7.3. Міжнародні організації з питань митної справи

Специфіка митних відносин, з одного боку, полягає у тому, що національне митне законодавство неминуче набуває міжнародно-правового значення, а з іншого боку, збільшує потребу у міжнародно-правовій регламентації митної справи. Зупинимося на розгляді системи взаємодії держав з митних питань саме на постійній та колективно організованій основі у міжурядових організаціях відповідного профілю.

Першу міжнародну митну організацію було створено в 1890 р. Вона мала назву Міжнародний союз для публікації митних тарифів (Брюссель) і виконувала скоріше інформаційні, ніж організаційні функції, в той же час була прийнята конвенція з такою ж назвою. Окремі питання в сфері митного законодавства (спрощення митних формальностей, зведення до мінімуму заборон та обмежень у зовнішній торгівлі, співробітництво в боротьбі з контрабандою) вирішувались на Женевських конференціях 1923 та 1928 рр. та у 30-ті роки ХХ століття Лігою націй. 16 грудня 1949 року також в Брюсселі було підписано Протокол про внесення змін до Конвенції про створення Міжнародного союзу для публікації митних тарифів і з цього заходу по суті і розпочалося співробітництво держав з митних питань. Це був вагомий крок на шляху до лібералізації міжнародної торгівлі, хоча лише на стадії її інформаційної доступності, що і було, як вже зазначалося, основною метою Союзу – оперативна інформація шляхом публікації митних тарифів різних країн. Учасники Конвенції також були зобов’язані повідомляти про очікувані зміни тарифів. Довгий час ця організація залишалася єдиною організацією митного характеру.

У 1947 році в період створення ГАТТ, почав функціонувати створений тринадцятьма державами Європи Митний комітет для порівняльного дослідження різних аспектів митної справи, у тому числі митних процедур в країнах-учасницях, для стандартизації цих процедур, створення єдиної товарної номенклатури, а також для прийняття єдиних правил оцінки товарів для митних цілей. В результаті до кінця 1950 року було підготовлено три проекти конвенцій, що стали основою сучасного міжнародного митного права.

Заснуванню міжнародної організації з митних питань сприяла одна із розроблених конвенцій - Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва (РМС) – постійно діючого міжнародного органу (15 грудня 1950 року). Конвенція набула чинності 4 листопада 1952 року. Мета утворення РМС – це не лише створення виконавчого апарату, необхідного для втілення в життя конвенцій, вироблених під егідою організації, остання наділена достатньо широкими повноваженнями з тим, щоб „забезпечити більш високий рівень узгодженості митних систем та посилити вивчення проблем, що виникають в ході розвитку та покращання митної техніки та митного законодавства”.

Функціями ради є:

- підготовка проектів конвенцій та поправок до конвенцій, а також винесення рекомендацій відносно їх прийняття зацікавленими урядами;

- забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання та процедур;

- співробітництво з іншими організаціями з питань, що входять до компетенції Ради та ін.

Діяльність Ради розпочалася з роботи 1 сесії 1953 року в Брюсселі, на першому засіданні були присутні представники 17 держав-членів Ради: Австрії, Бельгії, Франції, Німеччини, Греції, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Туреччини, Великобританії зокрема. Радянський Союз став членом ради у 1991 р. У 1997 році у складі організації налічувалося 132 держави. Україна приєдналася до Конвенції 19 червня 1992 року і є повноцінним її членом.

Отже, якщо в момент створення РМС складалася лише з західноєвропейських держав, то потім вона перетворилася на дійсно універсальну за складом учасників митну організацію, що займається виключно митними питаннями. Широке географічне представництво обумовило роботу за регіональним принципом: (1) Північна Африка, Близький та Середній Схід; (2) Західна та Центральна Африка; (3) Східна та Південна Африка; (4) Далекий Схід, Південна та Південно-Східна Австралія і Океанія; (5) Південна, Північна, Центральна Америка та Карибський басейн; (6) Європа.

З жовтня 1994 року РМС було перейменовано на Всесвітню митну організацію (ВМО).

Гармонізація митних процедур здійснюється в рамках Всесвітньої митної організації , яка дає такі рекомендації:

- визначення митною службою своїх цілей і засобів їх досягнення;

- ревізія митних процедур з метою скасування неефективних або зайвих;

- широке використання інформаційних технологій, включаючи перехід до представлення митної документації на електронних носіях;

- поступове розширення практики міжнародного визначення технічних стандартів тощо.

Бюджет ВМО формується із внесків країн-учасниць, які складають: США – 25%, Японія – 17%, Німеччина – 8%, Італія – 5%, Франція – 5%, Канада – 3%, Іспанія – 2%, Україна – 1,72%.

Засідання ВМО відбувається один раз на рік, кожна держава представлена одним делегатом. Рішення приймаються 2/3 голосів присутніх членів ВМО. Щорічно на сесії обирається Президент, Віце-президент і Генеральний секретар. Офіційна мова – англійська, французька.

Організаційна структура має такий вигляд: генеральний секретаріат, фінансовий комітет, політичний комітет, комітет з номенклатури, комітет щодо системи гармонізації, комітет з цін, комітет з оцінки товарів з митними цілями, комітет з навчання і оцінки, постійні технічні комітети.

Основна функція роботи генерального секретаріату – це координація дій Ради Митного Співробітництва. Вироблення Брюссельської номенклатури, Гармонізованої системи опису і кодування товарів здійснювалося двома органами – Комітетом з номенклатури і Комітетом з оцінки товарів з митними цілями за допомогою Постійного технічного комітету.

Основне завдання комітету з номенклатури – розробка загальних принципів класифікації товарів в національних митних тарифах, спрощення співставлення мита, ведення переговорів щодо тарифів, забезпечення однозначності класифікації товарів у національних митних тарифах. Діяльність комітету з оцінки товарів з митними цілями спрямовується на досягнення максимальної однозначності при оцінці товарів, спрощення ведення переговорів щодо митних тарифів і спрощення співставлення зовнішньоторговельної статистики шляхом уніфікації бази для оцінки товарів. Постійний технічний комітет вирішує в основному питання, які стосуються безпосередньо митних процедур.

У 1995 році ВМО прийняла стратегічний план розвитку світової митної організації, що реалізується в таких напрямах, як гармонізація правил визначення походження товарів, уніфікація використання системи кодифікації товарів, впровадження кодексу митної оцінки, прийняття програми боротьби з порушеннями положень митного законодавства, допомога і співпраця з кранами, які щойно організовують митну службу або здійснюють її реформування.

Україна бере участь у наступних угодах, підписаних на рівні ВМО: Конвенції про створення РМС, Митній Конвенції про контейнери, Міжнародній Конвенції про безпеку контейнерів, Митній Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із використанням книжки МДП, Конвенції ООН з боротьби із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, Міжнародній Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародній Конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах, Міжнародній Конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства.

У підписаній у 1994 році Україною Угоді про партнерство і співробітництво з Європейським співтовариством у статті 76 „Митниця” зафіксовано, що метою співробітництва є забезпечення виконання усіх положень, що мають бути прийняті щодо торгівлі на основі взаємної вигоди та досягнення зближення української митної системи з митною системою ЄС. Зокрема, передбачається: обмін інформацією, удосконалення методів роботи, запровадження об’єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа, взаємозв’язок між транзитними системами ЄС та України, підтримку введення сучасних митних систем, організацію семінарів і навчальних циклів.

Співробітництво України з іноземними державами та міжнародними організаціями з митних питань здійснюється у таких основних формах:

- участь у відповідних багатосторонніх угодах з митних питань;

- членство у Всесвітній митній організації;

- укладання двосторонніх угод з зацікавленими державами про співробітництво та взаємодопомогу у митний справах;

- фактичне, без офіційної участі у відповідних угодах, дотримання загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації і кодування товарів, митних режимів, митної статистики та інших форма і стандартів;

- забезпечення виконання існуючих міжнародних угод України з митних питань.