ПРОГРАМОВІ ВИМОГИ З МОРФЕМІКИ І СЛОВОТВОРУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

1. Слово як об’єкт морфемного та словотвірного аналізів.

2. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови. Предмет і завдання морфеміки.

3. Морфема – мінімальна значуща частина слова.

4. Морф, аломорфи і морфема.

5. Варіанти морфеми.

6. Кореневі й афіксальні морфеми, функціональні відмінності між ними. Загальна характеристика.

7. Коренева морфема. Загальна характеристика.

8. Характеристика афіксальних морфем:

а) префікс, б) суфікс (нульовий суфікс), в) закінчення, г) постфікс,

ґ) інтерфікс,

д) конфікс,

е) уніфікс,

9. Афіксоїд (суфіксоїд та префіксоїд).

10. Основа слова. Характеристика основи слова.

11. Основні зміни в морфемній будові слова: спрощення, перерозклад, ускладнення.

12. Завдання та принципи повного морфемного аналізу слова.

13. Словотвір як учення про творення слів і загальні принципи їх мотивації.

14. Основоцентричний і формантоцентричний словотвір.

15. Твірна (похідна і непохідна) основа та словотворчий засіб (формант). Загальна характеристика.

16. Словотвірне значення.

17. Словотвірна модель.

18. Словотвірний тип.

19. Комплексні одиниці словотвору, їх характеристика:

а) словотвірна пара,

б) словотвірний ланцюжок,

в) словотвірна парадигма,

г) словотвірне гніздо.

20. Способи словотворення в сучасній українській мові. Загальна характеристика.

21. Неморфологічні способи словотворення:

а) лексико-семантичний спосіб словотворення,

б) лексико-синтаксичний спосіб словотворення,

в) морфолого-синтаксичний спосіб словотворення; його основні різновиди: субстантивація, ад’єктивація, прономіналізація, адвербіалізація.

22. Різновиди морфологічного способу словотворення:

а) суфіксальний

б) безсуфіксальний,

в) префіксальний,

г) префіксально-суфіксальний (конфіксальний),

ґ) постфіксальний,

д) інтерфіксальний,

е) основоскладання,

є) словоскладання,

ж) абревіація.

23. Завдання і принципи словотвірного аналізу слова.

24. Розвиток лексики української мови на сучасному етапі і засоби словотворення.

Плани лекційних занять

ЛЕКЦІЯ № 1

Вступ. Морфеміка як розділ мовознавчої науки

План:

1. Слово як об’єкт морфемного та словотвірного аналізів.

2. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови. Предмет і завдання морфеміки.

3. Морфема – мінімальна значуща частина слова.

Література: основна (2, 4, 5, 7, 9, 12, 15, 16); додаткова (16, 20, 31, 33),

довідкова (3, 4, 7, 12, 16).

1. Слово вивчають у різних аспектах. Окремі з них – морфемний та

словотвірний. Морфеміка і словотвір – це взаємозв’язані, але різні дисципліни. Вони мають свої одиниці, закономірності сполучування та пристосування морфів у словах, структурні особливості. Від глибини усвідомлення морфемної підсистеми мови залежить розуміння словотвірної і семантичної будови слова, його зв’язку з іншими лексичними одиницями.

Морфеміка як наука виділилась порівняно недавно. Є багато праць у

галузі морфеміки, проте ґрунтовно цю проблему досліджують Є. Карпіловська та Н. Клименко.

У морфеміці вивчають морфемну будову слова, приципи морфемного аналізу. У словотворі вивчають словотвірну структуру слова і способи словотворення: наприклад, слово «підказка»

під (префікс) каз (корінь) к (суфікс) а (закінчення) – морфемний аналіз;

підказати підказка – суфіксальний спосіб словотворення.

Для того, щоб ділити слова на морфи, виводити морфемну структуру слова, необхідно знати правила виділення морфем, які морфеми мають вільне значення, а які зв’язане, а також те, що деякі морфеми є унікальними, а деякі перехідними, афіксоїдами – префіксоїдами чи суфіксоїдами.

Зупинимось детальніше на співвідношенні морфемної і словотвірної структури слова.

Морфемна структура слова – це закономірна єдність частин, розташованих у певній послідовності.

Завдяки мрфеміці і словотвору наш словниковий склад – відкрита система.

І в морфеміці, і в словотворі – регулярні відношення. Наприклад, у словах «квасолина», «картоплина» суфікс «ин» вказує на одиничний предмет. Інший приклад:

казати

до писати

р обити.

Морфеміка і словотвір пов’язані з усіма мовознавчими науками, а також із когнітологією, прагматикою, соціолінгвістикою тощо.

