- •1. Джерела цивільного процесуального права.
- •2. Структура Цивільного процесуального кодексу України 2004 року та його основні новели.
- •7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.
- •8. Судова практика, її значення у цивільному процесі.
- •9. Право на справедливий судовий розгляд .
- •10. Конституційні засади цивільного судочинства.
- •11.Принцип верховенства права та законності в цивільному процесі.
- •12. Гласність та відкритість судового розгляду.
- •13.Принцип диспозитивності в цивільному процесі.
- •14. Принцип змагальності в цивільному процесі.
- •15.Принцип рівноправності сторін в цивільному процесі.
- •16. Система судів цивільної юрисдикції. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •17. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •18. Особи, які беруть участь у справі. Їх процесуальні права та обов’язки.
- •19. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.
- •1.1. Поняття та процесуальне становище сторін
- •20.Співучасть у цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •21. Необхідна та факультативна співучасть.
- •22. Неналежний відповідач та порядок його заміни.
- •23. Процесуальне правонаступництво.
- •24.Порядок вступу до процесу правонаступника та його правове становище.
- •25. Треті особи в цивільному процесі (поняття та підстави їх участі).
- •26. Відмінність третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, від первісних позивачів та співпозивачів.
- •27. Відмінність третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, від співучасників (співпозивачів, співвідповідачів).
- •28. Участь у цивільному процесі, органів та осіб, яким законом надано право захищати права та свободи інших осіб.
- •29.Поняття та види судового представництва.
- •30. Добровільне представництво у суді.
- •31. Законне представництво у суді.
- •32. Повноваження представника у суді.
- •33.Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки
- •34. Поняття та види строків у цивільному процесі, їх обчислення. Продовження та поновлення процесуальних строків.
- •35. Поняття та види судових витрат.
- •36. Заходи процесуального примусу.
- •37. Цивільна юрисдикція.
- •38.Розмежування юрисдикції цивільних, господарських, адміністративних судів.
- •39. Види проваджень цивільного судочинства.
- •40. Наказне провадження.
- •41. Наказ як форма судового рішення.
- •42.Окреме провадження в структурі цивільного процесу.
- •43. Поняття та види підсудності.
- •44. Порядок передачі справи до іншого суду.
- •45.Поняття судових доказів. Поняття засобів доказування у цивільному процесі.
- •46.Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •47. Предмет доказування.
- •48. Факти, що не потребують доказування.
- •49.Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків та їх правовий імунітет
- •50.Показання свідків, порядок їх дослідження. Імунітет свідка.
- •51. Письмові докази.
- •52. Речові докази. Порядок їх дослідження.
- •53. Висновок експерта.
- •54. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.
- •55.Забезпечення доказів. Підстави і порядок забезпечення доказів.
- •56. Оцінка судових доказів.
- •57. Поняття позову та його елементи.
- •58. Види позовів.
- •59. Право на пред’явлення позову.
- •60. Пред’явлення позову. Відкриття провадження по справі.
- •61. Об’єднання і роз’єднання кількох позовних вимог.
- •62.Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.
- •63. Мирова угода.
- •64. Відмова від позову, визнання позову. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову.
- •65.Матеріально-правові й процесуальні наслідки порушення цивільної справи.
- •66. Підстави для відмови у прийнятті заяви. Правові наслідки відмови судом у прийнятті заяви.
- •67. Провадження у справі до судового розгляду.
- •68.Попереднє судове засідання.
- •69.Стадія судового розгляду у структурі цивільного процесу.
- •70.Судове засідання, його порядок судового засідання.
- •71.Ухвалення та проголошення судового рішення.
- •72. Фіксування цивільного процессу
- •73. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд.
- •74.Підстави і наслідки відкладення розгляду справи.
- •75. Підстави і наслідки зупинення провадження у справі.
- •76. Підстави і наслідки закриття провадження у справі.
- •77.Підстави і наслідки залишення заяви без розгляду.
- •78. Поняття і види судових рішень.
- •79. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •80.Засоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.
- •81. Законна сила судового рішення. Об’єктивні та суб’єктивні межі законної сили судового рішення.
- •82. Види ухвал суду першої інстанції.
- •83. Заочний розгляд справи.
- •84.Окреме провадження у цивільному судочинстві.
- •85.Справи про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •86.Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
- •87.Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
- •88.Справи про усиновлення.
- •89.Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •90.Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.
- •91.Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
- •92.Справи про визнання спадщини відумерлою.
- •93.Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •94.Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
- •95.Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •96.Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення. Форма і зміст апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.
- •97.Розгляд цивільної справи судом апеляційної інстанції.
- •98. Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •99.Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд.
- •100. Підстави для скасування рішень суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.
- •101. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.
- •102. Оскарження ухвал суду першої інстанції.
- •103. Право касаційного оскарження, касаційного подання судових рішень та порядок його здійснення. Форма і зміст касаційної скарги, подання.
- •104. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •105. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •106. Підстави для скасування судових рішень.
- •107. Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.
- •108. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •109. Відновлення втраченого судового провадження
- •110. Поняття міжнародного цивільного процесу.
- •111. Джерела міжнародного цивільного процесу їх класифікація.
- •112. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, підприємств, організацій та осіб без громадянства.
- •113. Підсудність цивільних справ з участю іноземного елемента.
- •114. Позови проти іноземних держав.
- •115. Виконання судових доручень.
- •116. Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбітражів.
111. Джерела міжнародного цивільного процесу їх класифікація.
Джерелами міжнародного цивільного процесуального права є: Норми національного законодавства – Конституція України, яка поширила національний правовий режим на іноземців та осіб без громадянства (ст. 6); Цивільний процесуальний кодекс України (розділ III), який визначає порядок здійснення правосуддя в цивільних справах; Закони України: “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про біженців”, “Про правовий статус закордонних українців”, “Про дипломатичні ранги України”, “Про дипломатичну службу”, “Про правонаступництво України”, “Про виконавче провадження”, “Про міжнародні договори України”, “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” та інші; Підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України (напр., “Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин”, “Про Перелік посад, приписаних до дипломатичних рангів України”), постанови Кабінету Міністрів України (“Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”) та інші. Міжнародні договори , згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, котрі відповідно до Конституції України складають частину національного законодавства. До міжнародних норм слід віднести: І. двосторонні договори України про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах: з Республікою Грузія (підписано 09.01.1995 р., ратифіковано Україною 22.11.1995 р.). з Естонською Республікою (відповідно 15.02.1995 р., 22.11.1995 р.) з Республікою Молдова (13.12.1993 р., 10.11.1994 р.). з Республікою Польща (24.05.1993 р., 04.02.1994 р.). з Китайською Народною Республікою (31.10.1992 р., 05.02.1993 р.); про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах із Литовською Республікою (07.07.1993 р., 17.12.1993 р.); про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах із Латвійською Республікою (23.05.1995 р., 22.11.1995 р.); про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах із Монголією (27.06.1995 р., 01.11.1996 р.); про правову допомогу та правові відносини в цивільних і сімейних справах із Республікою Узбекистан (19.02.1998 р., 05.11.1998 р.) та ін. ІІ. Багатосторонні угоди: Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності підписана урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (м. Київ, 20.03.1992 р.) та ін. ІІІ. Конвенції: Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (05.10.1961 р., набула чинності для України з 22.12.2003 р.); Конвенція про отримання за кордоном доказів по цивільних та торгових справах (18.03.1970 р., Україна із заявами і застереженнями приєдналася 19.10.2000 р.); Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (15.11.1965 р., Україна із заявами і застереженнями приєдналася 19.10.2000 р.); Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах укладена державами-членами Співдружності Незалежних Держав (м. Мінськ, 22.01.1993 р., ратифікована із застереженнями 10.11.1994 р). Відповідно до ст. 7 Закону України “Про правонаступництво України” на реалізацію положень Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (23.08.1978 р., Україна приєдналась 17.09.1992 р.) Україна відповідними нотами у січні 1994 року визнала для себе обов’язковими ряд двосторонніх договорів, які були укладені СРСР (наприклад, із Народною Республікою Албанія (30.06.1958 р.), Алжирською Народною Демократичною Республікою (23.02.1982 р.), Народною Республікою Болгарія (19.02.1975 р.), Угорською Народною Республікою (15.07.1958 р.), Соціалістичною Республікою В’єтнам (10.12.1981 р.), Грецькою Республікою (21.05.1981 р.), Фінляндською Республікою (11.08.1978 р.), Італійською Республікою (25.01.1979 р.) та ін.). У зв’язку з офіційним оформленням правонаступництва України для неї залишається чинною Конвенція з питань цивільного процесу (м. Гаага, 01.03.1954 р., набула чинності для СРСР 26.07.1967 р. Крім того, 14.07.1993 р. Україна приєдналась до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства (07.06.1968 р.).