143. Ентальпія (теплоємність) вологого повітря характеризує:

1. Кількість (вміст) теплоти, віднесену до 1 кг сухого повітря та з урахуванням водяної пари, що перебуває в ньому.

2. Температуру конденсації насиченої водяної пари при певній вологоємності повітря.

3. Масову кількість водяної пари, що фактично знаходиться у вологому повітрі та віднесена до максимального вмісту пари у насиченому повітрі за однакової температури.

4. Масу водяної пари (кг), що міститься у вологому повітрі і віднесена до 1 кг абсолютно сухого повітря.

Л-1, с. 215

144. Швидкість сушіння вимірюється в:

1. ?С /(м²·с).

2. Кг вологи /(м·с²).

3. Кг вологи /(м²·с).

4. Кг вологи /(м·с).

Л-, с. 11

145. Відносну вологість повітря звичайно визначають за допомогою спеціального приладу:

1.Ротаметра.

2.Термометра.

3.Манометра.

4. Психрометра.

Л-1, с. 216

146. Розчинення – процес міжфазної дифузійної взаємодії речовин в системі:

1. Тверда фаза – рідина.

2. Тверда фаза – газ.

3. Газ – газ.

4. Газ – рідина.

Л-1, с. 337

147. Розчинення твердої речовини в розчиннику припиняється:

1. При досягненні критичної температури проведення процесу.

2. При досягненні рівноважної концентрації речовини в розчині за заданих умов процесу.

3. При досягненні поточної концентрації речовини в розчині за заданих умов процесу.

4. При досягненні максимальної температури проведення процесу.

Л-1, с. 338

148. Розчинення завжди супроводжується:

1. Зміною забарвленості розчину.

2. Поглинанням або виділенням тепла.

3. Підвищенням тиску пари розчинника над взаємодіючою системою.

4. Зниженню тиску пари розчинника над взаємодіючою системою.

Л-1, с. 360

149. Розчинена речовина може бути відновлена з розчину і отримана у твердому стані методами:

1. Екстракції.

2. Адсорбції.

3. Кристалізації.

4. Мембранного розділення.

Л-1, с. 336

150. Підвищення температури протікання процесу сприяє:

1. Зниженню в'язкості розчину.

2. Зменшенню швидкості дифузії на міжфазній границі.

3. Підвищенню в'язкості розчину.

4. Зменшенню швидкості руху молекул.

Л-1, с. 13

151. Залежність рівноваги вмісту компонента в газовій фазі і в рідині в процесі адсорбції за заданої температури називається:

1. Ізобарами адсорбції.

2. Ізохорами адсорбції.

3. Ізотермами адсорбції .

4. Адіабатами адсорбції.

Л-1, с. 275

152. Використання сушіння в полі струменів високої частоти в порівнянні з конвективним сушінням дозволяє:

1. Зменшити витрати на сушіння.

2. Збільшити швидкість сушіння.

3. Зменшити швидкість сушіння.

4. Зменшити коефіцієнт теплопередачі.

Л-1, с. 245

153. У відстійниках осідання відбувається в:

1. Ламінарному режимі .

2. Перехідному режимі.

3. Турбулентному режимі.

4. Автомодельному режимі.

Л-1, с. 69

154. Границі режимів осідання частинок визначаютьсявеличиною критерію:

1. Архімеда.

2. Прандля.

3. Рейнольдса.

4. Грасгофа.

Л-1, с. 69

155. Фактична продуктивність центрифуги:

1. Більша, ніж теоретична продуктивність.

2. Дорівнює теоретичній продуктивності.

3. Може бути більшою або меншою, ніж теоретична продуктивність, залежно від конструктивного виконання центрифуги.

4. Менша, ніж теоретична продуктивність.

Л-1, с. 77

156. Для проведення процесу екстрагування в системі «тверді тіла – рідина» використовують:

1. Тарільчані екстрактори.

2. Похилі екстрактори.

3. Насадкові екстрактори.

4. Розпилювальні екстрактори.

Л-1, с. 314

157. Для проведення процесу екстрагування в системі «рідина – рідина» використовують:

1. Насадкові екстрактори.

2. Шнекові екстрактори.

3. Ротаційні екстрактори.

4. Стрічкові екстрактори.

Л-1, с. 328

158. Пневматичне сортування здійснюється за рахунок дії:

1. Потоку повітря.

2. Потоку рідини.

3. Потоку зерна.

4. Потоку в’язких матеріалів.

Л-1, с. 383

159.Гідравлічне сортування відбувається в результаті різниці густини:

1. Матеріалу і рідини.

2. Газу і рідини.

3. Газів.

4. Рідин.

Л-1, с. 384

160. До пресів безперервної дії відносять:

1. Пневматичні преси.

2. Гідравлічні преси.

3. Гвинтові преси.

4. Шнекові преси.

Л-1, с. 388

161. Дробарки використовують для:

1. Дрібного і колоїдного подрібнення.

2. Тонкого і колоїдного подрібнення.

3. Дрібного і тонкого подрібнення.

4. Крупного і середнього подрібнення.

Л-1, с. 366

162. Процес організації примусового руху потоку середовища уздовж криволінійної поверхні в нерухомому апараті для розділення пило-газових середовищ має назву:

1. Відцентрове фільтрування.

2. Циклонний процес.

3. Центрифугування.

4. Псевдозрідження.

Л-1, с. 80

163. Примусове обертання ротора-барабана разом із середовищем, що знаходиться в ньому, з великою кутовою швидкістю щодо його осі має місце в процесі:

1. Відцентрового фільтрування.

2. Осадження.

3. Відцентрового осадження.

4. Псевдозрідження.

Л-1, с. 75

164. Фактор розділення у відцентровому поліпоказує, у скільки разів:

1. Сила тяжіння більша відцентрової сили.

2. Виштовхувальна сила більша сили тяжіння.

3. Відцентрова сила більша сили тяжіння.

4. Відцентрова сила більша виштовхувальної сили.

Л-1, с. 76

165. Машини для подрібнення повинні забезпечувати:

1. Максимальне пилоутворення.

2. Мінімальне пилоутворення.

3. Високий коефіцієнт теплопередачі.

4. Низький коефіцієнт теплопередачі.

Л-1, с. 366

166. Молоткові дробарки відносяться доподрібнюючих машин:

1. Роздавлювальної дії.

2. Розмельної дії.

3. Розривної дії.

4. Ударної дії.

Л-1, с. 369

167. Відповідно до закону Ребіндера витрати енергії на подрібнення залежать:

1. Від розмірів подрібнювальних частинок.

2. Від розмірів одержаних частинок.

3. Від зміни величини загальної площі поверхні частинок .

4. Від величини еквівалентного діаметра частинок.

Л-1, с. 364

168. Для зменшення витрат енергії на подрібнення:

1. Подрібнений продукт необхідно повторно направити на подрібнення.

2. Подрібнений продукт необхідно негайно вивести із дробарки.

3. Вихідний матеріал необхідно швидко направити на робочі органи.

4. Вихідний матеріал необхідно повільно перевести на робочі органи.

Л-2, с. 25

169. Колони насадкового типу заповнюються:

1. Ситчатими тарілками.

2. Одноковпачковими тарілками.

3. Кільцями Рашига .

4. Багатоковпачковими тарілками.

Л-1, с. 284

170. Для конденсації флегми найчастіше використовують:

1. Пластичні теплообмінники.

2. Спіральні теплообмінники .

3. Кожухотрубні теплообмінники.

4. Барометричні конденсатори.

Л-1, с. 169

171. Використання перегонки під вакуумом дозволяє:

1. Збільшити вихід важколетких компонентів.

2. Багаторазово використовувати тепло.

3. Не використовувати тепло.

4. Зменшити вихід летких компонентів.

Л-2, с. 245

172. Проста перегонка здійснюється в:

1. Ректифікаційних колонах.

2. Насадкових колонах.

3. Кубових апаратах.

4. Екстракційних апаратах.

Л-1, с. 250

173. Ковпачкові тарілки відрізняються:

1. Простотою виготовлення.

2. Високим коефіцієнтом корисної дії.

3. Високим коефіцієнтом теплопередачі.

4. Значними затратами гріючої пари.

Л-1, с. 173

174. До контактних пристроїв правильного типу відносять:

1. Клапанні тарілки.

2. Одноковпачкові тарілки.

3. Багатоковпачкові тарілки.

4. Ситчаті тарілки.

Л-1, с. 262

175. Барометричні конденсатори відносять до:

1. Поверхневих.

2. Плівкових.

3. Змішувальних.

4. Зрошувальних.

Л-1, с. 173

176. Для отримання конденсатів цінних парів використовують:

1. Конденсатор змішування.

2. Поверхневі конденсатори.

3. Повітряні калорифери.

4. Конденсатні колонки.

Л-1, с. 169

177. Для виділення крапельок рідини з вторинних парів при випарюванні використовують:

1. Конденсатори змішування.

2. Поверхневі конденсатори.

3. Парові сепаратори.

4. Відцентрові центрифуги.

Л-1, с. 192

178. До трубчатих теплообмінників відносять:

1. Спіральні.

2. Пластинчаті.

3. Кожухотрубні.

4. Оболонкові.

Л-1, с. 126

179. Пластинчаті теплообмінники характеризуються:

1. Високою металоємністю.

2. Низьким коефіцієнтом теплопередачі.

3. Високим коефіцієнтом теплопередачі.

4. Наявність перемішувальних пристроїв.

Л-2, с. 128

180. Багатокорпусні випарні установки використовуються з метою:

1. Збільшення коефіцієнта теплопередачі.

2. Зменшення поверхні теплообміну.

3. Зменшення витрат гріючої пари.

4. Зменшення витрат вторинної пари.

Л-1, с. 178

181. Основою апаратів для зворотного осмосу та ультрафільтрації є:

1. Фільтрувальні перегородки.

2. Прошарок осаду.

3. Нестисливі осади.

4. Напівпроникні мембрани.

Л-1, с. 112

182. Зворотний осмос від звичайного фільтрування відрізняється:

1. Наявністю стисливих осадів.

2. Наявністю нестисливих осадів.

3. Відсутністю фільтраційних осадів.

4. Відсутністю «кип’ячого прошарку».

Л- 2, с. 79

183. Характер лінії рівноваги при екстракції:

1. Гіпербола.

2. Парабола.

3. Пряма лінія .

4. Крива лінія.

Л-1, с. 321

184. Складна перегонка здійснюється в:

1. Адсорбційних колонах.

2. Ректифікаційних колонах.

3. Екстракційних колонах.

4. Абсорбційних колонах.

Л-1, с. 253

185. При проведенні процесу кристалізації цукру у вакуум-апаратах, використовують такий спосіб:

1. Охолодження насиченого розчину.

2. Випаровування частини розчинника.

3. Нагрівання насиченого розчину.

4. Конденсація вторинних парів.

Л-1, с. 352

186. При проведенні процесу кристалізації у перемішувальних кристалізаторах використовують такий спосіб:

1. Нагрівання насиченого розчину.

2. Випаровування насиченого розчину.

3. Охолодження насиченого розчину.

4. Хімічний спосіб виділення вологи.

Л-1, с. 356

187. Для розділення трикомпонентної суміші при ректифікації необхідно мати:

1. Триколонну установку.

2. Двосторонню установку.

3. Одноколонну установку.

4. Чотириколонну установку.

Л-1, с. 264

188. В харчовій промисловості в якості адсорбенту використовують:

1. Пісок.

2. Гравій.

3. Активоване вугілля.

4. Напівпроникні мембрани.

Л – 1, с. 271

189. Питомими витратами абсорбенту називаютьвідношення витрат:

1. Холодоносія до витрат абсорбенту.

2. Теплоносія до витрат абсорбенту.

3. Абсорбенту до витрат носія.

4. Носія до витрат абсорбенту.

Л-1, с. 278

190. Діаметр масообмінної апаратури визначають на основі:

1. Рівняння робочої лінії процесу масопередачі.

2. Основного рівняння масопередачі.

3. Рівняння об’ємної витрати газу ( пари).

4. Основного рівняння теплопередачі.

Л-1, с. 259

191. Основні вимоги до насадок такі:

1. Вони повинні мати велику питому площу поверхні і достатній вільний об’єм.

2. Велику насипну масу і високу вартість.

3. Низьку корозійну стійкість до компонентів фаз.

4. Вони повинні мати низьку питому площу поверхні.

Л-1, с. 284

192. До сушарок безперервної дії відносять:

1. Тунельні сушарки.

2. Одноярусні сушарки.

3. Барабанні сушарки.

4. Двоярусні сушарки.

Л-1, с. 238

193. До сушарок періодичної дії відносяться:

1. Розпилювальні сушарки.

2. Шахтні сушарки.

3. Тунельні сушарки.

4. Стрічкові сушарки.

Л-1, с. 239

194. До контактних сушарок відносять:

1. Розпилювальні сушарки.

2. Двовальцеві сушарки.

3. Сушарки з «кип'ячим прошарком».

4. Розпилювальні сушарки.

Л-1, с. 243

195. При теоретичномурозрахунку сушарок:

1. Враховують втрати тепла в навколишнє середовище.

2. Не враховують втрати тепла в навколишнє середовище.

3. Враховують втрати повітря в навколишнє середовище.

4. Враховують агрегатний стан теплоносія.

Л-1, с. 225

196. В якості сушильного агента при сушінні харчових продуктів використовують:

1. Холодне повітря.

2. Інертні гази.

3. Гаряче повітря.

4. Водяну пару.

Л-1, с. 212

197. Для визначення числа зміни ступенів концентрації при масообміні необхідно побудувати:

1. І – х діаграму процесу сушіння.

2. Робочу лінію процесу та лінію рівноваги процесу.

3. Криву швидкості протікання процесу.

4. Ізотерми, відповідні процесу.

Л-1, с. 321

198. Рушійною силою процесу екстрагування єрізниця:

1. Температур між носієм та оброблюваним матеріалом.

2. Концентрації речовини в носієві та концентрація рівноваги в деяких умовах.

3. Концентрації речовини в носієві та екстраагенті

4. Тисків в різних точках апарата.

Л-2, с. 287

199. Вологоємність повітря показує:

1. Вміст вологи в одиниці об’єму.

2. Вміст вологи в одиниці маси повітря.

3. Вміст тепла в одиниці об’єму повітря.

4. Вміст вологи в одиниці об’єму матеріалу.

Л-1, с. 214

200. До структурно-механічних властивостей матеріалу відносять:

1. Питому теплопровідність.

2. Питому теплоємність.

3. Насипну масу.

4. Коефіцієнт дифузії.

Л-2, с. 16