морфеми – суфікс минулого часу і закінчення чоловічого роду.
Нульовий суфікс (словотворчий) характерний для іменників та прикметників. Він трапляється у:
віддієслівних іменниках абстрактної дії: біг, хід, виступ, вибух;
іменниках жіночого роду (назвах абстрактної ознаки): блакить, вись, гниль, прозолоть;
іменниках жіночого роду, що називають дію чи стан, іноді предмет: вправа, вистава, їзда, погоня;
іменниках спільного роду типу маруда, шкандиба, причепа;
у композитних іменниках – назвах осіб, знарядь дії, абстрактної дії чи стану, місця: землекоп, землероб; криголам, лісовоз; землетрус, сінокіс; водоверть, чистовід;
прикметниках типу безвусий, безголовий, безногий;
прикметниках, утворених осново складанням, типу тисячоокий, товстостеблий.
Нульовими бувають також інтерфікси: всякчас, Новгород.
Для встановлення статусу нульової морфеми обов’язково є позиція в словозмінній парадигмі слова чи словотвірній системі мови.
4. АНТОНІМІЯ МОРФЕМ – здатність морфем вступати в антонімічні відношення: вийти – зайти, носик – носище.
ОМОНІМІЯ МОРФЕМ – здатність морфем бути тотожними за звуковою / графічною оболонкою, але різними за значенням: суфікс -ин- à „одиничність” (стеблина), „присвійність” (материн).
СИНОНІМІЯ МОРФЕМ – збіг за основним значенням морфем: префіксів (з’єднувати – поєднувати, спокій - супокій), суфіксів (горбок – горбик, глибина – глибінь), закінчень (братові – брату, шести - шістьом).
БАГАТОЗНАЧНІСТЬ МОРФЕМ – здатність морфем локалізувати два і більше значення. Наприклад, суфікс «ник»: 1) лиж/ник (вказує на особу, яка як любитель використовує певний предмет); 2) трикотаж/ник (особа, що виготовляє предмети як фахівець); 3) мод/ник (особа, яка звертає увагу на моду більше, ніж інші); пасіч/ник та ін.
ЛЕКЦІЯ № 5
Історичні зміни в морфемному складі слова
План: