116. Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбітражів.
Законна сила судового рішення обмежена територією тієї держави, судом якої воно ухвалено. Для визнання та виконання рішення за межами цієї держави необхідно пройти спеціальну процедуру. В науці під визнанням рішення іноземного суду розуміють поширення його дії на території іншої держави з дозволу останньої і ті правові наслідки, які тягне рішення суду держави визнання, що набрало законної сили. Виконання ж іноземного рішення означає реалізацію його шляхом застосування до боржника заходів державного примусу у виконавчому провадженні. Визнання іноземного судового рішення є необхідною передумовою його примусового виконання, яке можливе лише внаслідок відповідного розпорядження компетентного суду тієї держави, де випрошується таке виконання.
Розгляд судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами-учасницями відповідних міжнародних договорів.
Згідно із ст. 81 Закону № 2709-1V в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та завданих збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Правове регулювання визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні здійснюється відповідно до розд. VIII ЦПК "Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні".
Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню. Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ч. 2 ст. 390 ЦПК).
Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили. Зазначений строк не поширюється на рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Дату набрання рішенням іноземного суду законної сили має бути зазначено в самому рішенні або у виданому іноземним судом документі.
Для відкриття відповідного провадження заінтересованою особою подається клопотання до суду за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Відповідне клопотання також може бути подане до суду за місцезнаходженням в Україні майна боржника, якщо він не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме.
Клопотання подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами передбачено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через такий орган державної влади (ст. 393 ЦПК).
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і має містити: ім'я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання. Суд за заявою особи, яка подає клопотання, може вжити передбачених ЦПК заходів забезпечення позову в разі коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Розгляд заяви про забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду і здійснюється відповідно до статей 151-155 ЦПК.
До клопотання додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо такими договорами не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору (коли судове рішення виконується за принципом взаємності за домовленості ad hoc), до клопотання додаються: засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; офіційний документ, який підтверджує, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
Додержання кожної з передбачених гл. 1 розд. III ЦПК вимог щодо оформлення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду є обов'язковим. У зв'язку з цим, встановивши, що клопотання не оформлено належним чином чи до нього додані не всі документи, суд залишає клопотання без розгляду і повертає його разом з доданими документами особі, яка його подала (ч. 4 ст. 394 ЦПК).
Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду національний суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Заперечення подаються у письмові формі. У разі подання заперечень або відмови боржника від цього, а також, коли в місячний строк із часу його повідомлення про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше, ніж за десять днів до його розгляду. Суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляються сторони, у разі обґрунтованої заяви стягувача або боржника і за наявності поважних причин.
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка у судове засідання без поважних причин заінтересованих осіб, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не перешкоджає розгляду клопотання. Згідно з роз'ясненнями Пленуму ВСУ відповідні клопотання іноземного суду суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни (п. 12 постанови Пленуму ВСУ № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України").
Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання (ч. 6 ст. 395 ЦПК).
Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, в ухвалі про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду зазначається, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню. При наданні згоди на примусове виконання рішення іноземного суду, в якому сума стягнення зазначена в іноземній валюті, суд визначає її в національній валюті за курсом НБУ на день постановлення ухвали.
Ухвала про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду постановляється за наявності передбачених законом підстав. Згідно із ст. 396 ЦПК зазначене клопотання не задовольняється передусім у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо ж цими договорами такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо: 1) рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що її не повідомили належним чином про розгляд справи; 3) рішення ухвалено у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) судом України ухвалено рішення за спором між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або у провадженні суду України перебуває справа щодо спору між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка розпочата до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та ЦПК строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках, встановлених законами України.
Копія ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду чи про відмову у наданні такого дозволу в триденний строк з дня постановлення відповідної ухвали надсилається сторонам. Ця ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ЦПК.
На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист і надсилає його для виконання в установленому законом порядку (ст. 398 ЦПК).
Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Таке визнання означає надання юрисдикційному акту іноземної держави сили і значення рішення вітчизняного суду без застосування механізму його примусового виконання. Належність рішення іноземного суду до тих, що не підлягають примусовому виконанню, визначається виходячи із суті даного рішення. Йдеться про випадки, коли визнання наявності або відсутності прав, свобод, інтересів, обставин, фактів, подій само о собі є способом судового захисту прав, свобод та інтересів особи1.
До рішень, які не підлягають примусовому виконанню, належать рішення про визнання прав, визнання недійсними певних актів, визнання, оспорення чи позбавлення батьківства, розірвання шлюбу, встановлення фактів, що мають юридичне значення, про усиновлення, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення померлим тощо.
Процесуальний порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визначений гл. 2 розд. VII ЦПК. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, порядок подання відповідного клопотання та вимоги до нього, розгляд і вирішення цього питання здійснюються судом у такому самому порядку, який передбачений для клопотання про визнання і примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням деяких особливостей. Зокрема, клопотання про таке визнання полається не стягувачем, а заінтересованою особою; крім того встановлюється скорочений перелік документів, що додаються до клопотання (ч. 2 ст. 400 ЦПК).
За наслідками розгляду у відкритому судовому засіданні клопотання, а також заперечення проти цього клопотання (у разі його надходження) суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення (якщо клопотання оформлено відповідно до закону) або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню (за наявності підстав, встановлених ст. 396 ЦПК).
Копію ухвали, постановленої за наслідками розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд надсилає заінтересованим особам у триденний строк з дня її постановлення. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні відповідного клопотання може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ЦПК (ч. 9 ст. 401 ЦПК). (Див. рис. 33)
