93.Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Питання надання особі психіатричної допомоги регулює Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про психіатричну допомогу" Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону психіатричною допомогою є комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Примусова психіатрична допомога надається лише за рішенням суду.

Судом відповідно до Закону "Про психіатричну допомогу" можуть розглядатися такі справи:

1) про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку та про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку. У цьому випадку до суду із заявою має право звернутися лікар-психіатр, якщо в особи було встановлено тяжкий психічний розлад, внаслідок чого особа може завдати значної шкоди своєму здоров'ю в зв'язку з погіршенням психічного стану в разі ненадання їй психіатричної допомоги. Такий огляд за рішенням суду проводиться лікарем-психіатром без згоди особи або без згоди її законного представника. Заява може бути подана за місцем проживання такої особи;

2) про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку та про продовження такої госпіталізації. Примусова госпіталізація особи можлива в тому разі, коли особа страждає на психічний розлад, коли огляд і лікування можливі лише в стаціонарних умовах і при встановленні, що в такої особи виявлено важкий психічний розлад, внаслідок чого особа вчиняє або має реальні наміри вчинити дії, які створюють безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, а також якщо особа не здатна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на належному рівні. Заява подається до суду представником психіатричного закладу, а госпіталізація особи здійснюється без її згоди або згоди її законного представника;

3) про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, якщо щодо цієї особи було прийнято рішення суду про надання їй амбулаторної психіатричної допомоги або про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку. В цьому разі заява до суду може бути подана самою особою або її законним представником не раніше ніж через 3 місяці з дня ухвалення рішення суду про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Розгляд першої групи справ стає можливим, якщо відповідна заява подана лікарем-психіатром за місцем проживання особи. Питання визначення місця проживання фізичної особи регулює ч. 1 ст. 29 ЦК. згідно з якою місцем проживання є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Розгляд другої групи справ стає можливим, якщо відповідна заява подана представником психіатричного закладу за його місцезнаходженням.

Розгляд третьої групи справ ініціює особа, якій за рішенням суду надається така психіатрична допомога, або законний представник такої особи.

Заява про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому поряду подається зазначеними суб'єктами до суду за місцем проживання особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку — до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу.

У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження — висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку мають бути наведені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги.

У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.

Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через 3 місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження.

Заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду:

про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин;

про психіатричний огляд — протягом 3 днів;

про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом 10 днів.

Відповідно до ст. 281 ЦПК, а також ст. 22 Закону "Про психіатричну допомогу" справа за заявою про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію в примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішуються такі питання, її представника за обов'язкової участі прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, який подав заяву.

Фактично цим передбачається вступ прокурора в цивільний процес для надання висновку в справі (ст. 35 Закону "Про прокуратуру"), хоча така форма участі прокурора в цивільному процесі не передбачена ч. 2 ст. 45 ЦПК. Це єдиний випадок у цивільному процесі, коли прокурор надає висновок в справі.

Рішення суду про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Рішення суду про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги.