Література

1. Артемов Н. Финансово-правовое регулирование внешнеторговой деятельности. - М.: ОООМЦУПЛ. - 1999.- 479с.

2. Борисов К.Г. Международное таможенное право: Учеб. Пособие.- М.: Из-во РУДН, 1997

3. Ершов А. Международные таможенные отношения: Учебное пособие.- СПб.: ИВЭСЭП, 2000.- 207с

4. Основы таможенного дела: Учебник / Под общ. Ред. В.Г. Драганова. -М.: ОАО «Из-во»Экономика», 1998

5. Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні: теорія та практика. - К.: АТ»Август», 1999.- 295с.

6. Турбан Г.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. - Мн.: Высшая школа, 1997.- 207с.

Тема 6. Порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товару

Ключові терміни: митний контроль, митне оформлення, митний режим, вантажно-митна декларація, декларування, дозвільні документи

Тема охоплює питання:

• Призначення та особливості проведення митного контролю

• Характеристика системи митного оформлення

• Сутність та систематизація митних режимів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

6.1. Призначення та особливості проведення митного контролю

Діяльність митних органів України пов’язана із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, речей, валюти, цінностей, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм національних нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України.

Основні завдання і напрямки організації митного контролю:

- підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

- аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення їх ефективності;

- запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;

- організація взаємодії митних органів зі службами прикордонного, санітарного, фітосанітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здісненні митного контролю та ін.

Митний контроль здійснюється шляхом: перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; митного огляду; обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон; усного опитування громадян та посадових осіб підприємства; перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України; перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюють ЗЕД; огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де можуть знаходитися товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю тощо.

Спеціальні види митного контролю:

- ветеринарний контроль полягає у використанні системи заходів щодо пропуску через митний кордон України товарів тваринного походження;

- карантинний контроль проводиться при експорті та імпорті насіння і рослинної продукції;

- екологічний контроль здійснюється Державною екологічною інспекцією Міністерства екології і природних ресурсів в пунктах пропуску через державний кордон;

- гомологічний контроль – роботи пов’язані із експертною оцінкою якісних та вартісних показників природних та штучних дорогоцінних каменів органічного утворення, напівдорогоцінних та декоративних каменів.

Митний контроль здійснюється під час:

- ввезення на митну територію України товарів з метою їх вільного використання з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон;

- вивезення за межі території України товарів з метою вільного використання – з моменту ввезення товарів у зону митного контролю і подання необхідних для митного контролю документів на дані товари і до вивезення їх за межі митної території;

- тимчасового ввезення товарів на митну територію України – з моменту ввезення і до вивезення за межі митної території;

- тимчасового вивезення товарів за межі митної території України – з моменту пред’явлення митниці товарів та інших предметів і необхідних для митного контролю документів на такі товари та інші предмети і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення через територію України;

- транзиту через територію України – ввезення в Україну і до вивезення з України.

Одним з напрямків організації митного контролю є розробка і запровадження в дію технологічних схем митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до вимог митних правил, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність за їх порушення. Такі дії можуть класифікуватися митними органами у двох напрямах:

1. Контрабанда – це переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або приховування від митного контролю, вчинене у великих розмірах особою або групою осіб, а також незаконне переміщення через кордон історичних і культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів.

2. Порушення митних правил – це протиправна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка визначається встановленими митними правилами і за яку передбачено відповідальність згідно Митного кодексу України.

Митному контролю підлягають усі товари, що переміщуються через митний кордон України. Він передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення дотримання законодавчих норм у сфері митно-тарифних відносин.

У пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням з прикордонними військами встановлюють зони митного контролю. Пункт пропуску – це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах, з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Пункти пропуску класифікуються: за категоріями – на міжнародні, міждержавні та місцеві; за видами сполучення – для автомобільного, залізничного, морського, пішохідного, повітряного, поромного та річкового транспорту; за характером транспортних перевезень – на пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські; за режимом функціонування – на постійні і тимчасові; за часом роботи – на цілодобові та такі, що працюють у визначений час.

Пункти пропуску відкриваються (закриваються) за рішенням Кабінету Міністрів України. Міністерство закордонних справ доводить відповідну інформацію до відома дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, дипломатичних представництв та консульських установ України. Рішення КМУ про відкриття (закриття) пунктів пропуску оприлюднюються через засоби масової інформації. Обов’язковою умовою для прийняття рішення щодо відкриття пунктів пропуску є наявність договору України з відповідною суміжною державою. Назва пункту пропуску, як правило, визначається за назвою адміністративно-територіальної одиниці (населеного пункту, місцевості), на території або поблизу якої він розташований.

У разі загрози занесення і розповсюдження на території України або іноземної держави особливо небезпечних інфекційних хвороб за рішенням КМУ сполучення може бути тимчасово обмежено або припинено. Діяльність тимчасово закритих пунктів пропуску відновлюється після усунення обставин, що призвели до їх закриття, в тому ж порядку, за яким приймалося рішення про їх тимчасове закриття.