4.4. Роль товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності в системі митного регулювання

З підйомом зовнішньої торгівлі в середині ХІХ століття постала проблема уніфікації номенклатури товарів з метою співставлення результатів зовнішньої торгівлі з митними цілями. Перший міжнародний статистичний конгрес 1853 року у Брюсселі виробив рекомендації щодо уніфікації товарних номенклатур різних країн з метою узагальнення статистики у сфері міжнародної торгівлі. У 1980 р. міжнародний конгрес з митних правил, що відбувся у Парижі, також акцентував увагу на важливості вирішення проблеми уніфікації номенклатури.

Більшість країн світу публікували номенклатуру тих товарів, які мали найбільшу значущість для зовнішньої торгівлі. При цьому одні країни класифікували їх за алфавітною ознакою, а інші – за критерієм походження. І лише через 60 років було сформовано першу товарну номенклатуру. Двадцять дев’ять країн світу у 1913 році підписали в Брюсселі конвенцію про те, що, зберігаючи для своїх публікацій національні класифікації та товарні номенклатури, вони зобов’язуються складати і передавати спеціально створеному Міжнародному бюро зовнішньоторговельної статистики дані за єдиною класифікацією і товарною номенклатурою.

Перша Брюссельська товарна номенклатура складалася з п’яти розділів, які включаючи в себе 186 базисних товарних позицій:

1. Живі тварини – сім товарних позицій (1-7).

2. Продовольчі товари та напої – сорок дві товарні позиції (8-49).

3. Сировина і напівфабрикати – сорок дев’ять товарних позицій (50-98).

4. Голові вироби – вісімдесят чотири товарні позиції (99-182).

5. Золото і срібло, необроблені золоті та срібні монети – чотири товарні позиції (183-186).

Недостатня деталізація номенклатури спонукала до створення нової товарної номенклатури, яка отримала назву - Мінімальний перелік товару для статистики світової торгівлі. ЇЇ особливістю було те, що товари розбивалися на підмножини залежно від виду матеріалу, з якого вони виготовлені. Цю товарну номенклатуру було опубліковано у 1938 р., всі товари були розподілені на 17 розділів, розділи в свою чергу були розбиті на 50 груп і 256 базисних товарних позицій. Час від часу мінімальний перелік товарів для статистики світової торгівлі доповнювався та доопрацьовувався і в деяких країнах світу став основою національних класифікацій.

До 90-х років найбільшого розповсюдження в системі митного регулювання міжнародних економічних відносин отримали три класифікаційні системи:

• Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн-членів РЕВ (була підготовлена Відділом статистики Секретаріату Ради і видана у 1962 році і використовувалася як основний класифікатор у сфері міжнародних економічних відносин Радянським Союзом до 1991 року);

• Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН (була представлена Статистичною комісією ООН 12 липня 1950 року, мала низку недоліків);

• Номенклатура Ради Митного Співробітництва або Брюссельська митна номенклатура (почала діяти з 1955 року, використовувалася переважно країнами Західної Європи).

Ці міжнародні номенклатури були побудовані на основі різних класифікаційних критеріїв і мали різний ступінь деталізації товарообігу. Це значно ускладнювало можливість співставлення даних товарної структури експортно-імпортних операцій.

Розробка Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС) почалася у 1970 році і набула чинності з 1 січня 1988 р. Як базу для розробки ГС було використано 13 різних номенклатур. Кожна держава, що брала участь у розробці ГС, мала можливість внести свої пропозиції щодо опису товарів, цифрового коду товарів, приміток до номенклатури.

Нині ГС використовують понад 100 країн світу, а на її основі здійснюється майже 100% світової торгівлі. Це багатоцільовий класифікатор товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі. Використання ГС дало змогу: спростити складання комерційних і митних документів, полегшити їх комп’ютерну обробку, зекономити витрати на діловодство, спростити облік і зіставлення даних щодо зовнішньої торгівлі та ін.

Основними елементами номенклатури ГС є система класифікації і система кодування. Система класифікації має шість ступенів: розділи (21), групи (99), підгрупи (33), товарні позиції (1241), підпозиції (3553), субпозиції (5019). У ГС для позначення розділів і підгруп використовуються римські цифри, для позначення груп, товарних позицій і субпозицій – арабські. Відповідно до системи класифікації товари групуються за такими ознаками: походження; функціональне призначення; хімічний склад; вид матеріалу, з якого виготовлений товар.

Для формування груп у номенклатурі ГС використовується принцип послідовності опрацювання товарів – від сировини до одержання напівфабрикатів і готових виробів.

У товарній номенклатурі ГС використовується шестизначне кодування, перші дві цифри означають товарну групу, перші чотири цифри товарну позицію, п’ята і шоста цифри субпозицію відносно одного і того товару.

Шестизначний код товару в НГС
Х	Х	Х	Х	Х	Х
Група
Товарна позиція
				Товарна субпозиція

Рис.4.2. Структура коду згідно ГС.

Для забезпечення практичного використання ГС для більшості країн 14 червня 1983 р. у Брюсселі було підписано Міжнародну Конвенцію про ГС. У ній розглянуто мету створення ГС, сферу її застосування, відпрацьовано правовий механізм використання ГС країнами – учасницями Конвенції, їх зобов’язання, порядок роботи з подальшого вдосконалення системи.

Розробка і прийняття ГС стали початком нового етапу в історії стандартизації міжнародних класифікаційних систем, відкрили широкі можливості для розвитку співпраці в даній сфері. До 1998 р. до Конвенції приєдналося 86 держав, які на підставі ГС розробляють свої товарні номенклатури і митні тарифи. Так, наприклад, Комбінована номенклатура Європейського Співтовариства (КН ЄС) будується на основі ГС. У цьому випадку шестизначний код товару за ГС доповнюється сьомим і восьмим знаками, система кодування товарів в КН ЄС включає коди ГС і, крім цього, додаткову деталізацію субпозицій ГС до восьми знаків. У результаті КН ЄС містить цифрові восьмизначні коди субпозицій, перші шість знаків яких відповідають кодам ГС.

У Радянському Союзі була затверджена Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), що використовувала систему 9-значного кодування. Перші вісім знаків коду повинні були відповідати КН ЄС, а дев’ятий знак спочатку призначався для віддзеркалення в класифікації і кодуванні товарів національних особливостей союзних республік. ТН ЗЕД була покликана повністю замінити ЄТН ЗТ РЕВ, яка, внаслідок особливостей своєї побудови, вже не відповідала сучасним вимогам і не забезпечувала зіставлення даних про зовнішню торгівлю на міжнародному рівні.

В Україні використовується українська класифікація товарів ЗЕД (УКТЗЕД), основу якої становить Гармонізована система опису і кодування товарів. Десятизначний цифровий код УКТЗЕД складається з таких елементів: перші шість цифр означають код товару за ГС, ті самі шість цифр плюс сьомий і восьмий знаки утворюють код товару за КНЄЕС, дев’ята і десята цифри (поки що у всіх випадках „0”) призначена для можливої деталізації в майбутньому тих чи інших товарних позицій з урахуванням інтересів України.

Код товару відповідно до УКТЗЕД (10 знаків)
Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х
Код товару відповідно до ГС (6 знаків)						Додаткова деталізація ЄС (7 і 8 знаки)
Код товару відповідно до КНЄЕС (8 знаків)								0	0

Рис. 4.3. Структура коду товару в УКТЗЕД України.

Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими для підприємств і громадян.