4.2. Характеристика митного тарифу

Нерідко виникає проблема отримання узагальнених характеристик митного тарифу країни. Це потребується для порівняння торговельного режиму різних держав, аналізу загальних тенденцій зміни торговельного режиму протягом певного часу, визначення ступеня захисту внутрішнього ринку країни за допомогою тарифних засобів, що є важливим показником закритості або відкритості внутрішнього ринку.

Виділяють декілька узагальнених показників, які характеризують митний тариф з різних сторін. Як правило, вони широко використовуються в практиці торговельних переговорів і для характеристики торговельного режиму в межах СОТ.

Кількість товарних позицій – важливий показник тарифу, що характеризує наскільки диференційовано регулюється імпорт по відношенню до окремих товарів. Від кількості товарних позицій залежать можливості потоварної диференціації ставок тарифу і можливості вибіркового впливу на імпорт за допомогою тарифних інструментів.

Важливим є те, що чим більше товарних позицій в тарифі, тим більше можливостей у даної країни для маневрів в ході переговорів по узгодженню взаємних тарифних поступок.

Розвиненість товарної номенклатури є непрямим показником рівня розвитку системи зовнішньоторговельного регулювання в країні. Для країн з нерозвиненою системою регулювання характерні слабо деталізовані імпортні тарифи.

Середній рівень ставок митного тарифу використовується у двох основних варіантах: незважена середня – проста незважена середня арифметична ставка тарифу та зважена середня – середня зважена арифметична ставка тарифу.

Незважена середня ставка тарифу – найбільш простий показник. Для його розрахунку не вимагається додаткових статистичних даних. Незважена середня визначається як відношення суми ставок мита до числа товарних позицій:

t_cp = (4.1)

де t_cp - середня незважена ставка тарифу;

t_1, ... , t₁- ставки тарифу за окремими тарифними позиціями

n – кількість тарифних позицій

Даний показник дає загальну уяву про переважаючу величину ставок тарифу. Головна його перевага - простота розрахунків. Основний недолік полягає у тому, що він не враховує реальну структуру торгівлі. Тарифні ставки, якими обкладаються товари, малозначимі для торгівлі даної країни або взагалі не представлені в імпорті, справляють на величину остаточного показника такий самий ефект, як і ставки, що застосовуються для важливих імпортних товарів. Тому даний показник можна з успіхом застосовувати до тих країн, в імпорті яких відсутні яскраво виражені значні товарні статті, а питома вага всіх товарів приблизно однакова.

Середня зважена ставка тарифу – найбільш універсальний показник. Для розрахунку вимагаються статистичні дані по імпорту за тією номенклатурою товарів, за якою побудований імпортний тариф. Зважена середня ставка тарифу визначається як відношення суми добутків тарифних ставок та відповідних ваг до суми використаних ваг:

t_ср.в = (4.2)

де t_ср.в – середня зважена ставка тарифу;

t₁ , ... , t_n – ставки за окремо взятими тарифними позиціями;

w₁, … , w_n - вага, що відповідає окремим товарним позиціям.

Перевагою зважених величин є те, що вони враховують реальну товарну структуру торгівлі та вплив рівня окремих ставок на величину загального показника пропорційно ролі того чи іншого товару. В якості ваги можуть використовуватися різні показники в залежності від мети дослідження.

Найчастіше в якості ваги застосовуються показники питомої ваги відповідного товару в імпорті країни. Отриманий у даному випадку результат показує, яка середня величина номінального тарифу, що реально застосовується до імпорту з урахуванням його товарної структури. Цей показник характеризує середню величину номінального тарифного бар’єру на шляху імпортних товарів. Цей варіант середньої зваженої ставки тарифу є найбільш універсальним, він найбільш придатний для загальної характеристики торговельної політики країни в області імпортних тарифів.

Рідше в якості ваги використовують показники питомої ваги відповідних товарів у сукупному обсязі національного виробництва. В даному випадку отриманий показник буде характеризувати значення тарифних бар’єрів для національної промисловості та сільського господарства (показує значення тарифної системи для національного виробництва). Однак на практиці такий показний досить складно розрахувати.

У тому випадку, коли ставиться задача оцінити величину тарифного бар’єру по відношенню до товарів, які ввозяться з будь-якої країни або групи країн, в якості ваги використовують питому вагу товару в імпорті з цієї крани або групи країн (наприклад, питома вага товарів в імпорті Японії із США). Такий показник характеризує величину тарифного бар’єру по відношенню до певної країни або групи країн. Найбільш часто він застосовується при аналізі торгових відносини між промислово розвинутими та країнами, що розвиваються.

Максимальний рівень ставок тарифу (пікові ставки тарифу) – характеризує загальний діапазон розкидання ставок тарифу та показує наскільки жорстка політика може проводитися даною країною по відношенню до окремих товарів. Цей показник корисно доповнювати даними про те, яка частка імпорту підпадає під дію максимальних ставок.

Питома вага товарів, що користуються режимом безмитного ввозу – важливий показник ступеня відкритості внутрішнього ринку. Найбільш повно структуру ставок тарифу за їх рівнем можна охарактеризувати, якщо підрахувати до якої частки імпорту застосовуються ставки різного рівня. Зручніше всього це робити, якщо робити ставки тарифу на окремі діапазони, наприклад, від 0 до 5%; більше 5%, але менше 10%; більше 10%, але менше 30% і т.д. в залежності від особливостей тарифу та мети дослідження.