105. Повноваження суду касаційної інстанції.
Повноваження суду касаційної інстанції - це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуальних наслідків судових рішень, які були предметом перевірки у касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 337 ЦПК). Не може бути, скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань. Зокрема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та не впливають на суть ухваленого рішення, належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні і підтримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводи були відсутні. Таким самим недоліком може бути визнано відсутність технічного запису при безспірності доказів, якими обґрунтовано рішення (н. 21 Постанови від 14.06.2012 р. № 10).
Виходячи із змісту ст. 338 ЦПК підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд є лише порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи це судом касаційної інстанції має бути зазначено, які саме порушення норм процесуального права призвели до необхідності застосування цієї підстави для скасування судових рішень. При цьому важливим є те, що виявлені порушення вплинули на результат розгляду справи та без їх усунення неможливі поновлення та захист порушених прав, свобод і законних інтересів особи, яка подала касаційну скаргу.
У разі скасування судового рішення у зв'язку з порушенням норм процесуального права суд касаційної інстанції повинен зазначити причинний зв'язок між порушенням норм процесуального права та прийняттям неправильного судового рішення (п. 22 Постанови від 14.06.2012 р. № 10).
Після скасування рішення справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, які стали підставою для скасування судових рішень, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. При новому розгляді справи висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції (ч. 4 ст. 338 ЦПК).
Суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, що було скасовано помилково, якщо встановить, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом (ст. 339 ЦПК).
Суд касаційної інстанції скасовує рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 ЦПК.
Відповідно до пунктів 6,7 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо після смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, які були сторонами у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження у справі (ст. 340 ЦПК).
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення і ухвалює нове рішення або змінює рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст. 341 ЦПК).
Суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення тоді, коли при розгляді справи виявлено такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які впливають на основний висновок суду першої або апеляційної інстанції про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, та дійшов інших висновків.
Суд касаційної інстанції ухвалює рішення про зміну оскаржуваного судового рішення у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому судовому рішенні можна усунути без його скасування, не змінюючи суті рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема, у разі виправлення помилок суду першої або апеляційної інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо (п. 23 Постанови від 14.06.2012 р. № 10).
За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення ухвали без змін, якщо її було прийнято з додержанням вимог закону; 2) скасувати ухвалу, що перешкоджає провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення; 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті з постановленням відповідної ухвали, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що помилково скасована апеляційним судом (ч. 2 ст. 336, ст. 342 ЦПК).
За наслідками касаційного розгляду справи суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу відповідно до правил, встановлених ст. 19 і гл. 7 розд. III ЦПК, з винятками і доповненнями, зазначеними у статтях 344-346 ЦПК.
Суд касаційної інстанції ухвалює рішення лише у разі скасуванням ним судових рішень і ухваленням нового рішення або його зміни. В інших випадках, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Рішення (ухвала) суду касаційної інстанції ухвалюється (постановляється) в нарадчій кімнаті. Судді не мають права розголошувати міркування, висловлені у нарадчій кімнаті. Жоден із суддів не має права утримуватися від висловлення думки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судового рішення, яке оскаржено. Рішення або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу.
У рішенні суду касаційної інстанції мають бути зазначені: 1) час і місце його ухвалення; 2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів; 3) найменування справи та імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини; 6) узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; 7) мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове; 8) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 9) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 10) висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівка щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження (ст. 346 ЦПК).
Ухвали суду касаційної інстанції містять такі дані: час і місце її постановлення; найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів; найменування справи та імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення судів першої та апеляційної інстанцій; узагальнені доводи касаційної скарги; мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався; наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення. Якщо судом касаційної інстанції скасовано судове рішення і справу направлено на новий розгляд або скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і справа передана для продовження розгляду, у відповідній ухвалі має бути зазначено, які порушення права допущені судом першої або апеляційної інстанції (ч. З ст.345 ЦПК).
Про прийняте рішення (ухвалу) суд касаційної інстанції у судовому засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі. Згідно із ст. 349 ЦПК рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення. Одночасно скасовані судом касаційної інстанції рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу. Після закінчення касаційного провадження справа протягом десяти днів повертається до суду, який її розглядав.
Судові рішення суду касаційної інстанції оформлюються, видаються або надсилаються в порядку, встановленому ст. 222 ЦПК. Повторно
копії судових рішень суду касаційної інстанції видаються тим судом першої інстанції, де зберігається справа (ст. 351 ЦПК).
Після закінчення касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційну скаргу, що надійшла до суду, лише у разі коли її подано в установлені ЦПК строки на касаційне оскарження, або коли строки на подання скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин поновлено або продовжено і особа, яка її подала, не була присутня при розгляді справи. Скарга розглядається за правилами, встановленими гл. 2 розд. V ЦПК і, залежно від її обґрунтованості, суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення, відповідно до статей 345, 346 ЦПК. При цьому за наявності підстав суд касаційної інстанції може скасувати власну ухвалу або рішення (ст. 348 ЦПК).
За наслідками розгляду скарги суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 ЦПК, може постановити окрему ухвалу. Крім того суд може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали (ст. 350 ЦПК). Таким чином суд реагує на факти тяганини, порушення законності, низького рівня культури судових процесів, порушення демократичних принципів правосуддя тощо. (Див. рис. 26)