У морфеміці вивчають передусім морфеми, їх варіанти; у словотворі – словотвірні моделі, комплексні словотвірні одиниці, способи словотворення.

Словотвірна модель – це схема або формула побудови слова: « префікс + дієслово недоконаного виду» (Р + Y нед. виду) – «доказати».

І морфеміку і словотвір можна розглядати з погляду синхронії і діахронії.

Оскільки між словотвором і морфмікою є відмінності, то й виникла потреба рогдядати слово у двох аспектах: морфемному і словотвірному.

Морфемний аналіз Словотвірний аналіз

Мудр (кор.) ість (суф.) + нульове зак.

м удрий мудрість (морфолог., суфіксація).

Таким чином, при морфемному аналізі основний акцент ставимо на морфемах, а при словотвірному – на твірній основі і словотворчому засобі (форманті).

2. Термін «морфеміка» використовується у двох значеннях:

1) це наука, що вивчає поділ слова на морфеми, формальні семантичні відношення між ними; 2) сукупність морфем, що виділяютьс в словах і використовуються в мові за певними законами сполучуваності: дорога, дорозі.

Об’єкт морфеміки – морфеми і морфемні структури слів

У морфеміці вивчають:

1) поділ слова на морфеми;

2) виділення у словах морфів;

3) склад морфем, їхні класи за роллю в слові, за значенням, за походженням, за ступенем поширеності;

4) сукупність морфемних структур та розподіл їх за частинами мови (кожна частина мов має свої морфеми);

5) закони конструювання морфемних структур.

Складниками морфеміки є:

1. морфотактика, яка вивчає правила формальної семантичної та стилістичної сплучуваності: зоренятко, вітренятко;

2. морфонологія, яка вивчає звукові зміни в морфемному складі слова (особливо на морфемних швах: празький).

Морфеміка є розділом граматики, тому що її одиниці, зокрема афікси, служать для вираження і словотвірних, і граматичних значень, наприклад, хлопець, водиця, білявий.

Морфеміку розглядають з погляду синхронії і діахронії. Таким чином, морфеміка – це окрема самостійна дисципліна, яка має свій предмет вивчення.

3. Термін «морфема» (від гр. morhe – вигляд, форма) означає найменшу значущу частину слова (Енц., 342).

Морфема – це найменша неподільна значуща одиниця мови;

елементарна, мінімальна одиниця мови, формально не подідільна в межах одного слова, але подільна за семантикою.

Цей термін вперше в українському мовознавстві в 1907 р. вжив Є. Тимченко.

• Морфема – двостороння одиниця – вона має значення та матеріальне вираження: синюватий - -юват- виражає значення прикметника і неповноу вияву ознаки;

• Морфема існує тільки у складі слова і є його найменшим компонентом, який наділений значенням;

• Вона не має синтаксичної автономності;

• Морфема – це родове поняття, яке охоплює такі видові: корінь, префікс, суфікс, конфікс, інтерфікс, постфікс, флексія.

Отже, морфеми поділяються на кореневі та афіксальні.

• корінь – основна обов’язкова морфема, афіксальні – службові; вони доповнюють і уточнюють його значення;

• характерна особливість усіх морфем – це їхня відтворюваність і повторюваність у мові (морфема з тим самим значенням зустрічається у ряді слів, принаймні у двох): дощик, столик, носик – суфікс -ик, нульове закінчення;

• морфемі притаманне денотативне (кореням), структурне, стилістичне (у різних стилях), експресивне (позитивне чи негативне заарвлення); класифікаційне (дієвідміни, відміни, розряди слів), диференційне (імпортувати – експортувати), конфігуративне (здатість одного з елементів сполучатися з іншим) значення;

• є синкретичні морфеми, що водночас виражають ріні граматичні значення, наприклад, прикметникове закінчення вказує на рід, число, відмінок;

• за характером виявлення морфеми увають сегментними (вираженими звуковими відрізками), нульовими (хід, зелень) і суперсегментними (несегментними, що розрізняють слова і форми слів): замок – замок, землі – землі;

• морфеми мають валентні характеристики: а) з вільним / зв’язаним значенням; б) їм властива полісемія (викладач = діяч, приймач = предмет), омонімія (зима – писати), синонімія (українець – грузин), антонімія (зайти – вийти);

• морфеми є продуктивні і непродуктивні (мир, вир, жир, дар; царівна, князівна, сотниківна);

• морфеми є питомі і запозичені (гідро, аеро, аква, анти, контр).

Таким чином, морфема – це найменша неподільна значуща одиниця мови, яка виступає як носій лексичного чи граматичного знаень, регулярно відтворюється відповідно до законів мови; це узагальнений тип конкретного значення.

ЛЕКЦІЯ № 2

Кореневі та афіксальні морфеми. Загальна характеристика

План: