100. Підстави для скасування рішень суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.

Стаття 330. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення

Суд апеляційної інстанції вправі ухвалити нове рішення, якщо на підставі наявних у справі або додатково наданих доказів можна прийти до висновку про доведеність чи недоведеність фактів, з якими закон пов’язує наявність або відсутність спірних правовідносин.

Підставами для скасування рішення і ухвалення нового рішення в межах апеляційного перегляду справи може бути:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон (інший нормативно-правовий акт), який не поширюється на дані правовідносини або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З наведених в частині другій цієї статті підстав, рішення суду може бути змінено.

101. Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами ст. 19 ЦПК і глави 7 "Судові рішення" розділу НІ ЦПК за винятками і доповненнями, зазначеними у ст.ст. 314— 316 ЦПК.

У нормах ч. 1 ст. 314 ЦПК об'єднано загальні положення щодо ухвали та рішення апеляційного суду. Зокрема, розглянувши справу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу у випадках:

1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;

2) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції;

3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;

5) зміни ухвали суду першої інстанції;

6) скасування ухвали та вирішення питання по суті. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування

судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення (ч. 2 ст. 314 ЦПК).

Ухвала суду апеляційної інстанції, як вбачається з норм ст. 315 ЦПК, складається з 4 частин:

1) вступної, в якій вказується: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової, яка містить: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини;

3) мотивувальної, в якій зазначається: мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали; мають бути наведені також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках — на норми Конституції, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та підлягають застосуванню в цій справі.

У необхідних випадках в мотивувальній частині ухвали апеляційний суд повинен зазначити про урахування:

а) рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в цій справі та при вирішенні питання про відповідність

Основному закону України нормативно-правових актів, перелічених у п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції, якими сторони доводять свої вимоги чи заперечення;

б) постанов Пленуму Верховного Суду України, прийнятих відповідно до ст. 125 Конституції з питань застосування норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в цій справі (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі").

У випадку відхилення апеляційної скарги в ухвалі, крім того, зазначаються мотиви її відхилення;

4) резолютивної, в якій містяться: висновок суду апеляційної інстанції; розподіл судових витрат (враховуючи при цьому положення постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні норми компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави"); строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК щодо її форми та змісту, зокрема при відхиленні апеляційної скарги і залишенні рішення суду першої інстанції без змін в порядку ч. 1 ст. 308 ЦПК — містити мотиви такого відхилення. Обґрунтування ухвали суду апеляційної інстанції лише посиланням на рішення суду першої інстанції є недостатнім та таким, що не відповідає вимогам ст. 315 ЦПК.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 316 ЦПК складається з 4 частин:

1) вступної, в якій зазначається: час і місце його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової, яка містить: короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції; короткий зміст вимог апеляційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі;

3) мотивувальної, в якій зазначаються: мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини: чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

У мотивувальній частині рішення апеляційного суду мають бути наведені також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках — на норми Конституції, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини.

У необхідних випадках в мотивувальній частині рішення апеляційний суд повинен зазначити про урахування:

а) відповідного рішення Конституційного Суду України;

б) постанов Пленуму Верховного Суду України;

4) резолютивної, в якій зазначається: висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок апеляційного суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Нове рішення суду апеляційного суду повинно усувати допущену судом першої інстанції суддівську помилку, а не суто по-іншому викладати висновки по суті спору. Для цього важливим є чітке розуміння і правильна кваліфікація підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, що у вичерпному порядку наведені в ст. 309 ЦПК.

В положеннях ст. 319 ЦПК відтворено норму про законну силу рішення та ухвали апеляційного суду, а саме — що вони набувають її з моменту їх проголошення.

Судові рішення апеляційного суду оформляються, видаються або надсилаються в порядку, встановленому ст. 222 ЦП К. Зокрема, вони надсилаються лише особам, які брали участь у справі. Хоча, як зазначалося раніше в рішенні Європейського суду з прав людини "Рякіб Бірюков проти Росії" (2008 р.), право на отримання копії судового рішення мають не лише учасники процесу, а й інші особи.

Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаються за заявою особи судом першої інстанції, де зберігається справа, за плату у розмірі, встановленому законодавством.