4.3. Митна вартість і порядок її визначення

У системі митного оподаткування використовується поняття фактурної вартості. Фактурна вартість – це сума, яка фактично виплачена або підлягає виплаті за товар, або має компенсуватися зустрічними поставками і фіксується у рахунку – фактурі, що подається до оплати. Величина фактурної вартості та склад витрат, що її формують, визначаються умовами зовнішньоекономічного контракту.

Різниця між митною і фактурною вартістю полягає у різній функціональній значущості.

Митна вартість є основою для системи митного оподаткування, а фактурна вартість є основою системи валютного контролю, а також базою для розрахунку митної вартості. Тому митна вартість розраховується у національних грошових одиницях, а фактурна – у вільно конвертованій валюті, яка зазначена у рахунку – фактурі.

Митна вартість використовується для інших митних цілей:

- ведення митної статистики;

- стягнення штрафів та застосування санкцій;

- перевірка обґрунтованості ціни товару.

Митна вартість – це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетинання митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його за її межі.

У даний час більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, використовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості – Брюссельську або Гаттівську. Лише невелика кількість країн, що не відіграють значної ролі у зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні методики визначення митної вартості товарів.

У 1950 році за ініціативою країн Західної Європи укладено Конвенцію про створення уніфікованої методології визначення митної вартості, підписану в Брюсселі. Брюссельська митна вартість визначається як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладається між незалежними продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку, визначеної на умовах CIF у місці перетинання митного кордону країни – імпортера). Гаттівська митна вартість виникла в результаті підписання в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних угод, що проходили під егідою ГАТТ у 1979 р.

Митна вартість може визначатися на основі:

1) використання документів, що надаються декларантом – рахунок-фактура, специфікація, товарно-транспортна накладна, сертифікат походження товару, банківські документи;

2) використання цінової інформації, що є в розпорядженні митних органів – дані офіційної періодики;

3) висновків експертних організацій.

Митна вартість = ціна закупівлі товарів + витрати з транспортування + комісійні і брокерські + плата за використання об’єктів інтелектуальної власності.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів або за наявності обґрунтованих сумнівів митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів. Крім того, митні органи можуть звертатися за довідковою інформацією до таких організацій, як Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, Торгово-промислова палата України, Інститут судово-медичної експертизи, інші експертні організації.

Експертний висновок цінової експертизи товару додається до митного оформлення, але має довідковий характер, оскільки остаточне рішення покладається на працівників митниці. При виникненні суперечностей необхідно провести вартісну оцінку товару у відділі тарифів та митної вартості.

Методологічна схема вартісної оцінки товарів включає в себе систему методів митної оцінки.

1. За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (ґрунтується на ціні угоди). На практиці слід максимально використати перший метод, лише коли остаточно встановлено, що він не може бути використаний, то переходять до інших методів.

2. За ціною угоди щодо ідентичних товарів. Під ідентичними товарами розуміють товари, однакові з товарами, що підлягають оцінці, у тому числі й за такими параметрами: фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна походження, виробник. Незначними вважаються розходження – розмір, етикетки, колір. Ціна угоди з ідентичними товарами приймається за основу для визначення митної вартості, якщо: ці товари продані для ввезення на територію України, ввезені одночасно або не раніше ніж за 90 діб до ввезення оцінюваних товарів, ввезені на тих самих комерційних умовах і приблизно в тій кількості, що й оцінювані товари.

3. За ціною угоди щодо подібних товарів. Під подібними розуміють товари, які мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає змогу їм виконувати ті самі функції, що й оцінювані товари. Враховують такі параметри – фізичні характеристики; матеріали, з яких виготовлені товари; функції і сфера застосування; комерційна взаємозамінність.

4. На основі віднімання вартості. Цей метод використовується, якщо оцінювані ідентичні або подібні товари продаються на території України у незмінному вигляді. За основу береться ціна одиниці товару, з якої віднімаються: витрати на виплату комісійних, страхування, навантаження, розвантаження; суми імпортного мита, податків та зборів, що підлягають сплаті в Україні; звичайні витрати, понесені в Україні.

5. На основі додавання вартості. Митна вартість визначається з урахуванням витрат виробництва цих товарів, до яких додаються сума прибутку і витрат, характерних для продажу оцінюваних товарів в Україні. Застосування цього методу можливо, якщо продавець і покупець є взаємозалежними і можна отримати інформацію. У зв’язку з цим даний метод потребує особливо ретельної перевірки.

6. Резервний метод. Його прикладами є: (1) оцінка на підставі інформації, якою володіє покупець або митний орган щодо цін угод зі ввезеними товарами; (2) гнучкість відносно терміну ввезення ідентичних або однорідних товарів; (3) гнучкість відносно термінів продажу на внутрішньому ринку та вигляду завезених товарів при відніманні вартості.